Справа № 466/5968/18
Провадження № 2/463/138/20
22 вересня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Мармаша В.Я.
при секретарі с/з - Заставній С.Л.
з участю представників відповідача - Вахули Р.О., Доскоч К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд,-
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом, який в ході судового розгляду уточнив, та остаточно просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1491 грн. та моральної шкоди в розмірі 30000 грн. Позов мотивує тим, що його було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, внаслідок чого він був змушений доказувати свою правоту у судовому порядку та зазнав моральної шкоди, розмір відшкодування якої оцінив у 30000 грн. Також посилається на те, що йому заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 1491 грн., з яких 720 грн. оплата за незаконну евакуацію його автомобіля, 144 грн. оплата за зберігання автомобіля на території комунального підприємства після його евакуації, а також ним було витрачено додатково 150 грн. приватному перевізнику за проїзд та 460 грн. за евакуацію транспортного засобу назад до місця його зберігання.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, в якому просив розглядати справу у його відсутності.
Представником відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (його структурного підрозділу - Управління патрульної поліції у Львівській області) подано відзив на позов, у якому він проти позову заперечив з підстав не доведеності спричинення позивачу моральної та матеріальної шкоди та суперечливості висновків, викладених у рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.01.2018 у адміністративній справі № 466/9226/17. Представники відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві.
Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання жодного разу не з'явився, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи. З врахуванням наявних у справі доказів суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності. При цьому територіальним органом відповідача Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області був поданий до суду відзив на позов, з якого вбачається, що, окрім доводів щодо неналежності відповідача, заперечив проти позову з підстав відсутності доказів спричинення позивачу моральної та матеріальної шкоди.
Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою інспектора взводу 1, роти 2, батальйону 4, Управління патрульної поліції у м. Львові ДПП Здженської І.М. від 14.11.2017 у справі про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР №056077 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 січня 2018 року у справі № 466/9226/17, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у м. Львові, інспектора взводу 1, роти 2, батальйону 1, Управління патрульної поліції у м. Львові Левицького Тараса Михайловича, інспектора взводу 1, роти 2, батальйону 1, Управління патрульної поліції у м. Львові Здженської Ірини Михайлівни про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено. Визнано протиправними дії інспектора взводу 1, роти 2, батальйону 1 Управління патрульної поліції у м. Львові лейтенанта поліції Левицького Тараса Михайловича стосовно затримання кузова автомобіля марки «Ауді 80», 1986 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 на території гаражного кооперативу «Ластівка» по вул. Княгині Ольги, 75А у м. Львові та доставлення такого на територію Львівської філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 13 листопада 2017 року. Визнано протиправними дії інспектора взводу 1, роти 2, батальйону 4 Управління патрульної поліції м. Львова лейтенанта поліції Здженської Ірини Михайлівни з приводу притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Скасовано постанову серії БР № 056077 від 14 листопада 2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором взводу 1, роти 2, батальйону 4 Управління патрульної поліції м. Львова лейтенантом поліції Здженською Іриною Михайлівною, за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Зазначене судове рішення мотивоване незаконністю дій та рішень працівників поліції у справі про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, на підставі статті 1174 ЦК України, відшкодовується державою.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування шкоди, зокрема завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди у розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи вказаний спір, суд відповідно до положень статті 82 ЦПК України враховує, що рішенням Щевченківського районного суду м. Львова від 26 січня 2018 року у справі № 466/9226/17, яке набрало законної сили, встановлено незаконність дій працівників патрульної поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та скасовано постанову серії БР № 056077 від 14 листопада 2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором взводу 1, роти 2, батальйону 4 Управління патрульної поліції м. Львова лейтенантом поліції Здженською Іриною Михайлівною, за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
У цьому контексті здійснення провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення накладеного штрафу.
Встановивши, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу працівником патрульної поліції безпідставно, у зв'язку з чим був вимушений доводити у судовому порядку свою невинуватість у порушенні Правил дорожнього руху, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачеві завданої матеріальної та моральної шкоди відповідно до вимог статей 23, 1174 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Визначаючи розмір відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, у зв'язку з чим вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн. є надмірним. З врахуванням встановлених судом обставин, обґрунтованим, на думку суду, буде розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн.
Стосовно вимог про відшкодування матеріальної шкоди, то такі підтверджуються наявними у справі письмовими доказами (відповідними квитанціями) на суму 866 грн., з яких 720 грн. оплата за незаконну евакуацію його автомобіля, 144 грн. оплата за зберігання автомобіля на території комунального підприємства після його евакуації. Інша частина заявлених позивачем позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди не підтверджується зібраними в ході судового розгляду справи доказами. Свідок, заявлений позивачем на підтвердження відповідних позовних вимог, неодноразово викликався до суду, однак жодного разу не з'явився. Будь-які інші допустимі докази у справі відсутні. За цих обставин, суд вважає, що позов про відшкодування матеріальної шкоди також підлягає частковому задоволенню на суму 866 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 281, 265, 281, 282 ЦПК України, ст.ст. 23, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.ст. 1, 2Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд, -
ухвалив:
позов - задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 866 грн. (вісімсот шістдесят шість гривень) та моральної шкоди в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).
В решті вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2020.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду в порядку і строки передбачені ст.ст. 354, 355, п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Державна казначейська служба України, ідентифікаційний код: 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6;
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ідентифікаційний код: 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя Мармаш В. Я.