Номер провадження: 33/813/1037/20
Номер справи місцевого суду: 491/412/20
Головуючий у першій інстанції Желясков О.О.
Доповідач Котелевський Р. І.
01.10.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Котелевського Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ананьївського районного суду Одеської області від 21.07.2020 року, -
встановив:
оскаржуваною постановою судді Ананьївського районного суду Одеської області від 21.07.2020 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.
Згідно з оскаржуваною постановою, 20.05.2020 року, о 23 год. 33 хв., водій ОСОБА_1 , керував мопедом марки «SUZUKI» моделі «Address» без номерних знаків в м. Ананьїв Одеської області по вул. Єврейській, у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено висновком №9 від 21 травня 2020 року за результатами медичного огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9.«а» ПДР (далі ПДР).
Не погоджуючись з постановою судді районного суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, стверджує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам. Апелянт просить скасувати постанову та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, апелянт посилається на те, що він не перебував в стані алкогольного сп'яніння, а висновок лікаря, який проводив огляд на стан сп'яніння є недопустимим доказом, оскільки в справі відсутні відомості щодо кваліфікації лікаря, який складав висновок.
Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника, які 03.09.2020 року приймали участь в розгляді справи та надали свої пояснення, але будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 01.10.2020 року не з'явились про причини неявки суд не повідомили, не заявляли клопотань про відкладення розгляду справи.
За таких умов апеляційної суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови мови для реалізації права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що останній, був повідомленим про дату та час апеляційного розгляду, в апеляційний суд не з'явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 , як небажання останнього особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та дослідивши докази, які долучені до справи; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді районного суду є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів.
Так, згідно з протоколом серії БД №399384 від 21.05.2020 року, ОСОБА_1 , керував мопедом марки «SUZUKI» моделі «Address» без номерних знаків в м. Ананьїв Одеської області по вул. Єврейській, у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено висновком №9 від 21 травня 2020 року за результатами медичного огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9.«а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. (а.с.4,5).
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується долученими до протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями останнього, в яких він власноручно вказав, що виживав алкогольні напої перед тим як сісти за керуванням автомобілем. При зупинці працівниками поліції погодився пройти медичний огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'ята пройшов його (а.с.6).
У судовому засідання апеляційного суду 03.09.2020 року стороною захисту заявлено клопотання про витребування з Ананьївської ЦРЛ відомостей щодо інформації відносно методу медичного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, даних щодо приладів, які використовувалися під час вказаного огляду, зокрема сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а також даних щодо лікаря ОСОБА_2 , який проводив огляд, з відомостями відносно того, чи має лікар кваліфікацію проводити такий огляд, або чи є він лікарем-наркологом.
23.09.2020 року головним лікарем КНП «Ананьївська ЦРЛ» на адресу апеляційного суду надано відомості, що лікар ОСОБА_2 дійсно є лікарем допущеним до проведення медичного обстеження на встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння, відповідно до наказу №6А від 03.02.2020 року. Крім того, апеляційному суду надано акт медичного огляду №9 від 21.05.2020 року, згідно якого водій ОСОБА_1 пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу алкотестеру, результати якого показали 1,46 проміле. Відповідно до зазначеного акту обстеження, ОСОБА_3 погодився з результатами обстеження та встановленим фактом перебування його в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, доводи апелянта про те, що він не перебував у стані сп'яніння та про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є безпідставними, оскільки вони спростовуються: поясненнями самого правопорушника; протоколом про адміністративне правопорушення, відповідно до фабули якого ОСОБА_1 інкримінується саме порушення п.2.9. ПДР України, та в якому міститься власноручний запис ОСОБА_1 про те, що він дійсно вживав алкоголь та висновком медичного огляду, відповідно до якого останній перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.4,5).
Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За таких умов апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за ознаками керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді районного суду в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
За таких обставин доводи апеляційної скарги є безпідставними, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної постанови судді районного суду.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Ананьївського районного суду Одеської області від 21.07.2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський