Єдиний унікальний номер 727/4266/20
Номер провадження 2/725/605/20
29.09.2020 року.Першотравневий районний суд м.Чернівці
в складі:
головуючої судді: Вольської-Тонієвич О.В.
при секретарі: Демчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м.Київ вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: вул.Набережна Перемоги, 50 м.Дніпро) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-
У травні 2020 року представник позивача звернувся до суду із вказаними вище позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилався на те, що відповідно до укладеного договору № бн від 22.12.2015 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку із чим у нього станом на 28 квітня 2020року виникла заборгованість у розмірі 13544,39грн., з яких 6995,29 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 2444,20грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 2983,74грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. штраф (фіксована частина) та 621,16грн. - штраф (процентна складова).
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13544,39грн., а також 2102грн. сплаченого судового збору.
Розгляд справи відбувався у відсутність представника позивача, який в судове засідання не з'явився. Надав заяву, у якій просив судове засідання провести у його відсутність. Позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 15:00год. 29 вересня 2020 року не з'явився. Втім, у матеріалах справи міститься його заява, в якій він позовні вимоги визнав повністю та просив розгляд справи провести у його відсутність.
У зв'язку із тим, що в судове засідання учасники справи не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав:
Так, судом встановлено, що 22 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, шляхом підписання анкети-заяви приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Відповідно до умов вказаного договору банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому за заявою позичальника було збільшено, зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.20-72).
Відповідач поставив свій підпис у заяві позичальника, погодившись з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Банк належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, надавши кредит на платіжну карту відповідача.
Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Нормою ч.1 ст.634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Так, відповідно Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, підписавши відповідну заяву, відповідач погодився з умовами і правилами надання банківських послуг, тим самим уклав договір та отримав кредит.
Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли кредитно-договірні відносини.
У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.
Разом з тим, позичальник належним чином своїх зобов'язань за договором не виконав.
Так, згідно розрахунку за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 станом на 28 квітня 2020 року існує заборгованість у розмірі 13544,39грн., з яких 6995,29 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 2444,20грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 2983,74грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. штраф (фіксована частина) та 621,16грн. - штраф (процентна складова) (а.с.9-19).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)(ст.610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 неналежно виконує взяті зобов'язання за укладеним договором, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту, відсотками та пені, що згідно наданого Банком розрахунку становить 12 423 грн. 23коп.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 621,16грн. штрафу (процентна складова), виходячи з наступного:
Нормами чинного законодавства визначено, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За змістом вказаної норми закону пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.
Відповідно до Умов надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф згідно тарифів в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
Тобто вказаним пунктом передбачено сплату двох видів штрафів «фіксована частина» та «процентна складова», як виду цивільно-правової відповідальності, за одне й те саме порушення клієнтом строків виплати грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів.
Крім того, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Так, із матеріалів справи випливає, що за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором, банком одночасно нараховано пеню у розмірі 2983,74 грн. та накладено штрафи в сумі 500 грн. штраф (фіксована частина) та 621,16 грн. штраф (процентна складова)
Таким чином АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства для часткового задоволення позову.
При цьому, суд не приймає до уваги повне визнання відповідачем позовних вимог Банку, оскільки таке визнання суперечить закону та порушує його права (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 1 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, враховуючи те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову (12423,23х100/13544,39=91,72% 2102х91,72/100=1928), а також те, що відповідач до початку розгляду справи по суті позов визнав (1928/2(50%)=964), з останнього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 964грн.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м.Київ вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 22.12.2015 року у розмірі 12 423 (дванадцять тисяч чотириста двадцять три)грн. 23коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м.Київ вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 964 (дев'ятсот шістдесят чотири)грн.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м.Чернівцях Чернівецької області (код ЄДРПОУ 37978173, м. Чернівці, вул. Кобилянської, 11) повернути Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м.Київ вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що становить964 (дев'ятсот шістдесят чотири)грн., який було сплачено відповідно до платіжного доручення №ZZ426B0XHP від 06 травня 2020 року.
Роз'яснити позивачу, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, копії квитанції (платіжного доручення), що підтверджує сплату судового збору до бюджету.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. В. Вольська-Тонієвич