Справа № 953/13912/20 (1-кс/953/6770/20) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1722/20 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
01 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12020220780000454 від 27.08.2020, за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст. 296, ч. 2 ст. 15 - п. п. 1,7,12 ч.2 ст. 115 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2020 року задоволено клопотання слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12020220780000454 від 27.08.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 296, ч. 2 ст. 15 - п. п. 1,7,12 ч.2 ст. 115 КК України.
Згідно ухвали щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківська установа виконання покарань» (№ 27) строком на 60 днів - до 25 жовтня 2020 року включно, без визначення застави.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у повному обсязі. У випадку, якщо суд дійде висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, а також про наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистої поруки народних депутатів України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 або цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на необґрунтованість повідомлення про підозру, а також ставить під сумнів кваліфікацію дій у підозрі. Зазначає, що сторона обвинувачення жодним належним та допустимим доказом не довела той факт, що підозрюваний 27.08.2020 застосував будь-яку вогнепальну або холодну зброю чи інший предмет, спеціально пристосований або заздалегідь заготовлений для настання тілесних ушкоджень, що є визначальним для кваліфікації діяння за ч.4 ст. 289 КК України, тому підозру за ч. 4 ст. 289 КК України вважає необґрунтованою та безпідставною. Крім того, зазначає, що сторона обвинувачення не довела наявності у підозрюваного умислу саме на вчинення вбивства. Стверджує, що доказів на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КК України стороною обвинувачення не надано, а перелічені в клопотанні ризики є загальними, абстрактними, стандартними, а тому взяття їх до уваги слідчим суддею є неприпустимим. Також пояснює, що слідчим суддею не взято до уваги відсутність в матеріалах клопотання вагомих доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; наявність міцних соціальних зв'язків, зважуючи на те, що підозрюваний перебуває у цивільному шлюбі; наявність у підозрюваного постійного місця роботи на посаді охоронець в ТОВ «Саміт Сек'юриті Груп»; відсутність судимостей та повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень. Зазначає, що слідчий у клопотанні не пропонує ніяких інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання нібито існуючих ризиків. Народні депутати України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надали зобов'язання про взяття на особисту поруку ОСОБА_9 в порядку ст. 180 КПК України, тому вважає, що зважуючи на ту обставину, що одразу дві особи, які заслуговують на особливу довіру, а саме народні депутати України, будучи обізнаними про суть кримінального провадження та можливі наслідки, дають письмове зобов'язання про те, що ручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, доцільним є застосування до ОСОБА_9 біль м'якого запобіжного заходу у виді особистої поруки.
01.10.2020 до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання про взяття ОСОБА_9 на особисту поруку від народних депутатів України ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_8 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, а також прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга та клопотання про взяття ОСОБА_9 на особисту поруку народних депутатів України ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом в ОВС СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12020220780000454 від 27.08.2020, за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 15 - п. п. 1,7,12 ч.2 ст. 115 КК України.
27.08.2020 року ОСОБА_9 фактично затримано в порядку ст. 208 КПК України та 28.08.2020 його повідомлено про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 15 - п. п. 1,7,12 ч.2 ст. 115 КК України.
29.08.2020 слідчий поліції ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_9 підозрюється у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене групою осіб, із застосуванням предметів спеціально пристосованих, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, а також підозрюється у вчиненні замаху на умисне вбивство, тобто замаху на умисне протиправне заподіяння смерті двом та більше особам, вчинене з хуліганських мотивів за попередньою змовою групою осіб, не доведене до кінця за причин, що не залежали від волі винної особи, за який законом, згідно ст. 68 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, а також відомості стосовно особи підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації в м. Дніпро, слідчий вважав, що підозрюваний може переховуватись від слідства та суду, оскільки після вчинення вказаних кримінальних правопорушень ОСОБА_9 намагався зникнути з місця події, прямував за межі території м. Харкова; має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Наявність зазначених ризиків обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину ОСОБА_9 , наявністю потерпілих та свідків, яким відомі обставини вчинення злочину, показання яких відкриті підозрюваному, з зазначенням їх місця проживання, контактних номерів телефону. Також на теперішній час усі особи причетні до вчинення цих кримінальних правопорушень не встановлені, у зв'язку з чим при обранні ОСОБА_9 біль м'якого запобіжного захожу, останній буде мати можливість інформувати вказаних осіб про хід досудового розслідування та узгоджувати процесуальну позицію з метою уникнення кримінальної відповідальності; а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки характер та спосіб вчинених дій, тяжкість вчинених підозрюваним кримінальних правопорушень, враховуючи, що злочинний намір підозрюваного не доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, є підстави вважати, що останній перебуваючи на свободі може продовжити кримінальні правопорушення, в яких підозрюється, або вчинити інший злочин. Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, доданими слідчим до клопотання.
За таких обставин, слідчий та прокурор просили також врахувати тяжкість покарання за злочини, згідно пред'явленої підозри, а також те, що ОСОБА_9 в м. Харкові не має реєстрації та місця мешкання, і разом з цим те, що інкриміновані кримінальні правопорушення мають зухвалий та цинічний характер, внаслідок чого існує суспільний інтерес, що на їх думку свідчить про те, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
З огляду на викладене, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2020 року задоволено вказане клопотання слідчого та обрано ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківська установа виконання покарань» (№ 27), на 60 днів до 25 жовтня 2020 року.
Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 , слідчий суддя слушно зазначив, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених . 4 ст. 296, ч. 2 ст. 15 - п. п. 1,7,12 ч.2 ст. 115 КК України. Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_9 , сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, та вказує на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Прокурором, слідчим у клопотанні та судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі об'єктивно враховані відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації в м. Дніпро. Натомість слідчий суддя, враховуючи наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На думку колегії суддів такі висновки цілком ґрунтуються на законі.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Колегія суддів дійшла висновку наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, є ймовірність того, що ОСОБА_9 може переховуватись від слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; а також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, в тому числі відомостей щодо допиту потерпілих та свідків ( арк. 37-40 , 41-59). Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Наявність встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеною, врахована вагомість наявних доказів у вчинені підозрюваним злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 15 - п. п. 1,7,12 ч.2 ст. 115 КК України.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України.
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, погоджується і апеляційний суд.
Слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про особу та наявні докази, про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК, згідно яких суд вправі не визначати розмір застави у відповідності до ст. 183 ч. 4 п. 1 КПК України.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, із застосуванням іншого предмета спеціально пристосованого, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а також у замаху на умисне вбивство, а саме замаху на умисне протиправне заподіяння смерті двом або більше особам, вчиненого з хуліганських мотивів за попередньою змовою групою осіб, не доведеного до кінця з причин, які не залежали від волі винної особи, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та окремих громадян.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що судом, після отримання пояснень прокурора та підозрюваного, вивчення матеріалів, які долучені до клопотання, встановлено, що слідством доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 296, ч. 2 ст. 15 - п. п. 1,7,12 ч.2 ст. 115 КК України.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від ЗО серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальноїсправи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваного стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються відомостями, що є наявними в судовому та кримінальному провадженні, що свідчить про прийняття слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Суб'єктивні доводи апеляційної скарги сторони захисту з приводу необґрунтованості підозри, не свідчать про незаконність рішення слідчого судді. Питання оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину на даному етапі провадження судом не вирішуються, оскільки вони підлягають розгляду при судовому розгляді по суті. Суд на цій стадії процесу на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Питання щодо остаточної кваліфікації має бути вирішене органом досудового розслідування. Згідно практики ЄСПЛ, який у рішенні в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Колегія суддів не може погодитись з доводами захисника підозрюваного щодо непричетності до дій, які вбачаються зі змісту оголошеної йому підозри, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах провадження, а також відомості, що досліджувались під час апеляційного розгляду - вочевидь спростовують такі твердження.
При цьому належить врахувати, що ОСОБА_9 не співпрацює зі слідством, оскільки на стадії досудового розслідування відмовився від дачі показань, відповідно до ст. 63 Конституції України, і ця обставина додатково свідчить на користь доводів прокурора, щодо обґрунтованості ризиків, які він вважає наявними.
Доводи захисника щодо не встановлення осіб потерпілих є безпідставними, оскільки матеріали судового провадження містять протоколи допиту потерпілих.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на наявність у ОСОБА_9 міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи на посаді охоронець в ТОВ «Саміт Сек'юриті Груп», відсутність судимостей та повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень, не спростовує та не мінімізує наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Отже, з огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків. Твердження та вимоги захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 , щодо обрання ОСОБА_9 за наслідками апеляційного розгляду будь-якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою - не ґрунтуються на нормах ч.2 ст. 177 КПК України, внаслідок чого колегія суддів не може погодитися з їх обґрунтованістю.
Досліджуючи клопотання захисника щодо незаконності затримання, колегія суддів не вбачає підстав втручатися у процесуальну діяльність органів досудового розслідування, оскільки відповідно до рішення слідчого судді, яке ухвалено в порядку ст. 206 КПК України, прокурором надано відомості щодо внесення в ЄРДР відомостей для перевірки доводів підозрюваного.
Не ставлячи під сумнів доводи поручителів, які ґрунтуються на нормах ст. 180 КПК України, колегія суддів вважає, що з урахуванням змісту повідомлення про підозру, який свідчить про причетність підозрюваного ОСОБА_9 до незаконних дій, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що мають зухвалий та цинічних характер, вчинених відносно життя та здоров'я фізичних осіб, а також наявність стосовно цих подій суспільного інтересу, колегія суддів не вбачає можливості задовольнити клопотання про щодо взяття ОСОБА_9 на особисту поруку народних депутатів України ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Характер дій такої особи, згідно підозри, свідчить про те, що такого впливу, як особиста порука, на час досудового розслідування, буде вочевидь недостатньою для забезпечення належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та своєчасності такого розслідування, тобто в розумні строки.
При цьому, колегія суддів враховує процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_9 , який на час апеляційного розгляду, згідно відомостей наданих органами досудового розслідування та захисниками, відмовився від надання показань, що свідчить про його небажання співпрацювати зі слідством, що в свою чергу не дає змоги правоохоронним органам закінчити досудове розслідування в розумні строки з дотриманням вимог ст. 28 КПК України.
За таких обставин, вказані обставини у своїй сукупності обґрунтовують висновок слідчого судді щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, з відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, колегія суддів не вбачає політичних підстав щодо порушення цього кримінального провадження, оскільки подія пов'язана з вчиненням певних незаконних кримінально-караних дій щодо життя та здоров'я громадян, в тому числі хуліганських дій, а також пошкодження майна.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Клопотання народних депутатів України ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо взяття на особисту поруку ОСОБА_9 на підставі ст. 180 КПК України - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2020 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді