01 жовтня 2020 року
м. Черкаси
Справа № 711/10892/13-ц
Провадження № 22-ц/821/1278/20
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.,
суддів: Єльцова В. О., Нерушак Л. В.
секретаря: Анкудінова О. І.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «БрокбізнесБанк», ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Попельнюха Андрія Олексійовича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про зміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «БрокбізнесБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у складі головуючого судді: Демчика Р. В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2014 року у справі №711/10892/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором №228п-2007 від 4 жовтня 2007 року в розмірі 55242,82 грн, а також судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 552,42 грн, а всього: 55795,24 грн.
На виконання зазначеного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 липня 2014 року видано виконавчий лист №711/10892/13-ц, на підставі якого відкрито виконавче провадження.
07 лютого 2018 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 227, посвідчений державним нотаріусом П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О. Ю. 07 лютого 2018 року, зареєстрований в реєстрі за №11-88, відповідно до п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у додатках № № 1, 2, 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки.
Отже, відповідно до умов договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 227 від 7 лютого 2018 року ОСОБА_1 , як новий кредитор, набув права вимоги до позичальників, в тому числі, й до ОСОБА_2 .
Просив суд замінити сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2014 року у цивільній справі №711/10892/13-ц на ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року заяву задоволено.
Замінено стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2014 року у цивільній справі №711/10892/13-ц на ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заміна стягувача за рішенням суду можлива лише на стадії виконавчого провадження після його відкриття, та за умови, що правонаступник отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право сторони виконавчого провадження.
24 червня 2020 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Попельнюхом А. О. було подало апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2014 року у справі №711/10892/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 користь ПАТ «Брокбізнесбанк» 55795,24 грн. У свою чергу відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги №227 від 07 лютого 2018 року новий кредитор набув права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №228п-2007 від 04 жовтня 2007 року в розмірі 4664,35 доларів США, що підтверджується п. 283 додатку до договору.
Зазначає, що надані ОСОБА_1 докази не підтверджують факт набуття ним права вимоги за договором про відступлення прав вимоги №227 від 07 лютого 2018 року.
Визначена ПАТ «БрокбізнесБанк» та ОСОБА_1 процедура відступлення прав вимоги та момент набуття таких прав вимоги у нового кредитора, в тому числі відносно боржника ОСОБА_2 , передбачає необхідність оплати з боку нового кредитора ОСОБА_1 на користь первинного кредитора ціни договору та встановлення моменту такої оплати, оскільки до настання вказаної відкладальної обставини ОСОБА_1 не набуває права вимоги та не має статусу нового кредитора. Відповідно без доведення належними та допустимими доказами факту набуття права вимоги згідно умов договору заява ОСОБА_1 про зміну сторони виконавчого провадження не може бути задоволена.
Вважає, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ст. 512, ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єктивний склад, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
17 серпня 2020 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.
Зазначає, що всі розрахунки за договором відступлення права вимоги здійснено сторонами до підписання договору.
Крім того, із змісту ст. ст. 512, 1077 ЦК України, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
Договір №227 від 07 лютого 2018 року не є договором факторингу, адже даним договором не передбачено, що ОСОБА_1 повинен повернути ПАТ «БрокбізнесБанк» отримані за продаж прав вимоги кошти, не передбачено і строку сплати таких платежів. За вказаними договорами відступлення прав вимоги ОСОБА_1 здійснив розрахунок.
Отже, вказаний договір є договором цесії, а не факторингу.
Просив суд апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року залишити без змін.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були наявні в матеріалах справи.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду, яка у відповідності до ст. 258 ЦПК України є видом судових рішень, таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2014 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 55795,24 грн (а.с. 42-43).
10 липня 2014 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист №711/10892/13-ц (а.с. 47, 55).
04 липня 2015 року головним державним виконавцем Придніпровського ДВС Назаренко Є. І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №711/10892/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» боргу за кредитним договором в сумі 55795,24 грн (а.с. 57).
07 лютого 2018 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» і ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимоги № 227, відповідно до умов якого ПАТ «Брокбізнесбанк» відступив шляхом продажу новому кредитору - ОСОБА_1 свої права вимоги до Позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених в додатках №1, №2, №3 до цього договору, в тому числі і право вимоги до боржника - ОСОБА_2 за кредитним договором № 228п-2007 від 04 жовтня 2007 року (а.с. 58-62).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 442 ЦПК України.
Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.
Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Підставою правонаступництва є відступлення права вимоги відповідно до положень глави 47 ЦК України.
Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, зміна осіб у окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Враховуючи положення ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення, відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту вищевказаних норм права.
Тому заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2/1522/9831/11.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Врахувавши наведені норми права та правовий висновок Верховного Суду України, Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
Не варте уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що надані ОСОБА_1 докази не підтверджують факт набуття ним прав вимоги за договором про відступлення прав вимоги.
Згідно п. 4.1 договору відступлення права вимоги вбачається, що ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.
Пунктом п. 6.5 договору визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.
Вказаний договір сторонами підписаний та посвідчений державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю. 07 лютого 2018 року, зареєстрований в реєстрі № 11-88.
Крім того, скаржником не надано доказів того, ОСОБА_2 оспорив у судовому порядку договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 07 лютого 2018 року № 277, а правомірність укладання вказаного правочину не є предметом розгляду в указаній справі.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, суд з'ясував всі обставин справи, дослідив всі докази і надав їм належну оцінку, і дійшов правильного висновку про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Попельнюха Андрія Олексійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 01жовтня 2020 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. О. Єльцов
Л. В. Нерушак