ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10369/19
провадження № 2/753/3229/20
"21" вересня 2020 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді - Лужецької О.Р.
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, -
ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_4 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ) про усунення від права на спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2 . Спадкоємцями майна померлої ОСОБА_5 є позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 .
Позивач посилається на те, що з 2015 року його мати хворіла, у липні 2015 року їй був поставлений діагноз: інтракраніальне новоутворення та зроблено видалення новоутворення в ділянці лівої лобної частки головного мозку. З того часу мати дуже часто знаходилася в лікарнях, у зв'язку з хворобою була у безпорадному стані. Зазначає, що під час хвороби він та його дружина здійснювали лікування та догляд за матір'ю, проте відповідач будь-якої допомоги не надавала.
Посилаючись на наведені вище обставини, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 повинна бути усунена від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 відповідно до ч. 5 ст.1224 ЦК України.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.07.2019 року відкрито провадження в справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.02.2020 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
15.08.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечуючи проти позову пояснила, що в 2015 році у її доньки ОСОБА_5 було виявлено онкозахворювання. Діагноз був поставлений в клінічній лікарні «Феофанія». Так як вона була державним службовцем, то операція та подальше лікування в лікарні «Феофанія» було проведено на безоплатній снові. Донька працювала в Національному банку та мала достатній рівень заробітної плати, а при звільненні в 2015 році отримала пристойну грошову суму, тому ліки купувала за свої кошти. Після прогресування хвороби донька вирішила їхати на операцію в Державний заклад «Республіканський науково-практичний центр онкології та медичної радіології ім.Н.Н.Александрова» в Республіку Беларусь. 12.03.2016 року поїхала туди зі своїм сином, ОСОБА_4 , де їй було зроблено операцію. 16.03.2016 року позивач повернувся з Білорусії, а до ОСОБА_5 приїхала її сестра ОСОБА_6 , яка знаходилася з нею до її одужання. Потім вони разом повернулися в м. Київ. Зазначає, що всі договори на лікування та квитанції про оплату за операцію та знаходження в лікувальній установі були сплачені ОСОБА_5 . Після операції ОСОБА_5 була в задовільному стані і не потребувала сторонньої допомоги, аж до вересня 2016 року проживала в квартирі сама. Однак, у вересні 2016 року стан здоров'я погіршився і тому мати ОСОБА_2 , незважаючи на похилий вік, приїхала до своєї хворої доньки і знаходилася біля неї до самої її смерті - здійснювала за донькою догляд, разом гуляла в парку, ходила в магазин за продуктами харчування, готувала їжу, а з січня 2017 року, коли стан здоров'я значно погіршився та донька потребувала стороннього догляду - прала одяг, здійснювала гігієну доньки, кормила.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позові та просила суд позов задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та просили суд відмовити у його задоволенні. Крім того, зазначила, що допомагала доньці фінансово в міру своїх матеріальних можливостей, у вересні 2016 року коли стан здоров'я доньки погіршився, переїхала до неї зі свого постійного місця проживання та була разом із нею до самої її смерті, здійснювала за донькою догляд. Посилаючись на наведені вище обставини, просила відмовити позивачу в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки та представника відповідачки, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно частини 2 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого відділом реєстрації смерті у м. Києві (а.с. 17). Після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Стаття 1224 ЦК України визначає підстави усунення від спадкування за законом.
Відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
За змістом частини 5 статті 1224 ЦК України лише при одночасному настанні зазначених в ній обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд, при вирішенні такої справи повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в пункті 6 роз'яснив, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного Кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід врахувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Крім того, при вирішенні спору судом підлягає з'ясуванню і питання чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця, якого просять усунути від спадщини, за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
У судовому засіданні знайшли підтвердження доводи позивача про те, що з липня 2015 року його мати, ОСОБА_5 хворіла, діагноз: інтракраніальне новоутворення та зроблено видалення новоутворення в ділянці лівої лобної частки головного мозку.
12.03.2016 року ОСОБА_5 поїхала на лікування в Державний заклад «Республіканський науково-практичний центр онкології та медичної радіології ім.Н.Н.Александрова» в Республіку Беларусь, що підтверджується копіями Договору оплатного надання медичних послуг іноземним громадянам № 7 564 від 14.03.2016 року, Договору оплатного надання медичних послуг іноземним громадянам № 9987 від 05.04.2016 року, Додаткової угоди № 1 від 11.04.2016 року, укладеного між Державний заклад «Республіканський науково-практичний центр онкології та медичної радіології ім.Н.Н.Александрова» та ОСОБА_5 .
З 12.03.2016 року по 16.03.2016 роки ОСОБА_4 перебував у Республіці Білорусь разом із матір'ю, а з 16.03.2016 року до ОСОБА_5 приїхала її сестра ОСОБА_6 . З лікарні виписали в задовільному стані.
В судовому засіданні відповідач пояснила, що до вересня 2016 року ОСОБА_5 не потребувала сторонньої допомоги, проживала в квартирі сама. Однак, у вересні 2016 року стан здоров'я погіршився, тому вона прийняла рішення переїхати до доньці та бути біля неї.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 (двоюрідна сестра ОСОБА_5 ) пояснила, що сестра захворіла в 2015 році, у лікувальному закладі «Феофанія» було зроблено операцію, деякий час стан був задовільний, але в 2016 році хвороба почала прогресувати, тому ОСОБА_5 прийняла рішення зробити повторну операцію в м. Мінськ, куди вона поїхала разом із сином. В день операції син поїхав, а вона залишилася. До осені 2016 сестра почувалася непогано, з осені стало гірше, і тому було прийнято рішення, щоб приїхала мама. З вересня мама переїхала до сестри і залишалася з нею до самої її смерті, а я кожен день приїздила. Пояснила, що сестра була заможною, працювала, отримувала заробітню плату. Син приходив до неї 1-2 рази в тиждень, а пізніше, коли треба було колоти уколи кожен день. У грудні-січні з нами ще проживала племінниця - ОСОБА_7 ОСОБА_5 працювала в НБУ, всі витрати на операцію здійснювала самостійно. У січні у неї відняло мову, вона не могла ходити. Син спочатку приходив 1-2 рази в тиждень, а в січні-лютому, коли треба було робити протинабрякові уколи - кожен день.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 (племінниця) пояснила, що приїхала до сестри в грудні 2016 року, бабуся була біля неї по день смерті. Разом вони доглядали, кормили, ходили до магазину. ОСОБА_4 з мамою не проживав, приїздив ввечері, робив уколи. Дружину ОСОБА_4 бачила 3 рази, вона приходила з дитиною, але допомоги вона не надавала.
Свідок ОСОБА_10 (сусідка ОСОБА_2 ) пояснила, що як захворіла дочка ОСОБА_2 , вона звернулася до них по допомогу, допомогти по господарству - відповідач тримає велике господарство. Ми були у них на господарстві з вересня по лютий 2017 року. Кілька разів відправляли в м. Київ продукти харчування, один раз привозила я сама, а ще два рази приїздив ОСОБА_4 та забирав птицю, м'ясо, овочі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 (кума ОСОБА_4 ) пояснила, що ОСОБА_4 їздив разом з мамою в м. Мінськ, пізніше робив їй уколи. Знає, що біля ОСОБА_5 була бабуся, але зі слів ОСОБА_4 вона не сильно допомагала.
Свідок ОСОБА_12 (сусідка) пояснила, коли ОСОБА_5 захворіла в біля неї був її син. Дізналася про хворобу ОСОБА_5 літом, в ліфті від сусідки. Коли вона хворіла, не спілкувалася з нею, в квартирі не була.
Свідок ОСОБА_15 (друг ОСОБА_4 ) пояснив, що ОСОБА_4 допомагав мамі, коли вона хворіла, привозив продукти харчування.
Свідок ОСОБА_16 (однокласниця дружини ОСОБА_4 ) зазначила, що сиділа з дітьми, коли ОСОБА_17 була зайнята.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеними обставинами факт перебування спадкодавця ОСОБА_5 в безпорадному стані через тяжку хворобу.
Допитавши свідків, суд критично ставиться до показів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , виходячи з родинних та дружніх стосунків з позивачем по справі. Крім того, дані покази хоча і свідчать, що померла ОСОБА_5 потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування, однак ніяким чином не свідчать про ухилення відповідачки від надання їй допомоги. Крім того, в деяких випадках показання свідків були суперечливі, та не відповідали обставинам справи.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 працювала у Національному Банку України та отримала у 2015 році заробітну плату в розмірі 459116,58 грн., що підтверджується відомостями з Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві.
Суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні посилання позивача на те, що спадкодавець ОСОБА_5 знаходилася в такому безпорадному стані, що потребувала допомоги саме відповідачки ОСОБА_2 , а вона мала змогу надавати допомогу, яку потребувала спадкодавець через тяжку хворобу та/або безпорадний стан, проте умисно ухилялася від надання такої допомоги доньці під час її хвороби.
Згідно статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини шостої статті 81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не подано достатніх доказів, які б свідчили про достовірні факти ухиляння відповідачки від піклування про спадкодавця та відповідали б вищевказаним вимогам закону щодо усунення спадкоємця від спадкування.
На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України за №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», 1223-1224 ЦК України, ст.ст. 77-83, 89, 95, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 01.10.2020
Суддя О.Р. Лужецька