Справа № 710/597/20
Провадження № 2/710/281/20
01.10.2020 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Побережної Н.П.,
за участі секретаря судового засідання - Харченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Антонівської сільської ради та Комунального підприємства «Територіальний центр соціального обслуговування» про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,
1. Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
03.06.2020 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов даний позов, в якому позивач просить визначити йому додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, актовий запис про смерть № 47 від 02.07.2018.
Свій позов позивач мотивує тим, що він, починаючи з 25.08.2005 постійно проживає в
м. Шпола Черкаської області. У червні 2013 року до нього звернувся з проханням надати йому фінансову допомогу житель села Коротино Шполянського району Черкаської області, ОСОБА_2 , 1925 року народження, який проживав одиноко не маючи власної сім'ї та родичів. На знак вдячності за отриману фінансову допомогу 07.06.2013 ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_1 , належну йому на правах власності земельну ділянку, площею 3.56 га, що розташована на території
Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області. Вказаний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П. та зареєстрований в реєстрі за № 868. 02.07.2018 ОСОБА_2 помер в с. Лебедин Шполянського району Черкаської області. До складу спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 входить земельна ділянка, площею 3,56 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області. Отже, позивач відносить до спадкоємців померлого ОСОБА_2 , однак він не набув права на успадкування цього майна, оскільки не звернувся протягом шестимісячного строку, що розпочався з дня смерті спадкодавця, до нотаріальної контори із заявою на прийняття спадщини. Позивач не перебував з спадкодавцем у родинних відносинах та не підтримував з ним близьких зв'язків, не мав спільних знайомих, крім цього ОСОБА_2 проживав в іншому населеному пункті, де відбувалися і його похорони, про що позивач не був повідомлений особами, які здійснювали погребіння тіла спадкодавця. Лише опісля року після смерті ОСОБА_2 , а саме у серпні 2019 року позивач випадково зустрів в м. Шпола односельця ОСОБА_2 , який повідомив позивача про смерть ОСОБА_2 . 09.08.2019 позивач отримав в Шполянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , після чого звернувся до нотаріуса із заявою на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , на підставі якої нотаріусом була відкрита спадкова справа № 51/2020. Втім нотаріус 21.05.2020 видав позивачу про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, мотивуючи тим, що позивачем був пропущений строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України. Тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
У судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та вказав, що вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність та вказали, що не заперечують проти задоволення позову.
Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 10.06.2020 було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, а також витребувано в приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Горбача Володимира Павловича (вул. Соборна, 35, м. Шпола, Черкаська обл., 20603):
- завірені копії матеріалів Спадкової справи №51/2020, завденої 21.05.2020 після смерті ОСОБА_2 , померлого02. ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- інформацію про те, чи вчиняв нотаріус дії для повідомлення спадкоємця по заповіту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , та чи викликав її, у тому числі шляхом публічного оголошення у пресі.
2. Мотивувальна частина:
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення на підставі наступного.
Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_2 07.06.2013 та посвідченого приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П., ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповів належне йому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЧР №028696, зареєстрованої в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №198 від 05.03.2003, земельну ділянку площею 3,56 га, розташовану на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, - ОСОБА_1 . Запис в реєстрі 868 (а.с. 10).
За даними свідоцтва про смерть, виданого Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, про що 02.07.2018 складено відповідний актовий запис №47 (а.с. 11).
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР № 028696, на підставі рішення Антонівської сільської Ради народних депутатів від 29.10.2001 №62 ОСОБА_2 передається у приватну власність земельна ділянка площею 3,56 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Антонівської сільської ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12).
Відповідно до заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 21.05.2020 звернулася до приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Горбача В.П. з заявою, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 1).
За змістом Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), № інформаційної довідки 60272894, за вказаними параметрами запиту: ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація відсутня (а.с. 6).
Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, № довідки 60272924, 07.06.2013 приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П. було посвідчено заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт чинний (а.с.).
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому праві, № витягу 60273328, від 21.05.2020 після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П. відкрив спадкову справу № 51/2020 (а.с. 13).
Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.05.2020 приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Горбача В.П. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на прийняття спадщини за заповітом на земельну ділянку площею 3,56 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського товариства, що розташована за адресою: Антонівська сільська рада Шполянського району Черкаської області, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропущенням 6-ти місячного строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 14).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Шполянської міської ради ОТГ від 25.05.2020 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 17.05.2018 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав та був зареєстрований АДРЕСА_1 . Малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб дієздатність яких обмежена у спадкодавця немає. Заборони на нерухоме майно немає (а.с. 15).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, повинен подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини і лише особисто.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Так, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.05.2020 приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Горбача В.П. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на прийняття спадщини за заповітом на земельну ділянку площею 3,56 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського товариства, що розташована за адресою: Антонівська сільська рада Шполянського району Черкаської області, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропущенням 6-ти місячного строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
Судом встановлено, що позивач на час відкриття спадщини постійно разом з спадкодавцем не проживав. За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Таким чином, з урахуванням положень ч.2 ст.1220 ЦК України, строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 закінчився 02.01.2019.
Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тобто, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 04.11.2015 розглянув справу № 6-1486цс15, предметом якої був спір про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, зробив правовий висновок про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Така ж правова позицію викладена і постанові Верховного Суду України справа №6-1320цс17 від 23.08.2017.
Отже, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постанові Верховного Суду № 565/1145/17 від 26.06.2019 визначено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Позивач просить суд врахувати, що встановлений ст. 1270 ЦК України строк на прийняття спадщини, пропущено ним з об'єктивних причин, а саме через те, що він не перебував з спадкодавцем у родинних відносинах та не підтримував з ним близьких зв'язків, не мав спільних знайомих, крім цього ОСОБА_2 проживав в іншому населеному пункті, де відбувалися і його похорони, про що позивач не був повідомлений особами, які здійснювали погребіння тіла спадкодавця.
Статтею 17 ЗУ від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. За статтею 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 на ефективний спосіб захисту прав, і не означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Стаття 1 протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Так, оскільки в матеріалах справи міститься копія заповіту, яким ОСОБА_2 заповів належне йому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЧР №028696, зареєстрованої в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №198 від 05.03.2003, земельну ділянку площею 3,56 га, розташовану на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, - ОСОБА_1 , позивач не перебував з спадкодавцем у родинних відносинах та не підтримував з ним близьких зв'язків, не мав спільних знайомих, крім цього ОСОБА_2 проживав в іншому населеному пункті, де відбувалися і його похорони, зважаючи на те, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця - відсутні, висновок суду про відмову в задоволенні позову фактично позбавить можливості ОСОБА_1 будь-яким іншим шляхом захистити своє сподівання стосовно ефективного здійснення захисту своїх прав та унеможливить використати механізм визнання права власності на майно, яке померлий ОСОБА_2 заповів йому.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6, 7 с. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відтак, суд задовольняє позовні вимоги щодо визначення позивачеві додатковий строк
тривалістю в два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття
спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, актовий запис про
смерть № 47 від 02.07.2018.
Заходи забезпечення позову не застосовувались.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просить судові витрати залишити на його рахунку.
Керуючись ст. ст. 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 142, 206, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці м. Шпола, Черкаської області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 19.11.1999, мешканці АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , інші дані про особу суду невідомі, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, актовий запис про смерть № 47 від 02.07.2018.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.П. Побережна