справа № 991/7319/20
провадження №11-сс/991/789/20
02 жовтня 2020 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 вересня 2020 року про відмову у відкритті провадження за скаргою,
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
01 вересня 2020 року ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність начальника Другого слідчого відділу Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (невиконанні ухвали Городищенського районного суду Черкаської області).
Проте, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 вересня 2020 року у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 відмовлено, рішення щодо відмови у відкритті провадження мотивоване тим, що 29 травня 2020 року слідчий суддя Городищенського районного суду Черкаської області вирішив скаргу ОСОБА_5 по суті, а невиконання зазначеного рішення суду не може бути предметом оскарження у порядку статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв'язку з чим слідчий суддя Вищого антикорупційного суду дійшов висновку, що скарга ОСОБА_5 подана на рішення, дію чи бездіяльність, що не підлягає оскарженню.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись і вказаним рішенням, посилаючись на невідповідність викладених у судовому рішенні висновків фактичним обставинам провадження, ОСОБА_5 16 вересня 2020 року звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з вимогами про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 вересня 2020 року.
Позиції учасників судового провадження.
ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, в апеляційній скарзі просив її розгляд провести за його відсутності.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги проведено без участі учасників судового провадження.
Мотиви суду.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.
Здійснення такого контролю шляхом прийняття рішень за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, визначено главою 26 КПК.
Відповідно до положень ч.1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені визначені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України (ч. 2 ст. 309 КПК України).
За вимогами ч.4 ст.304 КПК слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
На думку колегії суддів, слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали від 02 вересня 2020 року зазначені вимоги закону дотримано в повному обсязі, виходячи з наступного.
З матеріалів судового провадження вбачається, що 29 травня 2020 року слідчий суддя Городищенського районного суду Черкаської області постановив ухвалу, якою зобов'язав прокурора Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури розглянути у відповідності до вимог ч.1 ст.214 КПК заяву ОСОБА_5 про злочин від 20 травня 2020 року, та повідомити ОСОБА_5 про результати розгляду заяви.
У скарзі слідчому судді ОСОБА_5 зазначає, що вищевказана ухвала від 29 травня 20202 року не виконана, та просить зобов'язати начальника Другого слідчого управління Державного бюро розслідувань за підвідомчістю виконати дану ухвалу і внести до ЄРДР відомості за статтями, про які заявник зазначив у заяві про вчинення кримінального правопорушення, що і стало підставою для звернення до слідчого судді.
Отже, фактично, ОСОБА_5 ставить питання про виконання зазначеної ухвали в порядку ч.2 ст.534 КПК як судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає безумовному виконанню, вважаючи, що допущено бездіяльність, тобто нездійсненно процесуальну дію, яку уповноважені особи ДБР зобов'язані вчинити у визначений КПК строк, - не виконано судове рішення.
Пунктом 1 ч.1 ст.303 КПК передбачено, що під час досудового провадження може бути оскаржена бездіяльність слідчого/прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Суд зазначає, що вчинити процесуальну дію у передбачений КПК строк означає здійснення слідчим/прокурором в цей строк в рамках відповідного кримінального провадження певних заходів, передбачених кримінальним процесуальним законом, з метою реалізації завдань кримінального провадження.
У свою чергу, порядок виконання судових рішень передбачений розділом VIII КПК, відповідно до якого судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню (ч.2 ст.534 КПК).
Відтак, за вимогами та обставини, викладеними у поданій до слідчого судді скарзі, вбачається, що предметом оскарження не є бездіяльність слідчого або прокурора, пов'язана із невчиненням процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк, оскільки заявлені ОСОБА_5 вимоги та обґрунтування скарги зводяться до виконання судового рішення за допомогою іншого судового рішення, в даному випадку - ухвали слідчого судді.
Таким чином слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що оскаржувана бездіяльність не підлягає оскарженню в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК, адже виконання судового рішення не є процесуальною дією, яку слідчий/прокурор зобов'язані вчинити в рамках кримінального провадження у строк, передбачений КПК, а є дією, обов'язковою для виконання на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні ч.2 ст.55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Встановлення законодавцем такого обмеження права на оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора на досудовому провадженні має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до слідчих суддів та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (принцип згадується у рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Brumarescu проти Румунії від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95, параграф 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду. Таким чином, слідчий суддя не може розглядати питання бездіяльності, оскільки воно вже було вирішено слідчим суддею, а тому такий розгляд буде порушувати принцип юридичної визначеності.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що бездіяльність, яка полягає у невиконанні ухвали слідчого судді Городищенського районного суду Черкаської області від 29 травня 2020 року, в порядку ст.303 КПК оскарженню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи на підставі ч.4 ст.304 КПК у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність начальника Другого слідчого відділу Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (невиконанні ухвали Городищенського районного суду Черкаської області), слідчий суддя прийшов до правильного та обґрунтованого висновку щодо неможливості оскарження в порядку, визначеному у главі 26 КПК України, зазначеної бездіяльності слідчого на стадії досудового розслідування.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано передбачені кримінальним процесуальним законодавством вимоги, порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 , підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 вересня 2020 року про відмову у відкритті провадження за скаргою залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________ ______________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3