СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
(додаткове)
ун. № 759/23150/19
пр. № 2/759/2222/20
10 вересня 2020 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Кириленко Т.В.
при секретарі Істоміній О.Г.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши питання постановлення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 9.06.2020р. частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, однак не вирішено питання про судові витрати.
Крім того, в порядку п. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення представник відповідачки звернувся до суду з заявою про компенсацію судових витрат, в якій просить вирішити питання про розподіл витрат на правничу допомогу у сумі 79 389,40грн., понесених відповідачкою, а також 793,89грн. сплаченої комісії.
Представник позивача подав заяву, відповідно до якої заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу на користь відповідачки, посилаючись на те, що вказані витрати були перераховані на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця. Крім того, розмір вказаних витрат не є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи.
В судовому засіданні представник позивача просив врахувати той розмір судових витрат, які поніс позивач, а також врахувати, що витрати, понесені відповідачкою, не є співмірними зі складністю справи.
Представник відповідачки в судовому засідання заяву про компенсацію на користь відповідачки витрат на правничу допомогу підтримав у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати, суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.
Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.
Зазначена позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі».
Згідно з ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 №4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, небхідно з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений законом №4191-VI.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, при подачі позову до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 9 605грн., вартість послуг з експертної оцінки в розмірі 3000грн. та 1000грн., що підтверджується квитанціями та платіжним дорученням (а.с. 2,12,29).
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано Договір № 33/19ц від 2.12.2019 р. про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі, рахунки фактури та меморіальні ордери про сплату 200грн. за складання позову, 200грн. за складання відповіді на відзив, 100грн. за складання клопотання, 500грн. та 500грн. за участь у судовому засіданні (а.с. 112-114, 180- 186).
Представником відповідачки на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги надано договір про надання правничої допомоги від 8.01.2020р., акт надання послуг № 1 від 12.06.2020р., згідно якого вартість консультації щодо перспектив розгляду справи становить 5667,60грн., вартість аналізу поданих документів становить 5 667,60грн., аналіз судової практики становить 10390,60грн., складання адвокатського запиту становить 3778,40грн., консультація замовника становить 4723грн., складання відзиву становить 13224,40грн., складання клопотання становить 4723грн., участь у підготовчому засіданні 1889,20грн., консультація замовника 2833,80грн., участь у підготовчому засіданні становить 3778,40грн., консультація становить 2833,80грн., складання заяви становить 1889,20грн., спілкування телефоном становить 944,60грн., складання заяви становить 3778,40гн., участь у судовому засіданні 1889,20грн., участь у судовому засіданні становить 1889,20грн., консультація замовника 2833,80грн., підготовка заяви щодо компенсації судових витрат в розмірі 6612,20грн., витрати на відправлення відзиву становлять 43грн., а також квитанція від 12.06.2020р. про сплату ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_2 вартості юридичних послуг в розмірі 79 389,40грн. (а.с. 141-145).
Крім того, протягом розгляду справи представником відповідачки подано доповнення до заяви про компенсацію судових витрат та акт, відповідно до якого вартість послуг за участь у розгляді справи з приводу ухвалення додаткового рішення становить 23 000грн. (а.с.196).
Враховуючи той факт, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 9.06.2020р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна задоволено частково, при чому позивач просив йому виділити майна на суму 535 479,15грн., а судом задоволено його вимогу на суму 228 800грн., що становить 43%, судові витрати відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені та документально підтверджені витрати на загальну суму 15105грн, 43% від якої відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідачку, що становить 6 495,15грн.
Оцінюючи надані представником відповідачки докази по вартості юридичних послуг слід зазначити, що розмір витрат, зазначений в Акті про надання послуг № 1 від 12.06.2020р. - 79 389,40грн. не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, не є співмірним зі складністю справи та необхідністю виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання даних робіт, а тому, враховуючи кількість та тривалість судових засідань у даній справі, необхідність вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі з урахуванням її складності та ціни позову, кількість поданих представником відповідачки письмових документів по справі, в тому числі відзиву та клопотань, суд вважає необхідним компенсувати відповідачці витрати, понесені на правничу допомогу адвоката, в розмірі 12 995грн. 15коп. та керуючись ч. 10 ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 різницю в компенсації судових витрат в розмірі 6 500грн.
Посилання представника позивача на те, що в компенсації витрат необхідно відмовити, оскільки кошти перераховані на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця суд вважає безпідставним, оскільки з наданих доказів вбачається, що правнича допомога відповідачці ОСОБА_4 надавалась адвокатом (ст. 6 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підставі викладеного, керуючись ст. 270 ЦПК України, суд, -
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію судових витрат в розмірі 6 500грн.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, встановленого цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення .
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: Т.В.Кириленко