Справа № 320/3382/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
01 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Кобаля М.І.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року (прийняте за наслідком розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження, суддя Колеснікова І.С.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110089/2 від 01 листопада 2019 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110089/2 від 01.11.2019.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Текссол-С» у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби зазначає, що документи надані позивачем до митниці не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: у інвойсі від 27.06.2019 № DE/INV/4684/19 зазначено, що імпортований товар є стоковим, однак документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні; пунктом 4 контракту від 12.10.2012 № 1012/12 передбачено оплату за товар протягом 25 календарних днів з дати оформлення коносаменту, коносамент HLCUKHI190739490 складено 30.07.2019, у пункті 4 додаткової угоди від 26.06.2019 № 397 зазначено, що оплата здійснюється протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад Покупця, при цьому не передбачено, яким чином здійснюється початок строку оплати за товар, а інвойс взагалі не містить умов, терміну та порядку оплати; пунктом 3.1 додаткової угоди від 26.06.2019 №397 до зовнішньоекономічного договору від 12.10.2012 № 1012/12 визначено, що оплата у розмірі 89 131,00 дол. США здійснюється на підставі інвойсу №DE/INV/4684/19, проте зазначена додаткова угода укладена та підписана раніше (26.06.2019), ніж виданий інвойс DE/INV/4684/19 (27.06.2019); наданий прайс-лист на сток не містить даних щодо дати видачі документу, терміну дії, не містить також інформації щодо артикулів товару та не містить того виду тканини, що заявлений у графі 31 МД; пунктом 5 зовнішньоекономічного контракту від 12.10.2012 №1012/12 передбачено наявність специфікації на поставку товарів, яка відсутня серед поданих документів.
Апелянт наголошує, що позивачем не було підтверджено належними документами заявлене числове значення митної вартості.
ТОВ "Текссол-С" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року - без змін.
У відзиві позивач вказує, що відповідач порушив приписи МК України та неправильно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (місцезнаходження: 08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, буд. 12А, ідентифікаційний код 35892372) зареєстроване в якості юридичної особи 09.04.2008, номер запису 1 073 102 0000 015361 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
12.10.2012 між DawoodExports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ "Текссол-С" (далі - покупець) був укладений контракт №1012/12 (далі - контракт), відповідно до якого продавець, зокрема продає позивачу тканини власного виробництва.
Контрактом поміж іншого встановлено, що:товар поставляється на умовах FOB Карачі (Пакистан) (пункт 2); ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Загальна вартість Контракту вкладає 5000000,00 доларів США, є незмінною, оплата здійснюється протягом 30 днів з для оформлення інвойсу (пункт 3); оплата за кожну партію товару здійснюється шляхом оплати по факту поставки протягом 25 календарних днів з дня оформлення коносаменту, валюта платежу - долари США (пункт 4).
24.03.2014 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/2N до контракту, якою виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 календарних днів із дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено контрактом.
11.10.2016 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2017.
29.12.2017 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2019.
Відповідно до підписаної між сторонами додаткової угоди від 26.06.2019 №397 до контракту від 12.10.2012 №1012/12, продавець поставляє покупцю тканину набивну полікотон (55% поліестер і 45% бавовна), сток, 76х66/30х30, шириною 220 см в кількості 23057 кг, 91136 пог.м. по ціні 3,50 доларів США за 1 кг.; тканину гладкофарбовану (55% поліестер і 45% бавовна), сток, 76х66/30х30, шириною 220 см, в кількості 1169 кг, 4622 пог.м. по ціні 3,50 доларів США за 1 кг; тканину відбілену полікотон (55% поліестер і 45% бавовна), сток, 76х36/30х30, шириною 220 см, в кількості 1240 кг, 4900 пог.м., по ціні 3,50 доларів США за 1 кг на умовах CFR Одеса, Україна; загальна вартість товару по інвойсу №DE/INV/4684/19, який виставить до оплати продавець - 89131,00 доларів США; оплата проводиться покупцем протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад покупця.
Продавцем виставлено покупцю комерційний інвойс від 27.06.2019 №DE/INV/4684/19 на суму 89131,00 доларів США.
ТОВ «Текссол-С» подано до митного органу UA125110 (Київська митниця ДФС) попередню митну декларацію від 13.08.2019 ІМ40ДЕ №UA125110/2019/420535 з метою митного оформлення товару, який поставляється згідно інвойсу від 27.06.2019 №DE/INV/4684/19, до якої декларантом долучено документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Відповідно даних митної декларації, умовами поставки є - CFR Одеса, Україна (графа 20), загальна сума за рахунком - 89131,00 доларів США (графа 22), курс валюти 25,035071 (графа 23), задекларована митна вартість товару №1 - 2020317,71 грн. (графа 45).
Листом від 01.11.2019, направленим засобами електронного зв'язку, інспектором Савун Н.М. повідомлено декларанта, що:«під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності, не підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема пунктом 3.1 додаткової угоди від 26.06.2019 №397 до зовнішньоекономічного договору від 12.10.2012 №1012/12 визначено, що оплата у розмірі 89131,00 дол. США здійснюється на підставі інвойсу №DE/INV/4684/19, проте зазначена додаткова угода укладена та підписана раніше (26.06.2019), ніж виданий інвойс DE/INV/4684/19(27.06.2019), що являється розбіжністю, яка викликає сумніви щодо вчинення даних документів. Крім того, пунктом 4 контракту від 12.10.2012 №1012/12 передбачено оплату за товар протягом 25 календарних днів з дати оформлення коносаменту, Коносамент HLCUKHI190739490 складено від 30.07.2019. У пункті 4 додаткової угоди від 26.06.2019 №397 зазначено, що оплата здійснюється протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад Покупця, при цьому не передбачено, яким чином здійснюється початок строку оплати за товар, а інвойс взагалі не містить умов, терміну та порядку оплати. Пунктом 5 зовнішньоекономічного контракту від 12.12.2012 №1012/12 передбачено наявність специфікації на поставку товарів, яка відсутня серед поданих документів. Наданий прайс-лист на сток не містить даних щодо дати видачі документу, терміну дії, не містить також інформації щодо артикулів товару та не містить того виду тканини, що заявлений у графі 31 МД. Для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Угоди, митним органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації шодо умов продажу товару, а саме найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умов платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. У інвойсі від 27.06.2019 №DE/INV/4684/19 зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні. Крім того, за результатами проведення митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим».
На підставі вимог статей 53, 54 Митного кодексу України повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності), а саме:- страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації;- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -копію митної декларації країни відправлення; - висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вимог контролюючого органу позивачем подано лист від 01.11.2019 №0111-1, в якому зазначено про відсутність інших документів, крім тих, які було додано до митної декларації №UA125110/2019/420535.
Київською митницею ДФС прийнято рішення від 01.11.2019 №UA125110/2019/110089/2 про коригування митної вартості та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00424.
З метою здійснення митного оформлення товару та випуску товарів у вільний обіг, позивачем подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA125110/2019/421648, з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело до завищення розміру митних платежів на загальну суму 32875,37 грн.
На підставі статті 55 Митного кодексу України позивачем надіслано відповідачу листа від 20.01.2020 №2001/20-01 про визнання заявленої митної вартості товару в розмірі 89131,00 грн., скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01.11.2019 №UA125110/2019/110089/2, та повернення фінансової гарантії в розмірі 32875,37 грн., до якого долучено додатково копію митної декларації, прибуткової, видаткової та податкової накладних, складених ТОВ «Текссол-С».
Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої). У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).
Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу(частина друга). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя). Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; - застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п'ята). Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).
Колегія суддів в даному випадку зазначає, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, які були подані позивачем до митного оформлення, а саме: митна декларація ІМ40ДЕ №UA125110/2019/420535, зовнішньоекономічний контракт від 12.10.2012 №1012/12 з додатками, додаткова угода від 26.06.2019 №397 до контракту, комерційний інвойс від 27.06.2019 №DE/INV/4684/19, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей, і вказаних документів було достатньо для визначення ціни, що підлягає сплаті за товари, які ввозяться позивачем.
Водночас, у оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено розбіжності, які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості та не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом.
Однак, такі висновки відповідача не свідчать про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення митної вартості.
Так, розбіжність у датах коносамента та інвойсу жодним чином не впливає на числове значення заявленої митної вартості, оскільки відповідно до Конвенції ООН про морські перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила), «коносамент» - документ, який підтверджує договір морського перевезення та прийом чи навантаження вантажу перевізником відповідно до якого перевізник зобов'язується здати вантаж проти цього документа. Положення вказаної Конвенції не містять будь-яких застережень щодо відповідності дати коносамента даті інвойсу, а фактична передача товару перевізнику може відрізнятись від дати інвойсу. З інвойсу від 27.06.2019 №DE/INV/4684/19 вбачається посилання лише на номер коносаменту - №HLCUKHI190739490. За загальноприйнятими правилами, фрахтування транспорту здійснюється завчасно і перевізник зобов'язаний повідомити замовнику інформацію щодо ідентифікаційних даних транспортних засобів, номерів транспортних документів, оскільки такі дані повинні міститись в товаросупровідних документах, які формуються відправником вантажу. Як правило, такі дані повідомляються перевізником вантажовідправнику наперед.
Також, не є розбіжністю посилання в додатковій угоді від 26.06.2019 №397 до зовнішньоекономічного контракту на номер інвойсу - №DE/INV/4684/19. Цілком логічною, на думку суду, є та обставина, що дата укладення між позивачем та продавцем товару додаткової угоди до зовнішньоекономічного контракту передує даті видачі інвойсу. Суб'єкту господарювання не забороняється здійснювати ведення внутрішнього документообігу в частині присвоєння реєстраційних номерів документам за власними стандартами, що можуть передбачати резервування реєстраційних номерів документів наперед.
Щодо відсутності документів на підтвердження того, що товар є стоковим, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган визначає митну вартість товару виходячи з ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі наданих декларантом на підтвердження митної вартості документів. В компетенцію контролюючого органу не входить перевірка правильності визначення постачальником / продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару.
В даному випадку контролюючий орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певної товарної позиції на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». При цьому, суд зауважує, що в розділі XI (групи 50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар в залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз'яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і «Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності», затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 №401, а також Митний кодекс України, тому, колегія суддів приходить висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо ненадання декларантом документів на підтвердження того, що задекларований товар є стоковим. Надання таких документів декларантом не передбачено статтею 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що підтвердження приналежності товару до стокового міститься у листі продавця а також в інвойсі.
При цьому, інвойс виконує роль комерційного документу, який надає вартісну, якісну та кількісну характеристику товару.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у документальний спосіб доводи позивача про віднесення товару до стокового підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Натомість, апелянт, поставивши під сумнів ці обставини, жодним чином не довів, що товар не має ознак стокового.
При цьому колегія суддів враховує й ту обставину, що згідно акту відділу митного оформлення №1 митного посту «Західний» Київської митниці ДФС від 21.10.2019 №UA125110/2019/420535 про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, не встановлено невідповідності товару, який оглядався, товаросупровідній документації.
Особливу увагу в оскаржуваному рішенні відповідач також звертає увагу на недоліки прайс-листа, вказуючи про відсутність у ньому відомостей щодо дати видачі, терміну дії, артикулів товару, наявність пропозиції виготовити товар іншої щільності. Наведені вимоги до прайс-листа відповідач встановлює на власний розсуд, не посилаючись на жодний нормативний документ.
Колегія суддів наголошує на тому, що ні вимоги національного, ні вимоги міжнародного законодавства не визначають змісту чи форми прайс-листа, а тому, за наявності у такому прайс-листі інформації про вартість товару, посилання відповідача на недоліки його змісту не можуть бути розцінені як такі, що безумовно свідчать про непідтвердження позивачем заявленої митної вартості.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом контролюючому органу разом з митною декларацією №UA125110/2019/420535, у оформленні якої відповідачем було відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що інспектор, який здійснював огляд товару не в змозі самостійно визначити чи є товар стоковим. Проте, в силу принципу належного урядування орган державної влади не вправі посилатися на некомпетентність своїх посадових осіб при вирішенні віднесених до їх відання питань, які стосуються прав та інтересів приватних осіб.
Як убачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів: «Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару №1 - 3,76 дол. США/кг (митна декларація від 30.09.2019 №UA500060/2019/030496); товару №2 - 3,76 дол. США/кг (митна декларація від 18.07.2019 №UA500040/2019/007435); товару №3 - 3,76 дол. США/кг (митна декларація від 30.10.2019 №UA500060/2019/035114)».
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу(частина п'ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).
Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З оскаржуваного рішення убачається, що підставою для застосування резервного методу слугували встановлені контролюючим органом розбіжності в документах, які колегією суддів спростовано та визнано необґрунтованими. Крім того, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
В порушення наведених норм Митного кодексу України, оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов їх поставки. Відповідачем не зазначено, митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
При цьому, як вбачається з наданих відповідачем копій митних декларацій від 30.09.2019 №UA500060/2019/030496, від 18.07.2019 №UA500040/2019/007435, від 30.10.2019 №UA500060/2019/035114, на які посилається контролюючий орган в оскаржуваному рішенні, постачальником по вказаним митним деклараціям є не Dawood Exports (PVT) LTD, а інша особа, умовами поставки є не CFR Одеса, а СРТ Одеса, опис особливостей товару не відповідає опису товару, який постачався позивачем на підставі митної декларації від 13.08.2019 ІМ40ДЕ №UA125110/2019/420535.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від01.11.2019 №UA125110/2019/110089/2, та з тим, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції, а, відтак, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді М.І. Кобаль
О.О. Беспалов