30 вересня 2020 року
м. Чернівці
Справа № 724/1543/18
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.
секретар Конецька Д.Г.
позивач за первісним позовом ОСОБА_1
відповідач за первісним позовом ОСОБА_2
позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2
відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1
апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 червня 2020 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Єфтеньєв О.Г.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом.
Позивачка просила визнати транспортний засіб MERCEDES-BENZ 115D, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, об'єктом спільної сумісної власності подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію за 1/2 частину вартості вказаного автомобіля.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що вона з відповідачем ОСОБА_2 з 25 липня 2003 року перебували у шлюбі, від якого у них є двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сімейне життя у неї з відповідачем не склалося, на даний час вони проживають окремо, не спілкуються та не цікавляться життям один одного, не ведуть спільного господарства, оскільки спільних інтересів, окрім інтересів дітей немає.
Під час шлюбу нею спільно з відповідачем за спільні кошти у 2012 році було придбано спірний транспортний засіб, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 .
Позивачка тривалий час користувалась вказаним транспортним засобом, здійснювала різні поїздки у власних цілях, відвозила дітей до школи, їздила в магазин за продуктами, але приблизно у червні місяці 2018 року відповідач ОСОБА_2 забрав вказаний автомобіль та подальша його доля їй невідома.
На час подання позовної заяви та відповідно до відомостей інтернет сайту AUTO.RIA вартість спірного автомобіля становить 9 500 доларів США, що в перерахунку до курсу валют в Україні встановленого НБУ станом на 27 вересня 2018 року становить 267 349 гривень.
У зв'язку з тим, що вказаний автомобіль є неподільним в натурі, а також те, що спірним автомобілем користується відповідач, просила визнати вказаний транспортний засіб об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію за 1/2 частину вартості даного автомобіля.
У червні 2019 року ОСОБА_2 , уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з зустрічною позовною заявою.
Позивач за зустрічним позовом просив:
-визнати за ним право приватної власності на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ 115D, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, визнавши його спільним майном подружжя;
-визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які було використано в процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 ;
-виділити в натурі ОСОБА_2 слідуюче майно: газонокосарку вартістю 1200 гривень, апарат для розпилювання хімії вартістю 800 гривень, електрогриль вартістю 1000 гривень, спінінг для рибалки чорного кольору вартістю 1000 гривень, диван із натуральної шкіри чорного кольору загальною вартістю 5000 гривень, морозильну камеру горизонтальну червоного кольору, телевізор марки Samsung 48d в спальню вартістю 5000 гривень, 30 куб.метрів дров вартістю 5000 гривень, а всього майна на суму 20000 гривень.
-виділити в натурі ОСОБА_1 спальню коричневого кольору вартістю 10000 гривень, яка складається з ліжка, розміром 1,8 на 2 м., двох прикроватних тумб, шафи чотирьохдверної, комоду із дзеркалом; телевізора марки Sаmsung вартістю 650 доларів США, тумбу під телевізор коричневого кольору вартістю 2000 гривень; кухонні меблі світло-коричневого кольору вартістю 8000 гривень; кухонний куток із шкірзамінника, із столом та 4 стільцями вартістю 3000 гривень, холодильник марки Liphert вартістю 12000 гривень; мікрохвильову піч марки Sаmsung сірого кольору, вартістю 1000 гривень, пральну машину марки Siemens білого кольору, вартістю 2500 гривень; газову плиту марки Ардо вартістю 4000 гривень; духовку електричну марки Ардо вартістю 5000 гривень; витяжку вартістю 800 гривень; морозильну камеру білого кольору вартістю 3000 гривень; меблі в прихожу темно-коричневого кольору з НДФ, які складаються з шафи та тумби під взуття; відкриті бокові полички із дзеркалом; комод під взуття темно-коричневого кольору вартістю 5000 гривень; диван вартістю 3000 гривень; стінку на чотири дверки з відкритим сервантом темно-коричневого кольору і НДФ вартістю 5000 гривень; меблі в дитячу, які складаються з комп'ютерного стола із навісними тумбами світло-коричневого кольору, ліжка розкладного, вартістю 3000 гривень; пилосос вартістю 1500 гривень, а всього майна на суму 74000 гривень.
Зустрічні позовні вимоги обгрунтовував тим, що під час шлюбу із відповідачкою за зустрічним позовом ними було придбано не лише спірний транспортний засіб, а також ще було добудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 та за спільні кошти придбано меблі та побутову техніку для облаштування житлового будинку. При припиненні шлюбних стосунків із ОСОБА_1 вони повністю досягли домовленості щодо поділу майна нажитого під час шлюбу, а саме домовились, що ОСОБА_1 залишається будинок та рухомі речі в будинку, а він за собою залишає спірний автомобіль.
Вказує, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності № 170658389 від 17 червня 2019 року житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 , яка є матір'ю його колишньої дружини, однак зазначає, що даний житловий будинок дідусь його колишньої дружини подарував саме для проживання в ньому їхньої сім'ї.
Станом на 2004 рік вказаний будинок був недобудованим та потребував ремонту, а все що було в будинку АДРЕСА_1 - це коробка житлового будинку, перекриття, дерев'яні вікна, двері, дерев'яна підлога та чугунні батареї.
Напротязі року після одруження вони з відповідачкою у зазначеному будинку АДРЕСА_1 робили ремонт та ними за спільні кошти було зроблено добудову кухні, ванної кімнати та котельні.
В період 2003-2005 років було зроблено сходи, залито вхід в будинок, залито металеві стовпчики, встановлено ковану огорожу та 2 ковані козирки біля вхідних дверей, встановлено балкон на другому поверсі будинку та обладнано мансарду, облицьовано будинок короїдом, зроблено вимощення навколо хати.
В 2014 році ними придбано та встановлено кондиціонер Saunier Duval 12KW вартістю 4340 гривень та також встановлено систему отеплення, для чого придбано 2 котли - газовий марки BAXI Ecofour (турбо) та твердопаливний котел виробництва Чехії марки VIADRUS. Для підключення котлів до системи опалення придбано всі необхідні матеріали та елементи на загальну суму 12015 гривень 11 копійок.
Також до твердопаливного котла встановлено димохід із нержавіючої сталі, довжиною приблизно 6-7 метрів.
Сторонами було викопано криницю біля будинку та встановлено вигрібну яму із побутового каменю.
До житлового будинку також було підведено водопостачання, встановлено систему очистки води та водяний насос у зв'язку чим було придбано всі необхідні матеріали та елементи, загальна вартість яких на той час становила 14 462 гривень 87 копійок.
У 2015 році в житловому будинку замінено дерев'яні вікна на металопластикові коричневого кольору в кількості 9 штук. В цьому ж році було замінено міжкімнатні двері (вхід в котельню, білого кольору), замінено вхідні дерев'яні двері на броньовані із вставками зі скла коричневого кольору. На придбання вікон, дверей, доставку та їх монтаж було витрачено 259 093 гривень, що підтверджується копією комерційної пропозиції № 589006 від 15 квітня 2015 року.
Вартість вищевказаних робіт згідно накладних становить 317 726 гривень 98 копійок.
Зазначає, що для облаштування житлового будинку ними придбано ряд меблів та техніки: спальню вартістю 6000 гривень, телевізор вартістю 2500 гривень, кухонні меблі вартістю 4000 гривень, холодильник вартістю 2000 гривень, мікрохвильову піч вартістю 800 гривень, пральну машинку вартістю 2500 гривень, газову плиту вартістю 1500 гривень, духовку електричну вартістю 1000 гривень, витяжку вартістю 800 гривень, морозильну камеру вартістю 2000 гривень, м'який куток із столом та стільцями вартістю 1000 гривень, меблі в дитячу кімнату вартістю 3000 гривень, 2 комп'ютерні крісла вартістю 1000 гривень, посуд вартістю 2500 гривень, пилосос вартістю 1500 гривень, газонокосарку вартістю 1200 гривень, апарат для розпилювання хімії вартістю 800 гривень, електрогриль вартістю 1000 гривень, спінінг для рибалки чорного кольору вартістю 1500 гривень.
Всього меблів та техніки на загальну суму 48 600 гривень.
Сторонами також було придбано 30 кубічних метрів дров, які залишились у користуванні ОСОБА_1 .
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, провадження об'єднано.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Виділено в рахунок поділу спільного сумісного майна подружжя у власність ОСОБА_1 мікрохвильову піч марки Samsung сірого кольору вартістю 1 000 гривень, пилосос вартістю 1 500 гривень, кондиціонер Saunier Duval вартістю 4 340 гривень.
Виділено в рахунок поділу спільного сумісного майна подружжя у власність ОСОБА_2 газонокосарку вартістю 1 200 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за частку в спільному сумісному майні подружжя в розмірі 97 680 гривень.
В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в іншій частині відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 іншій частині відмовлено.
Рішення суду в частині задоволених вимог первісного та зустрічного позовів мотивоване тим, що придбаний сторонами під час шлюбу автомобіль марки MERCEDES-BENZ 115D, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 грошової компенсації 1/2 частки спірного автомобіля.
Оскільки сторонами особисто визнано набуття ними за час шлюбу певного переліку майна, суд дійшов висновку про визнання спільним сумісним майном подружжя наступного майна: автомобіля марки MERCEDES-BENZ 115D, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2006 року випуску вартістю 201000 гривень, газонокосарки вартістю 1200 гривень, старого спального гарнутуру купленого у 2003 році за 100 доларів США, що відповідно до курсу НБУ склала 5,33 за 100 доларів США станом на 1 грудня 2013 року), що складає 533 гривні, мікрохвильової печі марки Samsung сірого кольору вартістю 1000 гривень, пральної машини марки Simens білого кольору вартістю 2500 гривень, меблів в дитячу кімнату вартістю 1000 гривень, пилососа вартістю 1500 гривень, кондиціонера Saunier Duval вартістю 4340 гривень. Всього судом встановлено спільне сумісне майно подружжя на загальну суму 213073 гривні.
В частині відмови в задоволенні решти вимог зустрічного позову, суд посилався на те, що відповідачем ОСОБА_2 не додано до матеріалів справи письмових доказів придбання будівельних матеріалів за його власні кошти.
Крім того, ОСОБА_2 не заявлено до ОСОБА_5 , яка є власником житлового будинку, жодних вимог про відшкодування витрат на будівельні та ремонтні роботи, які були проведені в її будинку.
Оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що власником іншого майна є ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про необгрунтованість зустрічного позову в частині визнання спільним майном подружжя апарату для розпилювання хімії вартістю 800 гривень, електрогрилі вартістю 1000 гривень, спінінгу для рибалки чорного кольору вартістю 1000 гривень, дивану із натуральної шкіри чорного кольору загальною вартістю 5000 гривень, морозильної камери червоного кольору, телевізора марки Samsung, 30 кубічних метрів дров вартістю 5000 гривень, шафи чотирьохдверної, комоду із дзеркалом; телевізора марки Samsung вартістю 650 доларів США, тумби під телевізор коричневого кольору вартістю 2000 гривень, кухонних меблів світло-коричневого кольору вартістю 8000 гривень, кухонного кутка із шкірзамінника, колір коричневий із столом та 4 стільцями вартістю 3000 гривень, холодильника марки Liphert - вартістю 12000 гривень, газової плити марки Ардо вартістю 4000 гривень, духовки електричної марки - Ардо вартістю 5000 гривень, витяжки вартістю 800 гривень, морозильної камери на 8 шухляд білого кольору вартістю 3000 гривень, меблів в прихожу темно-коричневого кольору з НДФ, які складаються з шафи та тумби під взуття, відкриті бокові полички із дзеркалом, комоду під взуття темно-коричневого кольору вартістю 5000 гривень, дивану з тканини бежевого кольору вартістю 3000 гривень, стінки на чотири дверки з відкритим сервантом темно-коричневого кольору із НДФ вартістю 5000 гривень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, наданим позивачем за зустрічним позовом на підтвердження придбання ним кондиціонеру Saunier Duval вартістю 4 340 гривень, 2 котлів- газового котла марки BAXI Ecofour (турбо) вартістю 11 400 гривень(600 доларів США) та твердопаливного котла виробництва Чехії марки VIADRUS вартістю 16 416 гривень (864 долари США), всіх необхідних матеріалів та елементів для підключення котлів до системи опалення на загальну суму 12 015 гривень 11 копійок та матеріалів і елементів для підведення водопостачання, встановлення системи очистки води та водяного насосу на загальну суму 14 462 гривень 87 копійок, придбання ним пластикових вікон коричневого кольору в кількості 9 штук та міжкімнатних дверей на загальну суму 259 093 гривні.
ОСОБА_5 не було надано жодного доказу на підтвердження тривалого перебування її за кордоном та передачі нею будь-яких коштів для поліпшення стану вказаного житлового будинку та придбання для нього необхідних речей.
Оскільки ОСОБА_2 жодних вимог щодо визнання права власності на житловий будинок, належний ОСОБА_5 не заявляв, а все перелічене в зустрічному позові майно було придбане за кошти подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підстав для заявлення позову про відшкодування витрат на будівельні та ремонтні роботи до ОСОБА_5 позивачем не вбачається.
Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що сторони у справі 25 липня 2003 року зареєстрували шлюбі у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Хотинського районного управління юстиції Чернівецької області, актовий запис № 49, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.11).
Згідно рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 8 травня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (т.1 а.с. 134).
Сторони після свого одруження проживали в будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок відповідно до договору дарування від 16 березня 2004 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 3196000 від 29 березня 2004 року належить на праві власності матері позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (том 1 а.с. 112-114).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що в ній наведені доводи незаконності рішення суду в частині відмови в задоволенні його зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання за останньою права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які було використано в процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим апеляційний суд переглядає судове рішення в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів апеляційної скарги.
Як вбачається зі змісту зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , останній просить визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які було використано в процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , маючи на меті стягнути з ОСОБА_1 на його користь компенсацію за 1/2 частину вартості вказаних будівельних матеріалів та конструктивних елементів як майна подружжя.
За правилом статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із частиною 1 статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 1 статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з тим, у справі, яка розглядається, судами було встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_5 .
Належність вказаного будинку ОСОБА_5 на праві приватної власності позивачем за зустрічним позовом не оспорювалось.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 ніколи не була власником чи співвласником вищевказаного житлового будинку.
Право власності згідно статті 41 Конституції України є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, зокрема із правочинів, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Європейський суд з прав людини в своїй практиці рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі ОСОБА_6 проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є власником будівельних матеріалів та конструктивних елементів, які не є складовою частиною вказаного житлового будинку.
ОСОБА_2 у позовній заяві та апеляційній скарзі також визнає ту обставину, що спірні будівельні матеріали були використані в процесі здійнення у вказаному житловому будинку ремонтних робіт, встановлення систем опалення, водопостачання та водовідведення.
За таких обставин твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що вказані будівельні матеріали та конструктивні елементи слід вважати майном, яке набуто сторонами за час перебування у шлюбі і є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, є безпідставними.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і апеляційний суд, обгрунтовано виходив з того, що позивач за зустрічним позовом обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки звернувся із позовом до особи, яка не є власником спірного нерухомого майна, яке, як стверджує ОСОБА_2 , було поліпшене за рахунок його коштів та праці.
Разом з тим ОСОБА_2 не позбавлений права звернутися до власника такого нерухомого майна із вимогами щодо відшкодування понесених ним витрат на його переобладнання, перебудову та поліпшення, надавши на підтвердження своїх доводів відповідні докази.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією. викладеною Верховним Судом постановах від 02 липня 2020 року у справі № 308/7081/15-ц та від 21 березня 2018 року у справі № 623/5588/14-ц.
За таких обставин, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем за зустрічним позовом норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 377, 381,382 ЦПКУкраїни, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 2 жовтня 2020 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: М.І. Кулянда
І.Б. Перепелюк