Номер провадження 2/754/3879/20
Справа №754/989/20
Іменем України
09 вересня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Зотько Т.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ковальової В.О.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору, -
Позивачка ОСОБА_1 через свого представника - Адвоката Орловську В.А., звернулась до суду із вищевказаною позовною заявою. Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що 24 січня 2019 року між замовником ОСОБА_1 та виконавцем ФОП ОСОБА_2 укладено Договір № 005/01. Відповідно до умов Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з виготовлення та продажу меблів згідно узгодженого дизайн-проекту. Предметом договору є шафа в спальню, тумба в ванну. Вартість замовлення становить 38 858, 00 грн. Строком виготовлення замовлення встановлено 45 робочих днів з моменту проведення контрольних вимірів приміщення або з моменту утвердження зразка. Відповідно до умов Договору 24.02.2019 відбувся перший замір; 28.03.2019 відбувся контрольний замір; 02.04.2019 було завершено ремонт, про що повідомлено виконавця; 03.04.2019 був затверджений проект замовлення; 03.08.2019 привезли замовлення; 22.09.2019 було поставлено замовлення та підписано Акт приймання передачі. Однак, ознайомившись з виготовленим замовленням позивачкою було виявлено, що даний товар не відповідає замовленому та вироблений зовсім з інших матеріалів. За таких обставин відповідач, як виконавець в даних правовідносинах, протиправно не виконав зобов'язання вказані в Договорі купівлі -продажу, а відтак на думку позивачки зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 8 720, 21 грн.; інфляційне збільшення суми боргу - 933, 00 грн.; 3 % річних - 722, 00 грн.; повернути надмірно сплачену суму за товар, а саме 4 152, 00 грн., а всього 14 527, 21 грн. Також, за обставин, коли відповідач порушив передбачені права споживачів, відмовився повернути кошти за неякісний товар чи замінити його на інший, відповідач повинен відшкодувати завдані збитки відповідно до умов договору та у вигляді моральної шкоди. Зазначені вище обставини викликали у позивача стрес, нервування, необхідність звертатись за медичною допомогою, займатись судовою тяганиною, відстоювати свої законні права, а тому ціну завданої моральної шкоди позивачка визначає в розмірі 10 000, 00 грн.
Ухвалою від 27.01.2020 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
Ухвалою судді від 12.03.2020 було відкрито провадження у вказаній справі, з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Разом з цим учасникам справи було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі та направлено відповідачу копії позовної заяви з додатками та встановлено для учасників строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
В ході розгляду справи позивачкою було подано заяву про збільшення позовних вимог, за змістом вказаної заяви позивач остаточно просить стягнути пеню в розмірі 14083, 53 грн.; інфляційне збільшення суми боргу - 655, 23 грн.; 3 % річних - 1405, 00 грн.; повернути надмірно сплачену суму за товар, а саме 4 152, 00 грн., розмір моральної шкоди визначений в розмірі 40 000, 00 грн., витрати пов'язані з правничою допомогою в сумі 2 300, 00 грн., яка була прийнята судом.
Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відповідачка по справі поштову кореспонденцію суду не отримала, відзиву на адресу суду не подала, ухвалою судді від 19.05.2020 року було вирішено здійснити перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, для повного та всебічного з'ясування обставин справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Позивачка в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, разом з тим вказувала, що не заперечує, щодо розгляду справи заочно з постановленням по справі заочного рішення суду.
Відповідачка в судове засіданні не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення кореспонденції суду за зареєстрованою у визначеному законом порядку адресою місця проживання. Відповідно відзиву на позовну заяву не надходило.
Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст.279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності відповідачки за наявними у справі матеріалами, з ухваленням по справі заочного рішення.
Суд, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.01.2019 між виконавцем ФОП ОСОБА_2 та замовником ОСОБА_1 було украдено Договір № 005/01, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з виготовлення та продажу меблів, згідно узгодженого дизайн -проекту. Виробом зазначено шафу в спальню, тумба в ванну. Вартість замовлення становить 38 858, 00 грн. (п.п. 1.1., 1.2. Договору № 005/01).
Замовник проводить оплату робіт, передбачених у п. 1.1. Договору двома частинами. Першу частину вартості замовлення у розмірі 70 % від загальної суми Договору, що становить 21 000, 00 грн. Замовник сплачує авансом до початку виконання робіт за Договором, для закупівлі матеріалу для виготовлення виробу, після підписання Договору. Другу частину вартості замовлення (залишкову суму) 30 % від загальної суми Договору, що становить 17 858, 00 грн. Замовник сплачує перед доставкою та виконання монтажних робіт (п. 2 Договору № 005/01)
П.п. 3.1., 3.2. Договору № 005/01 передбачено, що виготовлення замовлення починається після надходження попередньої оплати замовлення, вказаної у п. 2.1.1. на рахунок виконавця та проведення виконавцем контрольних вимірів приміщення. Строк виготовлення замовлення становить 45 робочих днів з моменту проведення контрольних вимірів приміщення або з моменту утвердження зразка. За невиконання обов'язків по даному Договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства (п. 5.1. Договору).
З боку замовника умови Договору були виконані, сплачено на рахунок відповідачКИ кошти в загальній сумі 64 400 грн., що підтверджується матеріалами справи. Відповідачка в свою чергу належним чином не виконала зобов'язання передбачені договором, що слугувало підставою для звернення позивачки до правоохоронних органів.
Як вбачається з довідки складеної майором поліції ДОП СДОП ВП Дарницького УП ГУ НП в м. Києві, наявна інформація, що 07.10.2019 року до журналу єдиного обліку заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 72855, зареєстровано звернення гр. ОСОБА_1 , про те, що 04.04.2019 по АДРЕСА_1 , було заключено договір з ФОП ОСОБА_2 , на виготовлення меблів, однак умови договору не виконані. В ході перевірки було встановлено, що зі слів ОСОБА_1 04.04.2019 року було заключено Договір з ФОП ОСОБА_2 , на виготовлення меблів, за що остання отримала передоплату в розмірі 64 400 грн. В спілкуванні з гр. ОСОБА_2 , пояснила, що дійсно 04.04.2019 вона відмовилась від виконання певних робіт по виготовленню меблів з гр. ОСОБА_1 , та було заключено договір і отримано кошти в сумі 64 400 грн., але весь цей час гр. ОСОБА_1 порушує умови п. 3.2. вказаного Договору згідно якого строк виготовлення становить 45 робочих днів з моменту проведення контрольних вимірів приміщення або з моменту утвердження зразка, що наразі (зі слів) ОСОБА_1 , так і не зробила постійно змінюючи умови і розміри замовлення. Ухилятися від виконання замовлення чи заволодіти коштами гр. ОСОБА_2 , (зі слів) будь якого умислу мала, так як кошти частково витрачені на закупівлю матеріалів. На прохання до гр. ОСОБА_2 , надати копії документів, щодо розміщення цеху по виготовленню меблів та копії квитанцій по закупівлі матеріалів для виготовлення меблів, остання зустрічей уникає, постійно переносячи час і дату, що викликає сумніви в їх існуванні.
З метою досудового врегулювання позивачкою було направлено лист - претензію відповідачу з пропозицією вирішити питання про відшкодування коштів в добровільному порядку, однак відповідачка не відреагував на зазначену претензію.
Згідно з вимогами ч. 1, 3, 5, 14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»: у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених в разі необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обовязкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника) товар. Вимоги споживача, встановлені частиною першої цієї статті, предявляються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Продавець, виробник зобовязані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад 5 кг продавцю, виробнику та їх повернення споживачеві здійснюється за рахунок продавця, виробника. Вимоги споживача, передбачені цією статтею (ст. 8) не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товару або його зберігання, споживач має право приймати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.
Стаття 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості.
Згідно ст.15 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Відповідно до вимог ст.21 ЗУ «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію
П. 5.2. Договору № 005/01 визначено, що у разі несвоєчасної поставки та монтажу замовлення згідно п. 3.2. даного Договору з вини виконавця, останній виплачує замовнику пеню в розмірі 0, 1 % загальної суми Договору за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Враховуючи, що відповідачка, як виконавець в даних правовідносинах, протиправно не виконала зобов'язання вказані договорі, суд дійшов висновку, що з останньої підлягає стягненню пеня в сумі в розмірі 14 083 грн. (38585, 00 грн. х 0,1 % /100 % х 365 днів).
Також, в ході розгляду справи було з'ясовано, що у відповідності до перерахунку позивачка просить повернути надмірно сплачені грошові кошти за товар, а саме 4 152, 00 грн. Дана вимога не спростована відповідачкою та доведена зібраними по справі доказами.
Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи, (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Таким чином, враховуючи викладене, оскільки виконавець, одержавши суму попередньої оплати за роботу, своєчасно не виконала її згідно з умовами договору та не відреагувала на вимогу позивача, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1405 грн. та інфляційні витрати в сумі 655, 23 грн.
Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачкою не надано до суду доказів на спростування розрахунку, наданого позивачем.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.96 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст. 24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.
Суд вважає за необхідне вимоги позивачки, щодо стягнення моральної шкоди задовольнити частково, оскільки в результаті неправомірних дій відповідачки позивачка перенесла стрес та потрясіння, протягом тривалого часу та чимало негативних емоцій та переживань, а відтак з відповідачки на користь позивачки підлягає до стягнення розмір моральної шкоди в сумі 10 000, 00 грн., розмір моральної шкоди, визначений позивачкою у заяві про збільшення позовних вимог, суд вважає явно завищеним.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачкою надано суду докази витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 2 300, 00 грн., що підтверджується дослідженими судом документами, а саме: Договором про надання правової допомоги №15/10 від 13.11.2019 року; додатковою угодою № 2 до Договору про надання правової допомоги №15/10 від 13.11.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 300 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 137, 274-279, 280-289, ст. ст. 1, 4, 8, 15, 17, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_4 ) суму надміру сплачених коштів у розмірі 4152 грн., пеню в розмірі 14083,53 грн., збитки від інфляції у розмірі 655,23 грн., 3% річних у розмірі 1405 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та витрати по оплаті вартості правової допомоги у розмірі 2300 грн..
В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у загальному розмірі 1681,60 грн..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
Суддя: