1 жовтня 2020 року м. Чернівці
справа № 718/123/20
провадження №22-ц/822/790/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Владичана А.І., Одинака О.О.
секретар Сопчук І.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 липня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів у рахунок відшкодування вартості позиченого майна
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів у рахунок відшкодування вартості позиченого майна.
Позовні вимоги обґрунтував слідуючими обставинами. Навесні 2010 року він та відповідач ОСОБА_3 уклали між собою усний договір позички, згідно якого ОСОБА_1 безоплатно передав ОСОБА_3 25 металевих листів розміром 1 м. на 2 м. товщиною 5 мм. Вказані металеві листи потрібні були ОСОБА_3 для виготовлення, формування фундаменту для будівництва будинку. Згідно усної домовленості ОСОБА_3 повинен був повернути майно ОСОБА_1 після закінчення будівельних робіт.
У 2013 році він звернувся до відповідача з вимогою повернути позичені йому металеві листи, однак ОСОБА_3 повідомив, що будівельні роботи ще не закінчено, а тому вони йому ще потрібні та вказав, що обов'язково поверне їх після закінчення будівництва.
Зазначав, що влітку 2019 року йому стало відомо, що будівництво будинку ОСОБА_3 закінчив, однак металеві листи йому так і не повернув. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до Кіцманського відділу ГУНП в Чернівецькій області із заявою про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності та 25.06.2019 року отримав відповідь Кіцманського відділу ГУНП в Чернівецькій області про результати розгляду його звернення, в якому йому рекомендовано по даному факту звернутися до суду, оскільки в даній події вбачаються ознаки цивільно-правових відносин.
Просив стягнути 75000 гривень у рахунок відшкодування вартості позиченого майна, а саме металевих листів розміром 1м на 2м товщиною 5 мм.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 75000 грн. у рахунок відшкодування вартості позиченого майна - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати понесені на професійну правничу допомогу в сумі 5885грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 липня 2020 року, ухвалити нове рішення яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування вартості позиченого майна 25 металевих листів розміром 1 м. на 2м. товщиною 5 мм. кошти у сумі 75 000 грн.
Скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 липня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5885 грн.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає зазначене рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Звертає увагу на те, що під час розгляду справи судом досліджено письмовий доказ, довідку Кіцманського ВП в Чернівецькій області про результати розгляду звернення ОСОБА_1 з приводу неповернення останньому металевої конструкції, а саме 25 металевих листів ОСОБА_3 , працівниками поліції було допитано ОСОБА_3 , який надав пояснення, що дійсно у 2010 році він позичив у ОСОБА_1 двадцять п'ять металевих листів для формування фундаменту під будівництво будівлі, однак після закінчення будівництва більшу частину повернув, а те що залишилось ОСОБА_1 повідомив, що забере сам. Після цього до ОСОБА_3 приїхав рідний брат ОСОБА_1 ОСОБА_4 та забрав решту металевої конструкції.
При цьому суд у рішенні вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, щодо кількості переданих ОСОБА_1 , ОСОБА_3 металевих листів. Однак це не відповідає дійсності, оскільки відповідач підтвердив та визнав зазначену обставину. ОСОБА_3 у своїх поясненнях визнав факт укладання сторонами договору позивачки та термін його виконання. Даючи пояснення у судовому засіданні позивач вказав, що не пам'ятає точної кількості позичених ним листів, приблизно 20-25, але не менше 20.
На підтвердження вартості даного майна позивачем надано витяги з сайту оголошень де власники таких же будівельних матеріалів які не є новими, а бувші у використанні оцінюють їх від 3000 до 5000 грн. Також позивачем виставлено на продаж такі металеві листи, які перебувають у його власності та надано до матеріалів справи розписки покупців, які у березні 2020 року придбали у ОСОБА_1 вказані листи за ціною 3200 грн.
Також апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема неправильного зазначення прізвища секретаря судового засідання.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Посилається на те, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 в 2010 році було укладено усний договір позички металевих листів, згідно якого позивач передав відповідачу певну кількість, орієнтовно 20-25 штук, металевих листів різного розміру у користування для виготовлення фундаменту для будівництва будинку які ОСОБА_5 зобов'язався повернути позивачу після виконання будівельних робіт.
Згідно довідки Кіцманського ВП в Чернівецькій області про результати розгляду звернення ОСОБА_1 з приводу неповернення останньому металевої конструкції, а саме 25 металевих листів ОСОБА_3 , працівниками поліції було допитано ОСОБА_3 , який надав пояснення, що дійсно у 2010 році він позичив у ОСОБА_1 двадцять п'ять металевих листів для формування фундаменту під будівництво будівлі, однак після закінчення будівництва більшу частину повернув, а те що залишилось ОСОБА_1 повідомив, що забере сам. Згодом до ОСОБА_3 приїхав рідний брат ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , який помер у 2014 році, та забрав решту металевої конструкції.
Згідно роздруківки оголошення, розміщеного на інтернетсайті, зазначено, що вартість одного металевого листа розміром 1400мм на 2100 мм товщиною 5мм становить 3500 гривень.
Відповідно до розписок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , останні придбали в с. Витилівка Кіцманського району залізні, жаростійкі листи розміром 1м*2м*5мм за ціною 3200 гривень за штуку.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Частиною першою статті 828 ЦК України встановлено, що договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.
Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (частина перша статті 836 ЦК України).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами: 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом вірно встановлено, що позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування позову не надано належних та допустимих доказів щодо точної кількості металевих листів наданих як позичку відповідачу ОСОБА_3 , їх точного розміру, їх стану на час передачі, так як сторонами по справі та свідками підтверджено їх неодноразове використання, та їх вартості. Судом вірно не взяв до уваги надані позивачем роздруківки оголошення, розміщеного на інтернетсайті, де зазначено, що вартість одного металевого листа розміром 1400 мм на 2100 мм товщиною 5мм становить 3500 гривень та розписки про придбання особами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в с. Витилівка Кіцманського району залізного, жаростійкого листа розміром 1м*2м*5мм за ціною 3200 гривень як доказ вартості одного позиченого ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_3 металевого листа, оскільки для визначення вартості позичених листів слід врахувати їх індивідуальні показники - розмір, відсоток зносу та інше.
Доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду обставинам справи є безпідставними та зводяться фактично до переоцінки доказів, які були досліджені судом першої інстанції, зокрема пояснення свідків та їм дана належна оцінка.
Серед доводів апеляційної скарги є посилання апелянта на те, що судом порушено норми процесуального права, зокрема при розгляді справи 20 травня 2020 року замість прізвища секретаря ОСОБА_8 судом було оголошено прізвище секретаря судового засідання Савчук А.І. Колегія суддів вважає, що таке порушення не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно не призвело до неправильного вирішення справи а також не відноситься до підстав передбачених ч.3 ст.376 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Враховуючи задоволення позову, а також те, що від позивача ОСОБА_1 не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 5885грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови - 2 жовтня 2020 року.
Головуючий І.Б. Перепелюк
Судді А.І. Владичан
О.О. Одинак