П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1360/19
Категорія: 111030200 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.
Час і місце ухвалення: 11:01, м. Херсон
Дата складання повного тексту: 17.12.2019 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Аутстаффер", про визнання протиправним та скасування рішень,
У липні 2019 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Аутстаффер", про:
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача №003961304 від 10 січня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 47 168 грн.;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10 січня 2019 року №0013631304 на суму 128 016 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами з доходів платника податків у вигляді заробітної плати;
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0003971304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, або подання не за тією формою звітності від 10 січня 2019 року на суму 1 360 грн.;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0013621304 від 10 січня 2019 року на суму 10 668 грн. за платежем "військовий збір";
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0013641304 від 10 січня 2019 року на суму 510 грн., за платежем "податок на доходи фіз. осіб, що сплачують податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п".
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що працю найманих робітників, в межах укладеного між товариством та третьою стороною господарського договору аутстаффінгу, на умовах трудових відносин товариство не використовувало. Згідно ст. 1 Закону України "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності", роботодавцем є - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб. Між ФОП ОСОБА_1 (клієнт за Договором) та ТОВ "Аутстаффер" (виконавець за Договором) був укладений господарський Договір аутстаффінга від 01 січня 2017 року, згідно якого ТОВ "Аутстаффер" зобов'язався виконувати послуги з надання ФОП ОСОБА_1 працівників ТОВ "Аутстаффер" (або третіх осіб, згідно пп.2.2.6 Договору) для участі у виробничому процесі, інших функцій пов'язаних із виробництвом ФОП ОСОБА_1 на умовах Договору (п. 1.1 Договору), а ФОП ОСОБА_1 зобов'язався приймати та оплачувати такі послуги ТОВ "Аутстаффер" (п.2.3.6). Згідно укладеного договору, ТОВ "Аутстаффер" зобов'язався відповідати за виплату наданим працівникам винагороди й інших виплат (пп. 2.1.3 Договору), розраховувати, нараховувати й сплачувати податки і інші обов'язкові платежі до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди, бути податковим агентом відносно податку на доходи фізичних осіб по виплатах працівникам, виплачуваних безпосередньо виконавцем (пп.2.1.4 Договору). Відповідальність сторін зазначеного договору регламентована саме укладеним господарським договором аутстаффінгу. Позивач не мав трудових відносин чи відносин цивільно-правового характеру із працівниками ТОВ "Аутстаффер", що підтверджується матеріалами перевірки, а тому позивач за приписами п.1.1. ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не є платником єдиного внеску та податку з доходів працівників ТОВ "Аутстаффер", оскільки позивач не нараховував та не сплачував доходів на користь фізичних осіб - працівників ТОВ "Аутстаффер".
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що за період з 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2018 роки ТОВ "Аутстаффер" до контролюючого органу не надано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (форма №Д4), що свідчить про відсутність найманих працівників у ТОВ "Аутстаффер". Таким чином, ТОВ "Аутстаффер" не мало можливості виконати умови Договору аутстаффінгу, укладених з позивачем, оскільки в його штаті відсутні наймані працівники, як наслідок послуги ТОВ "Аутстаффер" з надання позивачу персоналу не мають реального характеру. На думку відповідача, позивач у 2017 - 2018 роках використовувало працю найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, у зв'язку із чим, позивачем в порушення вимог, встановлених податковим законодавством не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб, не утримано та не сплачено військовий збір. Таким чином, спірні рішення та вимога, винесені за порушення вимог законодавства.
Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, проспект Ушакова, 72), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Аутстаффер" (код ЄДРПОУ 38044531, 73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 26) про визнання протиправним та скасування рішень, задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №003961304 від 10 січня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10 січня 2019 року №0013631304 на суму 128 016 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами з доходів платника податків у вигляді заробітної плати.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0003971304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, або подання не за тією формою звітності від 10 січня 2019 року.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0013621304 від 10 січня 2019 року за платежем "військовий збір".
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0013641304 від 10 січня 2019 року за платежем "податок на доходи фіз. осіб, що сплачують податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2 894 (дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. 32 коп., шляхом безспірного списання.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ФОП ОСОБА_1 витрати пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн., шляхом безспірного списання.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 ставиться питання про зміну мотивувальної частини судового рішення щодо підстав для задоволення позову, шляхом доповнення та зазначення обставин щодо правомірного відображення позивачем господарських операцій по отриманню послуг аутстаффінгу за договором аутстаффінгу від 01 січня 2017 року, укладеного між ТОВ "Аутстаффер" та ФОП ОСОБА_1 у фінансовій та податковій звітності та зазначення обставин, визначених висновком експерта ОСОБА_2 №4/2019 судової економічної експертизи по адміністративній справі №540/1360/19 від 07 листопада 2019 року, стосовно того, що ФОП ОСОБА_1 не є податковим агентом зі сплати податків та зборів на доходи фізичних осіб та єдиного внеску, та військового збору по особах, які працювали по договору аутстаффінгу б/н від 01 лютого 2017 року за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року і що виникли в даних взаємовідносинах з контрагентами та донараховані Актом перевірки від 22 грудня 2018 року №765/21-22-13-04/ НОМЕР_1 .
В решті рішення Херсонського окружного адміністративного суду по справі №540/1360/19 від 10 грудня 2019 року - залишити без змін.
У відзиві ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 вказується, що відсутні підстави для її задоволення.
В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що перевіркою інформаційних баз даних органів ДФС встановлено, що ТОВ "Аутстаффер" не мав реальних можливостей виконувати умови договору надання персоналу або договору аутстаффінга, що свідчить про те, що послуги ТОВ "Аутстаффер" з надання позивачу персоналу не мають реального характеру. Позивач використовував найману працю без належного оформлення трудових відносин та, як податковий агент, не виконував покладених на нього чинним законодавством зобов'язань щодо нарахування та сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, а також не подавав до органів ДФС повідомлення про прийняття працівників на роботу.:
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ФОП ОСОБА_1 , ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції:
01 лютого 2017 року між позивачем (Клієнт) та ТОВ "Аутстаффер" (Виконавець) укладено Договір аутстаффінгу, за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати за заявкою клієнта послуги з надання клієнтові працівників виконавця (далі по тексту договору - працівники) для участі в виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних з виробництвом та / або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах, визначених цим договором. Виконавець приймає на себе наступні зобов'язання: в рамках суми отриманої від Клієнта винагороди, Виконавець несе відповідальність за виплату наданим працівникам винагороди та інших виплат (пп.2.1.3 п.2.1 Договору); розрахунок, нарахування та сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює Виконавець. Виконавець є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб з виплат працівникам, що виплачуються безпосередньо Виконавцем (пп.2.1.4 п.2.1. Договору). Виконавець зобов'язується належним чином вести кадровий облік по всім працівникам. Обов'язок з належного оформлення трудових чи інших договорів зі своїми працівниками повністю лежить на Виконавці (пп.2.1.6 п.2.1 Договору).
Відповідно до п.2.2. Договору Виконавець вправі: встановлювати працівникам винагороду і розмір інших виплат на свій розсуд з урахуванням рекомендацій Клієнта і вимог чинного законодавства (пп.2.2.3 п.2.2 Договору); без узгодження з Клієнтом залучати для виконання цього договору третіх осіб (пп.2.2.6 п.2.2 Договору).
Відповідно до п.2.3 Договору Клієнт приймає на себе наступні зобов'язання: забезпечити своєчасний прийом наданих Виконавцем працівників і забезпечити їх роботою (пп.2.3.2 п.2.3 Договору); оплатити надані Виконавцем послуги з надання працівників в повному обсязі і в строки, передбачені цим договором (пп.2.3.6 п.2.3 Договору). Відповідно до п.4.1 Договору сума винагороди Виконавця за цим договором узгоджується сторонами в протоколі узгодження ціни.
Клієнт щомісяця сплачує належну виконавцю суму винагороди за послуги з надання працівників не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця наступного за звітним кварталом.
Таким чином, виходячи з умов вказаного договору, обов'язки щодо кадрового обліку, виплати винагороди та інших виплат працівникам, обчислення, нарахування та сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює Виконавець, тобто ТОВ "Аутстаффер".
Згідно з актами прийому-передачі наданих послуг за перевіряємий період надано послуг на 599 100 грн., а саме:
- травень 2017 року - 76 050 грн. на підставі прибуткового касового ордеру (далі ПКО) від 29 травня 2017 року №3770, 30 травня 2017 року №3771, 31 травня 2017 року №3772, 01 червня 2017 року №3773, 02 червня 2017 року №3774, 05 червня 2017 року №3775, 06 червня 2017 року №3776, 07 червня 2017 року №3777;
- червень 2017 року - 66 750 грн. на підставі ПКО від 04 липня 2017 року №4974, 05 липня 2017 року №4975, 06 липня 2017 року №4976, 07 липня 2017 року №4977, 10 липня 2017 року №4978, 11 липня 2017 року №4979, 12 липня 2017 року №4980, 13 липня 2017 року №4981;
- липень 2017 року - 76 050 грн. на підставі ПКО від 07 серпні 2017 року №6354, 08 серпня 2017 року №6355, 09 серпня 2017 року №6356, 10 серпня 2017 року №6357, 11 серпня 2017 року №6358, 14 серпня 2017 року №6359, 15 серпня 2017 року №6360, 16 серпня 2017 року №6361;
- серпень 2017 року - 76 050 грн. на підставі ПКО від 05 вересня 2017 року №67391, 06 вересня 2017 року №7392, 07 вересня 2017 року №7393, 08 вересня 2017 року №7394, 11 вересня 2017 року №7395, 12 вересня 2017 року №7396, 13 вересня 2017 року №7397, 14 вересня 2017 року №7398;
- вересень 2017 року - 76 050 грн. на підставі ПКО від 06 жовтня 2017 року №8424, 09 жовтня 2017 року №8425, 10 жовтня 2017 року №8426, 12 жовтня 2017 року №8428, 13 жовтня 2017 року №8429, 11 жовтня 2017 року №8427, 16 жовтня 2017 року №8430, 17 жовтня 2017 року №8431;
- жовтень 2017 року - 76 050 грн. на підставі ПКО від 07 листопада 2017 року №9630, 08 листопада 2017 року №9631, 09 листопада 2017 року №9632, 10 листопада 2017 року №9633, 13 листопада 2017 року №9634, 14 листопада 2017 року №9635, 15 листопада 2017 року №9636, 16 листопада 2017 року №9637;
- листопад 2017 року - 76 050 грн. на підставі ПКО від 04 грудня 2017 року №10415, 05 грудня 2017 року №10416, 06 грудня 2017 року №10417, 07 грудня 2017 року №10418, 08 грудня 2017 року №10419, 11 грудня 2017 року №10420, №10421, 13 грудня 2017 року №10422;
- грудень 2017 року - 76 050 грн. на підставі ПКО від 20 грудня 2017 року №11445, 21 грудня 2017 року 11446, 22 грудня 2017 року №11447, 25 грудня 2017 року №11448, 26 грудня 2017 року №11449, 27 грудня 2017 року №11450, №11451, 29 грудня 2017 року №11452.
З посиланням на відомості інформаційних баз даних органів ДФС щодо не надання контрагентом позивача звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма №Д4), податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум у триманого з них податку (форма №1ДФ), а також щодо відсутності інформації, що підтверджує залучення ТОВ "Аутстаффер" інших суб'єктів господарювання до виконання послуг з надання персоналу Клієнтам-замовникам, відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ "Аутстаффер" працівників (штатних та позаштатних) та, як наслідок, відсутність факту реального надання послуг позивачу за договором аутстаффінгу від 01 лютого 2017 року.
На підставі п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.4, 78.1.13 п.78.1 ст. 78, ст. 81 та ст. 82 ПК України, п.2 ч.1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями), наказів ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 05 грудня 2018 року №1368 та 12 грудня 2018 року №1432 посадовою особою відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2018 року з питань дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до затвердженого плану перевірки, про що складено акт перевірки від 22 грудня 2018 року №756/21-22-13-04/ НОМЕР_1 .
У ході проведення перевірки встановлено:
- порушено пп.162.1.1 п.162.1 ст. 162, пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп.164.2.2 п.164.2 ст. 164, пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168, п.16-1 підрозділу 10 розд. XX ПК України занижено суму військового збору на загальну суму 6 432 грн.;
- пп.1, пп.4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме не подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з травня 2017 року по грудень 2017 року;
- порушено пп.162.1.1 п.162.1 ст. 162, пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп.164.2.2 п.164.2 ст. 164, пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України, а саме не утримання податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати за період з травня по грудень 2017 року на загальну суму 77 184 грн.;
- порушено ст.ст. 7, 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненням, Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме не нарахування єдиного внеску на загальну суму 94 336 грн.;
- порушено п.119.2 ст. 119 ПК України, не подання за II квартал 2017, III квартал, 2017, IV квартал 2017 Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ);
- порушено постанову Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413, а саме не укладення трудових договорів з найманими та не подання повідомлень про прийняття працівників на роботу.
За результатами перевірки відповідачем прийняті: рішення №003961304 від 10 січня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 47 168 грн.; податкове повідомлення рішення від 10 січня 2019 року №0013631304 на суму 128 016 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами з доходів платника податків у вигляді заробітної плати; Рішення №0003971304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, або подання не за тією формою звітності від 10 січня 2019 року на суму 1 360 грн.; податкове повідомлення-рішення №0013621304 від 10 січня 2019 року на суму 10 668 грн. за платежем військовий збір; податкове повідомлення рішення №0013641304 від 10 січня 2019 року на суму 510 грн., за платежем податок на доходи фіз. осіб, що сплачують податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п.
Не погодившись із зазначеними рішеннями та вимогою, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що із змісту укладеного договору аутстаффінгу, а також розуміння правової природи відповідного договору, суд робить висновок, що метою його укладення є надання власного персоналу провайдера в оренду, а не надання посередницьких послуг з працевлаштування персоналу третьої особи. Між тим, заявлене у договорі та реалізоване третьою особою право залучати до виконання умов укладеного договору третіх осіб, на думку суду спотворює правову природу договору аутстаффінгу та, як наслідок, свідчить про виникнення між сторонами іншого виду правовідносин.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими доводи податкового органу, що ТОВ "Аутстаффер" не мало можливості виконати взяті на себе зобов'язання перед позивачем за договором аутстаффінгу від 01 лютого 2017 року, у зв'язку з чим відповідачем цілком обґрунтовано поставлено під сумнів реальність вчинених господарських операцій.
Однак, при вирішенні спору суд враховує, що за результатами проведеної у позивача позапланової перевірки відповідачем не досліджувалося питання щодо завищення ФО ОСОБА_1 витрат внаслідок не підтвердження факту придбання послуг від ТОВ "Аутстаффер".
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, п.14.1.183 п.14.1 ст. 14 ПК України, ч.1 ст. 4, п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які регулюють спірні правовідносини.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянтів, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.1 (крім абз.7), ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Аналіз наведених норм показав, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, роботодавці-підприємства, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Соціальний внесок визначається такими роботодавцями-підприємствами, виходячи із суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати.
Судом першої інстанції вірно враховано, що операції між позивачем та ТОВ "Аутстаффер" відбувались в межах Договору аутстаффінга, за яким ТОВ "Аутстаффер" зобов'язався виконувати послуги з надання ФОП ОСОБА_1 працівників ТОВ "Аутстаффер" для участі у виробничому процесі, інших функцій пов'язаних із виробництвом на умовах Договору (п.1.1 Договору), а ФОП ОСОБА_1 зобов'язався приймати та оплачувати такі послуги ТОВ "Аутстаффер" (п. 2.3.6).
Відповідно до п.п.2.1.3, 2.1.4 Договору ТОВ "Аутстаффер" зобов'язався відповідати за виплату наданим працівникам винагороди й інших виплат, розраховувати, нараховувати й сплачувати податки і інші обов'язкові платежі до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку із виплатою наданим працівникам винагороди, бути податковим агентом відносно податку на доходи фізичних осіб по виплатах працівникам, виплачуваних безпосередньо виконавцем.
На виконання умов вказаного Договору протягом 2017 року ТОВ "Аутстаффер" надавав ФОП ОСОБА_1 послуги з надання працівників за заявкою ФОП ОСОБА_1 для участі у виробничому процесі, інших функцій пов'язаних із виробництвом ФОП ОСОБА_1 , а ФОП ОСОБА_1 приймав та оплачував такі послуги ТОВ "Аутстаффер".
Зазначені обставини позивач підтвердив як під час перевірки так і під час розгляду справи актами виконаних робіт із зазначенням наданих працівників ТОВ "Аутстаффер", виписками з банківських рахунків щодо оплати наданих послуг на користь ТОВ "Аутстаффер", журналами проходження вхідних інструктажів тощо.
Тобто за цими документами вбачається виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Аутстаффер".
Разом з цим, вказані операції і відповідні розрахунки з ТОВ "Аутстаффер" позивач відобразив у своєму бухгалтерському обліку.
Водночас, судом першої інстанції вірно враховано ту обставину, що визначення поняття "аутстаффінг" відсутнє в законодавстві України.
Між тим, пп.14.1.183 п.14.1 ст. 14 ПК України передбачено поняття послуги з надання персоналу як господарської або цивільно-правової угоди, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.
Таким чином, особливості господарської операції з надання персоналу, у тому числі і щодо необхідності в оформленні трудових договорів з особами, які направляються для виконання відповідних функцій, мають бути застережені між суб'єктами господарювання у відповідній угоді, що в свою чергу впливає на подальше визначення суб'єкта цих відносин як податкового агента по відношенню вказаних осіб, а відтак - на обов'язок нарахування соціального внеску на суми виплаченого доходу (нарахованої заробітної плати) кожній особі (працівнику).
Разом з цим, як показали обставини справи, між позивачем та ТОВ "Аутстаффер" укладено відповідний договір господарського характеру, надані послуги оплачувались позивачем безпосередньо контрагенту.
Водночас, за умовами договору визначено, що ТОВ "Аутстаффер" являється податковим агентом по відношенню осіб, що направлялись для виконання відповідних функцій (завдань), обов'язок щодо нарахування заробітної плати цим особам покладається на ТОВ "Аутстаффер", у тому числі і обов'язок щодо нараховування та сплати податків і інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку із виплатою наданим працівникам винагороди.
При цьому, на думку судової колегії, не виконання контрагентом свого податкового обов'язку не може нести негативних наслідків для позивача, який в свою чергу виконав свої зобов'язання, у тому числі підтвердив під час перевірки відповідними первинними документами виконання цих операцій, їх оплату та їх використання в межах господарської діяльності.
Разом з цим, судом першої інстанції обґрунтовано враховано ту обставину, що розрахунок ЄСВ позивачу здійснено податковим органом, виходячи із сум винагороди, сплаченої ТОВ "Аутстаффер" за надані послуги, тобто база нарахування ЄСВ визначена, виходячи із сум, сплачених юридичній особі, а не із сум нарахованої винагороди фізичним особам, що не може свідчити про відповідність грошових зобов'язань в оскаржуваних рішенням критерію обґрунтованості.
При цьому, документів, підтверджуючих нарахування винагороди, виплаченої фізичним особам із зазначенням їх прізвищ, імен, сум виплаченої винагороди, періодів тощо, суду надано не було.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2019 року №№0013631304, 0013621304, 0013641304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10 січня 2019 року №0003961304, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання або подання не за тією формою звітності від 10 січня 2019 року №0003971304.
Доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Судова колегія не вбачає підстав для зміни мотивувальної частини судового рішення, оскільки, враховуючи вимоги ст.ст. 102, 108 КАС України суд може врахувати висновки експертизи, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.
Крім того, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 90 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.3 ст. 242 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія, -
Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2020 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.