Номер провадження: 22-ц/813/7309/20
Номер справи місцевого суду: 523/18971/19
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Ващенко Л. Г.
02.10.2020 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді Ващенко Л.Г.,
суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
розглянула заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Колеснікова Г.Я., Вадовської Л.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю слідчого,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
10.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю слідчого.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.05.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду від 18.05.2020 року Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Головне управління Національної поліції в Одеській області подали апеляційні скарги.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020 року визначено склад суду: головуючий - суддя - Ващенко Л.Г., судді: Колесніков Г.Я., Вадовська Л.М..
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 02.07.2020 року та 17.09.2020 року у справі відкрито апеляційне провадження.
01.10.2020 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про відвід суддів Колеснікова Г.Я. та Вадовської Л.М.
Заява ОСОБА_1 про відвід суддів Колеснікова Г.Я. та Вадовської Л.М. зазначає: під часвирішення попередніх подібних справ, пов'язаних з відшкодуванням шкоди державою, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) службових осіб органів державної влади, наслідком яких було порушено цивільне право ОСОБА_1 , ухвалені судові рішення суддями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обмежували право захисту гарантованого Конституцією України. З огляду на визнання неправомірності дій (бездіяльності) службових осіб державного органу рішеннями судів першої інстанції, з набранням їх чинності і подальшим невиконанням, ухвалюючи судові рішення судді Колесніков Г.Я. та ОСОБА_3 не виходили з основних засад судочинства: верховенства права, обов'язковості виконання рішення суду, рівності учасників судового процесу перед законом. Всупереч положенням ч. 2 ст.3, ч. 2 ст. 21, ст. 56 та ст.64 п.п. 2,9, ст.ст. 124, 129 Конституції України, а також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як джерела права, незастосування цих норм матеріального права у справедливе вирішення справи створювало умови в незахищеності права порушеного службовими особами державних органів. Оскільки держава несе відповідальність за невиконання судового рішення, позиція суддів Колеснікова Г.Я. та Вадовської Л.М. під час здійснення правосуддя суперечить конституційному праву на судовий захист порушеного права у зв'язку з невиконанням рішення суду, зазначена обставина викликає сумнів в неупередженості та об'єктивності при вирішенні даної справи.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи (ст. 40 ЦПК України).
Заява ОСОБА_1 від 01.10.2020 року про відвід суддів ОСОБА_2 та Вадовської Л.М. задоволенню не підлягає зважаючи на наступне.
За змістом ст. 36 ЦПК України, якою врегульовані підстави для відводу судді, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи або є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
ОСОБА_1 заявив відвід суддям Колеснікову Г.Я. та ОСОБА_3 з тих підстав, що: під час вирішення попередніх подібних справ, повязаних з відшкодуванням шкоди державою, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) службових осіб органів державної влади, наслідком яких було порушено цивільне право ОСОБА_1 , ухвалені судові рішення суддями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обмежували право захисту гарантованого Конституцією України. З огляду на визнання неправомірності дій (бездіяльності) службових осіб державного органу рішеннями судів першої інстанції, з набранням їх чинності і подальшим невиконанням, ухвалюючи судові рішення судді Колесніков Г.Я. та ОСОБА_3 не виходили з основних засад судочинства: верховенства права, обов'язковості виконання рішення суду, рівності учасників судового процесу перед законом. Всупереч положенням ч. 2 ст.3, ч. 2 ст. 21, ст. 56 та ст.64 п.п. 2,9, ст.ст. 124, 129 Конституції України, а також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як джерела права, незастосування цих норм матеріального права у справедливе вирішення справи створювало умови в незахищеності права порушеного службовими особами державних органів. Оскільки держава несе відповідальність за невиконання судового рішення, позиція суддів Колеснікова Г.Я. та Вадовської Л.М. під час здійснення правосуддя суперечить конституційному праву на судовий захист порушеного права у зв'язку з невиконанням рішення суду, зазначена обставина викликає сумнів в неупередженості та об'єктивності при вирішенні даної справи.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.
Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).
Відповідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Оскільки відвід заявлено у зв'язку із не згодою з процесуальними діями судді в іншій справі, зазначені обставини не можуть бути підставою для відводу.
Належних та допустимих доказів про суб'єктивну упередженість суддів Базелюк А.О. не надав.
Особиста безсторонність суддів не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведене протилежне.
Зважаючи на викладене, заявлений відвід є необґрунтованим і підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 36, 37, 40 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Колеснікова Г.Я., Вадовської Л.М. - залишити без задоволення.
Справу для вирішення заяви про відвід передати для визначення судді, який не входить до складу колегії суддів, відповідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складено 02.10.2020 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Г.Я. Колесніков