336/5497/20
1-кп/336/779/2020
30 вересня 2020 року
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілих ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченої ОСОБА_11 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України,
23.09.2020 р. до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя надійшли матеріали вказаного вище кримінального провадження, по якому затверджено обвинувальний акт.
В підготовчому судовому засіданні прокурор вказав, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м.Запоріжжя, обвинувальний акт складений відповідно до вимог процесуального закону, просив суд призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, в яке викликати учасників судового провадження, підстав для прийняття іншого процесуального рішення не вбачає.
Прокурором також заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_11 , яке мотивовано тим, що вона обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, ризики її втечі, незаконного впливу на потерпілих та свідків, які були враховані під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, продовжують існувати.
Потерпілі та їх представник підтримали позицію прокурора, просили прийняти до розгляду цивільні позови.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_9 , думку якого підтримав захисник ОСОБА_10 просив повернути прокурору обвинувальний акт, як такий що не відповідає ст.291 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення не відповідає кваліфікації дій ОСОБА_11 , суть обвинувачення детально не викладена та обвинуваченій не зрозуміла, в ньому не зазначено форми вини, мотивів та ступеня здійснення злочинного наміру інкримінованого ОСОБА_11 кримінального правопорушення. У разі призначення справи до судового розгляду, захисник заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити ОСОБА_12 запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачена погодилась з позицією захисників, заявила клопотання про розгляд кримінального провадження судом присяжних в складі двох професійних суддів та трьох присяжних.
Заслухавши думку учасників процесу, перевіривши відповідність обвинувального акту вимогам процесуального закону, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 291 ч.2 п.5 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Крім того, відповідно до ст. 291 ч. 4 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування, розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.
Як вказує ст. 109 ч. 2 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Вказані вимоги прокурором витримані при поданні обвинувального акту до суду. Акт містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Крім того, до обвинувального акту додано реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка підозрюваної про отримання копії обвинувального акта, і реєстру матеріалів досудового розслідування, а також письмове роз'яснення про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних.
Інші доводи клопотання захисника не впливають на правильність висновку суду, оскільки не є прийнятними стосовно визнання обвинувального акта таким, що не відповідає вимогам кримінально-процесуального Закону.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору не підлягає задоволенню.
Як передбачено ст.315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.1-4 ч.3 ст.314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду і з цією метою визначає дату та місце проведення судового розгляду, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд, з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчиняє інші дії, необхідні для підготовки судового розгляду.
В підготовчому судовому засіданні суд не встановив підстав для прийняття рішення повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування, закриття провадження у справі, повернення обвинувального акта прокурору, направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності. Справу необхідно розглядати судом присяжних, обставини справи не вимагають її судового розгляду у закритому судовому засіданні.
Грунтуючись на матеріалах кримінального провадження, необхідним є виклик учасників кримінального провадження, а саме прокурора, потерпілих та їх представника, захисників та обвинуваченої.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченій ОСОБА_11 під вартою, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України суд під час підготовчого провадження за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження розглядає, в тому числі питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст.29 Конституції України,ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку,встановлених законом.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування», тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
За змістом ст. 178 КПК України,при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження,слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Відповідно до положень ст. ст. 132, 183 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_11 , а також відомості про те, що ОСОБА_11 має постійне місце проживання, яке співпадає з її реєстрацією, має неповнолітню та повнолітню доньок.
Наведене мінімізує ризик переховування від суду, адже очевидно, що обвинувачена має міцні соціальні зв?язки, позитивну репутацію та задовільний майновий стан.
Також суд вважає малоймовірним ризик продовження обвинуваченою злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_11 раніше не судима, є пенсіонеркою за вислугою років, тобто адаптована у суспільстві, має зрозуміле джерело доходів.
Водночас, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, може спонукати обвинувачену до вчинення дій з метою перешкодити встановленню істини у справі, чинити вплив на потерпілих та свідків.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Таким чином, підозра особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
При розгляді даного клопотання суд дійшов до висновку, що заявлені ризики втечі обвинуваченої, можливості незаконно впливу на потерпілих та свідків, навіть після завершення досудового розслідування не зменшилися та продовжують існувати, що є підставою для відмови у звільненні затриманої особи, в тому числі з обранням запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як про це заявили захисники.
Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини,а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного продовжує відносно ОСОБА_11 строк тримання під вартою на 60 днів.
Відповідно до ст. 56 КПК України потерпілі мають право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч.1 ст.128 КПК України).
Враховуючи вищенаведені положення КПК України, суд приймає до розгляду цивільні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок кримінального правопорушення.
Керуючись ст. ст. 314-316, 392 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України на 09 жовтня 2020 року об 11 годині 00 хвилин, який відбудеться у залі судових засідань № 4 Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Справу розглядати судом присяжних в складі двох професійних суддів та трьох присяжних у відкритому судовому засіданні.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 29 листопада 2020 року включно.
Прийняти до розгляду цивільні позови ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в наслідок кримінального правопорушення, визнавши ОСОБА_6 , ОСОБА_7 цивільними позивачами, а ОСОБА_11 - цивільним відповідачем у кримінальному провадженні.
Дати розпорядження секретарю судового засідання про виклик учасників судового провадження в судове засідання в порядку, передбаченому ст.135-139 КПК України.
Обвинувачену ОСОБА_11 доставити у судове засідання з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє виконання ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
______________І. ОСОБА_13 _______________О. ОСОБА_14