Справа № 640/12668/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.
30 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів Єгорової Н.М., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дій, -
Відповідно до п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з наступних підстав.
Як вбачається з Довідки Дарницького районного у м. Києві військового комісаріату від 05 листопада 2015 року №191, Позивач проходив військову службу в Збройних Силах у період з 11 листопада 1982 року по 01 листопада 1984 року, з 09 серпня 2014 року по 02 лютого 2015 року; приймав участь у бойових діях (в зоні проведення АТО) з 31 серпня 2014 року по 03 жовтня 2014 року у складі військової частини ПП НОМЕР_1 .
Як вбачається з Витягу з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку з захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 02 червня 2015 року №1962, травма Позивача, пов'язана із захистом Батьківщини.
Позивачу з 22 лютого 2016 року вперше встановлено третю групу інвалідності з причини, що травма, пов'язана із захистом Батьківщини, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 22.02.2016 року серії АВ № 0427745.
Позивачу при повторному огляді з 07 травня 2018 року встановлено другу групу інвалідності з причини травми Позивача, пов'язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 10.05.2018 року серії АВ № 0968460.
Позивач звернувся до Відповідача із Заявою про виплату одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами, в якій він просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності.
За результатами розгляду зазначеної Заяви, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
Згідно з частиною п'ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
А як зазначено у Постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) у редакції, що діяла з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
З огляду на вищевикладене, судова палата дійшла до такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, відбувся 17.05.2019, а первинно інвалідність 3 групи встановлено 19.06.2015. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Оскільки Позивачу у даній справі вперше інвалідність 3 групи встановлено 22 лютого 2016 року, а при повторному огляді 2 групу інвалідності встановлено 07 травня 2018 року, колегія суддів дійшла висновку, що Позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
А відповідно до частини другої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року скасовується та ухвалюється нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовляється повністю.
Згідно з частиною першою ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності.
Відповідно до п. 2 частини першої ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
А згідно з п. 2 частини п'ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Постанову складено в повному обсязі 30.09.2020 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Єгорова Н.М.
Степанюк А.Г.