Справа № 336/1430/20
Пр. № 3/336/782/2020
8 вересня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щаслива О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли із управління патрульної поліції в Запорізькій області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, приватного підприємця, що зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками ст. 130 ч. 1 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, який складено 29 лютого 2020 року, особа, що притягується до адміністративної відповідальності, о 22 годині 21 хвилин 29 лютого 2020 року керувала автомобілем «Mercedes Benz C 200», державний номер НОМЕР_1 , біля будинку № 3 по вул. Червоній в м. Запоріжжі з явними ознаками наркотичного сп'яніння, на що вказували звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.
Такі дії ОСОБА_1 , за висновком автора протоколу, містять ознаки порушення п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» та утворюють диспозицію частини 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в суді вину у вчиненні правопорушення не визнав, і пояснив, що в зазначений день він на власному автомобілі виїхав з закладу охорони здоров'я медичної частини військової частини НОМЕР_2 , де перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні, з тим щоб терміново прибути до свого житла через виникнення аварійної ситуації, пов'язаної з витоком газу з його квартири, що загрожує благополуччю мешканців усього багатоквартирного будинку. Про необхідність терміново прибути до житла йому повідомив сусід ОСОБА_2 . Під час руху був затриманий співробітниками поліції, які по мірі зупинки його транспортного засобу почали світити йому в обличчя ліхтарем та поцікавилися, куди він їде і як себе почуває, згодом повідомили йому, що причиною зупинки є те, що не працює підсвітка державного номерного знаку. Він вийшов з автомобіля та продемонстрував співробітникам поліції, що підсвітка номеру в справному стані. Потім послідувало питання, про те, чи займається спортом притягуємий до відповідальності, на що він дав стверджувальну відповідь та повідомив, що тренує спортсменів. Патрульні заявили, що всі борці курять канабіс, в тому числі і притягуємий до відповідальності, реакцією на що ОСОБА_3 була вимога надати йому можливість скористатися правовою допомогою для захисту від необґрунтованого обвинувачення. Його прохання увінчалось отриманням відмови з посиланням на те, що при розв'язанні даної ситуації адвокат не потрібен. За спливом 20-30 хвилин до зупиненого автомобіля ОСОБА_4 під'їхала інша патрульна машина, співробітник якої почала складання протоколу. Стан сп'яніння притягуємий до відповідальності категоричного заперечує, пояснюючи, що повідомив співробітникам про відсутність підстав для проведення цього огляду, а також про те, що від його зволікання залежить благополуччя кількох десятків людей. Співробітники поліції при цьому зауважили, що складання протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками відмови від проходження медичного огляду не матиме жодних негативних наслідків для нього, якщо він отримає довідку лікарні про те, що заборонених речовин не вживав. Довірившись співробітникам поліції, він відмовився від огляду в медичному закладі, вважаючи, що зможе захистити себе, отримавши інформацію про незастосування до нього наркомістких препаратів в медичному закладі.
Так як він з об'єктивної причини був позбавлений можливості пройти процедуру огляду, здійснення якого могло обернутися для багатьох людей трагедією, а також у зв'язку з тим, що він був запевненим поліцейськими про можливість доведення стану тверезості згодом без застосування процедури огляду, що потребувала значної кількості часу, просить про звільнення його від відповідальності за вказаною статтею законодавства про адміністративні правопорушення через відсутність в його діях ознак правопорушення.
Представник притягуємого до адміністративної відповідальності просить про звільнення ОСОБА_1 від цієї відповідальності у відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчиненої повторно протягом року.
Разом з тим, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, надані особою, що притягується до адміністративної відповідальності, та витребувані суддею фактичні дані, дослідивши матеріали відеофіксації правопорушення, суддя доходить висновку про необхідність закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях особи ознак правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, встановлену, зокрема Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Наявність або відсутність в діях особи ознак адміністративного правопорушення встановлюється на підставі доказів, до яких відносяться перелічені в статі 251 КУпАП фактичні дані.
Об'єктивну сторону складу правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, утворюють дії з відмови від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння особою, яка керує транспортним засобом.
Згідно із ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Проведення цього огляду внормоване «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, відповідно до п. 1 якого метою проведення цього огляду є виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.
Наведеною статтею 266 КУпАП та положеннями «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» передбачено, що лише у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
З пункту 2 «Порядку…» випливає, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Положення про підстави проведення медичного огляду на стан сп'яніння узгоджуються зі змістом п. 1 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року.
Виходячи з наведених положень законодавчо врегульованого порядку проведення медичного огляду, підставою для його проведення мають бути обґрунтовані підстави вважати, що особа, яка керує транспортним засобом, становить небезпеку для дорожнього руху і оточення через перебування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Дійшовши висновку про необхідність закриття провадження в справі, суддя вважає, що медичний огляд для виявлення ознак саме наркотичного сп"яніння, процедура якого є трудомісткою та пов"язана з вимушеним обмеженням особи у свободі вільного, на власний розсуд, пересування, має проводитися за наявності очевидних ознак сп'яніння, і не вбачає об'єктивних підстав для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд.
Про відсутність таких передумов свідчать, зокрема: дані відеозапису, наданого Управлінням поліції, які вказують на охайний зовнішній вигляд, скоординовані рухи, ясний зір, чіткі відповіді водія и та повністю спростовують висновки автора протоколу про явні ознаки наркотичного сп'яніння.
Що стосується такої ознаки, як відсутність реакції зіниць очей на світло, а це є єдина ознака, на яку послалася автор протоколу як на ознаку наркотичного сп'яніння, є незрозумілим, як саме автор протоколу встановила цю ознаку з урахуванням того, що складала протокол особа, яка не брала участі в спілкуванні з початку зупинки транспортного засобу, коли поліцейські, як випливає з відеоматеріалу, світили ліхтарем в ока у ОСОБА_1 .
Дійшовши висновку про необхідність закриття провадження в справі, суддя враховує, що для утворення об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 , достатньо лише дій з відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте виходить з того, що такий огляд має проводитися відповідно до встановленого переліченими нормативними джерелами порядку, в тому числі, за наявності підстав для проведення огляду.
Міркування щодо відсутності об'єктивних підстав для направлення ОСОБА_3 на медичний огляд наведені суддею.
Але, на думку суду, лише відсутність підстав для направлення особи для проходження медичного огляду не є підставою для висновку про відсутність в її діях ознак складу інкримінованого правопорушення, оскільки інтереси законності, дотримання встановленого правопорядку, точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством потребують прояву поваги і дотримання законної вимоги співробітника поліції.
Тому відсутність підстав для проведення огляду має значення лише у сукупності з причинами відмови від проведення такого огляду.
Вирішуючи питання про причини відмови від проходження огляду, суддя вважає, що ОСОБА_1 довів наявність у нього мотивів для такої відмови, на що вказують як його послідовні пояснення про невизнання невинуватості (а протокол про адміністративне правопорушення згідно з законом є джерелом доказів), так і показання свідка ОСОБА_2 про виникнення в будинку, де проживає ОСОБА_1 аварійного стану через виток газу, що зумовив залишення особою стаціонару медичного закладу, відомості з медичної частини про перебування особи на лікуванні в означений період в умовах стаціонару.
Згідно із ст. 19 Основного Закону правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Вирішуючи справу, суд враховує, що лише вимога суб'єкта владних повноважень, що ґрунтується на законі, має наслідком її виконання; висування ж вимоги, що не продиктована об'єктивними передумовами і наповнена лише формальним змістом, не є підставою для її виконання за рахунок шкоди для особистих, а також загальносуспільних інтересів.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, а також практика Європейського суду з прав людини є джерелами права в Україні відповідно до положень Основного Закону України та Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини».
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. В багатьох справах Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
Таким чином, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ при розгляді справ про адміністративні правопорушення національні органи влади мають дотримуватися гарантій прав особи, що передбачені законодавством.
Суд вважає, що процедура притягнення особи до відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері порушення правил безпеки дорожнього руху, склад яких характеризуються надзвичайно суворими санкціями, мінімальний розмір яких обчислюється сумою в 10200 грн., та супроводжується позбавленням спеціального права на досить тривалий строк, тоді як найменший розмір штрафу за законом України про кримінальну відповідальність становить 510 грн., має відбуватися за процедурою переслідування за вчинення кримінального правопорушення з дотриманням гарантій, притаманних кримінальному провадженню.
Таким чином, серйозність покарання за статтею 130 КУпАП підкреслює її «кримінально-правовий» характер в розумінні положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому особам, стосовно яких складено протокол про адміністративне правопорушення за цією статтею, мають бути забезпечені всі гарантії, які передбачені в ст.6 Конвенції.
Такими гарантіями є встановлена статтею 62 Основного Закону України, статтею 17 КПК України презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законом ; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).
Гарантія того, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, становить зміст принципу презумпції невинуватості.
Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.
З роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» випливає, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
За роз'ясненнями п. 19 цієї постанови, визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
Під час здійснення розгляду означеної справи в умовах дотримання положень засади змагальності судочинства доказів винуватості ОСОБА_1 суддею не отримано.
Надані матеріали відеофіксації не відіграли будь-якої ролі у встановленні фактичних обставин справи, оскільки аудіозапис подій відсутній, аудіозапис лише супроводжує фрагмент залучення свідків та відмову притягуємого до адміністративної відповідальності, що не оспорює сам ОСОБА_1 .
Можливості відтворити діалог між співробітниками поліції та притягуємим до адміністративної відповідальності, зміст якого має значення для вирішення питання про законність притягнення до адміністративної відповідальності, суду не надано
За означених обставин, суд доходить висновку, що поза розумними сумнівами винуватість притягуємого до адміністративної відповідальності не доведено, відтак, його притягнення до відповідальності не може ґрунтуватися виключною мірою на припущеннях, які доказами з інших джерел, досліджених суддею, не підтверджуються.
Як випливає із змісту ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Наслідки відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення встановлені пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП і полягають в закритті провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, не вбачаючи сукупності фактичних даних, що підтверджують в силу ст. 251 КУпАП наявність ознак складу правопорушення, суддя вважає за необхідне постановити про закриття провадження в справі.
Керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 247 п. 1, 284, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 від відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП звільнити у зв'язку з відсутністю в його діях ознак складу правопорушення.
Провадження в справі закрити.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду через суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Щаслива