Справа №718/2029/20
Провадження №3/718/912/20
01.10.2020 року м. Кіцмань Чернівецька область
Суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області Мізюк В.М. розглянувши матеріали справи, які надійшли від Кіцманського ВП ГУНП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , не працюючого, про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відносно ОСОБА_1 складено протокол серії АПР 18 № 416268 від 16.07.2020 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 16.07.2020 року о 21:00 год. в АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме: умисні дії психологічного характеру , що потягли у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та в погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її здоров'ю.
ОСОБА_1 своєї вини не визнав, пояснивши, що ніяких умисних дій психологічного характеру, внаслідок чого могла би бути завдана шкода здоров'ю його співмешканці він не вчиняв, оскільки конфлікт між ними був несуттєвим.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст.245, 280, 283 КУпАП для прийняття законного та обґрунтованого рішення слід забезпечити всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи.
При розгляді кожної справи суддя зобов'язаний з'ясувати обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах. Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає у випадку вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п.4 ч.1 ст.1 Закону).
Як визначено в п.14 ч.1 ст.1 цього Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п.8 ч.1 ст.1 Закону).
Відповідно до ч.2 ст.3 цього Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
В матеріалах справи відсутнє підтвердження належності ОСОБА_1 до кола осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.
Належні та допустимі докази на підтвердження вчинення саме домашнього насильства відсутні.
В зв'язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення є основним процесуальним документом, на підставі якого здійснюється розгляд справи по суті, а останній складений із грубими порушеннями, встановленими ст.256 КУпАП, то, в даному випадку, на думку суду, по справі не зібрано належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а судом не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи у вчинені даного адміністративного правопорушення і вичерпані можливості їх отримати, що позбавляє суд можливості вирішити питання про наявність в діях особи складу правопорушення.
Перекладання обов'язку доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, є неприпустимим, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 року неодноразово наголошено, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
За вищенаведеного, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 9, 34, 35, 173-2, 247, 280, 284, 287, 294 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд.
Суддя: Мізюк В.М.