П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 жовтня 2020 р. о 13 год. 07 хв. м. ОдесаСправа № 420/9574/20
Головуючий в І інстанції: Єфіменко К.С.
Дата та місце ухвалення рішення: 28.09.2020 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
за участю секретаря - Коваль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу кандидата на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу», ОСОБА_2 до Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 26.09.2020 року о 17:55 год. надійшов адміністративний позов Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу», ОСОБА_2 до Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання дій Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області щодо відмови 25.09.2020 року у реєстрації кандидата на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу» ОСОБА_2 протиправними, такими, що порушують виборчі права громадян, права та законні інтереси суб'єкта виборчого процесу, та одноразовим грубим порушенням Конституції України, цього Кодексу та законів України, визнання постанови Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області від 25.09.2020 року № 61 «Про відмову у реєстрації кандидата на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу» протиправною, такою, що порушує виборчі права громадян, права та законні інтереси суб'єкта виборчого процесу, та скасування її, зобов'язання Кароліно-Бугазську сільську територіальну виборчу комісію Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути документи, які подано 22.09.2020 року для реєстрації кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу», ОСОБА_2 та зареєструвати кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу», ОСОБА_2 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано дії Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області щодо відмови 25.09.2020 року у реєстрації кандидата на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу» ОСОБА_2 протиправними. Визнано протиправною та скасовано постанову Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області від 25.09.2020 року № 61 «Про відмову у реєстрації кандидата на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу». Зобов'язано Кароліно-Бугазську сільську територіальну виборчу комісію Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути документи, які подано 22.09.2020 року для реєстрації кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу», ОСОБА_2 та зареєструвати кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу», ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, кандидат на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушенні норм матеріального та процесуального права. Так, в обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність у суду беззаперечних доказів, що доводять факт подання позивачами усіх документів, визначених ст. 224 Виборчого кодексу України, в тому числі, заяви на згоду балотуватись, які дають підстави для реєстрації кандидатом на посаду сільського голови. Також, апелянт вказує, що положеннями ч. 3 ст. 230 Виборчого кодексу України не передбачено право суб'єкта звернення на подання уточнень до документів, які ним не подавались взагалі. Окрім цього, на думку апелянта, зобов'язуючи територіальну виборчу комісію зареєструвати кандидата в депутати, суд першої інстанції перейняв на себе повноваження територіальної виборчої комісії та надав оцінку заяві про згоду балотуватись кандидатом, яка не досліджувалась відповідачем.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Конференції Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу» про висування кандидата на посаду Кароліно-Бугазського сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області від 15 вересня 2020 року вирішено висунути кандидатом на посаду Кароліно-Бугазського сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.09.2020 року Одеська обласна організація політичної партії «Слуга Народу» в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 звернулась до Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області з документами відповідно до ст. 224 Виборчого кодексу України про реєстрацію кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_2 .
Разом з документами відповідно до ст. 224 Виборчого кодексу України позивач надав:
1) рішення конференції Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу» про висування кандидата;
2) заяву про реєстрацію кандидата;
3) заяву особи, включеної до виборчих списків кандидатів від Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу», про згоду балотуватися кандидатом;
4) документ про внесення грошової застави;
5) автобіографію особи, включеної до виборчого списку кандидатів від Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу»;
6) фотографію особи, включеної до виборчого списку кандидатів від Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу», розміром 4x6 см.
7) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки або копії лицьового та зворотного боків паспорта громадянина України у вигляді картки кожного кандидата;
8) електронна версія подання на оптичному носії інформації.
Наявність усіх документів, у тому числі на оптичному носії інформації, особисто перевірив та документи зареєстрував голова Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_4 , про що ним надано опис документів за № 22 від 22.09.2020року.
Постановою Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області від 25.09.2020 року № 61 «Про відмову у реєстрації кандидата на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу» відмовлено Одеській обласній організації політичної партії «Слуга Народу» у реєстрації ОСОБА_2 кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області.
У вказаній постанові зазначено, що 22 вересня 2020 року до Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії представник Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу» ОСОБА_3 подав заяву та інші, визначені частиною першою статті 224 Виборчого кодексу України, документи для реєстрації кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади на перших виборах депутатів та голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади 25 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу», згідно з описом прийнятих документів.
Розглянувши вищезгадані документи на засіданні 25.09.2020 року, Кароліно-Бугазська сільська територіальна виборча комісія встановила відсутність заяви особи про згоду балотуватися кандидатом на посаду сільського голови від цієї організації партії, а також технічну неможливість відкриття електронного носія інформації, та враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 230 Виборчого кодексу України, прийняла оскаржуване рішення.
26.09.2020 року головою Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_4 складено окрему думку голови Кароліно-Бугазської сільської ТВК до протоколу засідання Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії від 25.09.2020 року стосовно питання щодо розгляду заяви Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу» про реєстрацію кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської ОТГ ОСОБА_2 , в якій зазначено, що він вважає рішення про відмову у реєстрації ОСОБА_2 кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області незаконним, оскільки, він, як голова Кароліно-Бугазської сільської ТВК особисто приймав пакет документів, поданих Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу» про реєстрацію кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської ОТГ ОСОБА_2 , разом із секретарем комісії ОСОБА_5 та вони перевірили електронні носії інформації, на яких були усі документи, як того вимагає Виборчий кодекс України. Однак, на засіданні 25.09.2020 виявилось, що пропав один із документів, а саме згода кандидата на балотування від політичної сили, яка його висуває кандидатом, а також неможливо було з'ясувати, яка інформація знаходиться на електронному носії - диску. У наведеній окремій думці зазначено, що вказаний факт може свідчити або про крадіжку цього документа, або про те, що даний документ міг прикріпитися до інших документів і загубитися у приміщенні комісії серед більш ніж 100 заяв про реєстрацію кандидатів, про що, комісія не пересвідчилась, а одразу відмовила у реєстрації. Крім того, голова комісії зазначив, що у зв'язку із навантаженням комп'ютера, на якому перевірявся електронний носій інформації, через комп'ютерні віруси або технічну несправність, пошкодження диску, на якому зберігалася відповідна інформація щодо кандидата, не відобразилися файли на диску. У зв'язку з чим, голова вказав, що вважає зазначене вище рішення незаконним та прийнятим без з'ясування усіх обставин.
Вирішуючи справу та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що голова Кароліно-Бугазської сільської ТВК Романенко Р.С. особисто приймав пакет документів, поданих Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу» про реєстрацію кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської ОТГ ОСОБА_2 , разом із секретарем комісії ОСОБА_5 та вони перевірили електронні носії інформації, на яких були усі документи, як того вимагає Виборчий кодекс України, заяву позивача прийнято без зауважень стосовно відсутності будь-якого з необхідних для реєстрації документів. Також, суд першої інстанції зазначив, що ні суб'єкт висування позивача, ні сам позивач, як особа, яку висунули кандидатом на посаду сільського голови в період з 22.09.2020 року по 25.09.2020 року не отримували повідомлення про невідповідність їх документів закону чи відсутності частини з них, в зв'язку із чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що суб'єкт висування ООО ПП «Слуга Народу» та сам позивач ОСОБА_2 вчинили всі необхідні дії для реєстрації кандидатом на посаду сільського голови шляхом подання передбачених законом документів у визначені виборчим законом строки, що давало їм підґрунтя розраховувати на реєстрацію ОСОБА_2 кандидатом на посаду сільського голови. Виходячи з цього, суд першої інстанції вважає, що відповідач Кароліно-Бугазська сільська територіальна виборча комісія Білгород-Дністровського району Одеської області в порушення наведеного принципу «належного урядування» переклала ризики настання негативних наслідків саме на позивачів, хоча з моменту прийняття виборчої документації від заявника, саме ТВК несе ризик їх пошкодження, знищення, псування, крадіжки тощо. За таких обставин, на думку суду першої інстанції, не має значення той факт, чи існували в матеріалах справи ОСОБА_2 на час проведення засідання ТВК свого засідання 25.09.2020 року такого документу, як його згода балотуватись, оскільки достатньою обставиною є факт подання такого документу суб'єктом висування та отримання його повноважною посадовою особою ТВК.
Окрім того, суд першої інстанції погодився з позицією представника позивача Андрєєва Д.М. про те, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови від 25.09.2020 року № 61 «Про відмову у реєстрації кандидата на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу» невірно застосував норми матеріального права, а саме: замість застосування положень п. 1 ч. 2 ст. 230 Виборчого кодексу України, який регламентує підстави відмови у реєстрації окремого кандидата у депутати, сільського, селищного, міського голови, ТВК застосували положення ч. 1 ст. 230 Виборчого кодексу України, який визначає підстави для відмови у реєстрації кандидатів у депутати, включених до списків місцевих організацій політичних партій або до переліку кандидатів у депутати у багатомандатних виборчих округах, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною з формальних підстав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову з огляду на викладене.
Так, відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 206 Виборчого кодексу України територіальна виборча комісія на період здійснення своїх повноважень забезпечує організацію і проведення місцевих виборів у межах повноважень та в порядку, передбачених цим Кодексом та законами України.
Відповідна територіальна виборча комісія, яка встановлює результати виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті, сільської, селищної ради, результати виборів сільського, селищного, міського голови, зокрема, реєструє кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, їх довірених осіб, представників, уповноважених осіб організацій партій - суб'єктів відповідного виборчого процесу та видає їм посвідчення.
Згідно ч. 1 ст. 224 Виборчого кодексу України відповідна сільська, селищна, міська виборча комісія реєструє кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, висунутого організацією партії, за умови отримання нею таких документів:
1) заяви про реєстрацію кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, підписаної керівником організації партії та засвідченої печаткою організації партії або організації відповідної партії вищого рівня, або печаткою партії;
2) рішення зборів, конференції організації партії про висування кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови від цієї організації партії, яке має бути підписане керівником організації партії та засвідчене печаткою організації партії, а в разі її відсутності - печаткою організації партії вищого рівня, а у разі висування місцевою організацією партії кандидата на посаду міського голови - також погоджене центральним керівним органом партії, що засвідчується печаткою цієї партії (із зазначенням найменування центрального керівного органу партії, номера та дати прийняття відповідного рішення, яке не додається);
3) заяви особи про згоду балотуватися кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови від цієї організації партії, яка повинна також містити згоду на оприлюднення біографічних відомостей та на обробку персональних даних кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, зобов'язання в разі обрання протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати у порядку, встановленому законом, в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права (у разі відсутності таких підприємств чи корпоративних прав - зазначити про їх відсутність), а також зобов'язання в разі обрання припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції та законів України несумісні з посадою сільського, селищного, міського голови (у разі відсутності такої діяльності чи такого мандата - зазначити про їх відсутність);
4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 225 цього Кодексу;
5) автобіографії кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), всі попередні прізвища, власні імена, по батькові та дати їх зміни (якщо особа протягом останніх п'яти років до дня висування кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови змінювала прізвище та/або власне ім'я (одне з власних імен чи всі власні імена), та/або по батькові), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, посаду (заняття), місце роботи, партійність, адресу місця проживання, наявність чи відсутність представницького мандата, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості, дату складання автобіографії та підпис кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови (складається у друкованому вигляді);
6) однієї фотографії кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;
7) копії першої та другої сторінок паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки або копії лицьового та зворотного боків паспорта громадянина України у вигляді картки кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови.
Подання документів до сільської, селищної, міської виборчої комісії для реєстрації кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, висунутого організацією партії, здійснюється представником відповідної організації партії, уповноваженим на це довіреністю від організації партії.
Частиною 3 статті 224 Виборчого кодексу України визначено, що представнику організації партії, кандидату на посаду сільського, селищного, міського голови, який подав документи в порядку самовисування, територіальна виборча комісія видає довідку із зазначенням дати і часу прийняття документів, переліку прийнятих документів.
За правилами ч. 1 ст. 229 Виборчого кодексу України кандидат на посаду сільського, селищного, міського голови реєструється відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією, за умови подання їй документів, передбачених статтею 224 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч 2, 3 ст. 229 Виборчого кодексу України подання документів до відповідної сільської, селищної, міської виборчої комісії для реєстрації кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови закінчується за тридцять днів до дня голосування.
Подання документів до сільської, селищної, міської виборчої комісії для реєстрації кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, висунутого організацією партії, здійснюється представником організації партії, уповноваженим на це довіреністю від такої організації партії, а кандидатів, висунутих шляхом самовисування, - ними особисто, крім випадків подачі таких документів за допомогою електронних сервісів у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.
Згідно вимог ч. 7 ст. 229 Виборчого кодексу України сільська, селищна, міська виборча комісія не пізніш як на п'ятий день з дня прийняття заяви про реєстрацію кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови або заяви про самовисування та доданих до неї необхідних документів приймає рішення про реєстрацію відповідного кандидата або про відмову в його реєстрації.
В оскаржуваній у даній справі постанові Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області від 25.09.2020 року № 61 визначено, що 22.09.2020 року до виборчої комісії представник Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу» Єрошенко О.Б. подав заяву та інші, визначені ч. 1 ст. 224 Виборчого кодексу України, документи для реєстрації кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади на перших виборах депутатів та голови громади 25 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , висунутого вказаною організацією, згідно з описом прийнятих документів.
Також, згідно оскаржуваної постанови виборчої комісії, розглянувши вищезгадані документи на засіданні 25.09.2020 року Кароліно-Бугазська сільська територіальна виборча комісія встановила відсутність заяви особи про згоду балотуватися кандидатом на посаду сільського голови від цієї організації партії, а також технічну неможливість відкриття електронних носіїв інформації.
Враховуючи вищевказане, Кароліно-Бугазська сільська територіальна виборча комісія постановила відмовити Одеській обласній організації політичної партії «Слуга Народу» у реєстрації кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади.
При цьому, в якості підстав для прийняття постанови про відмову у реєстрації кандидата на посаду голови громади відповідачем вказані вимоги п. 2 ч. 1 ст. 230 Виборчого кодексу України.
Проте, положення ч. 1 ст. 230 Виборчого кодексу України не визначають підстав для відмови в реєстрації кандидата на посаду сільського голови, а визначають підстави для відмови територіальною виборчою комісією в реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчих списків місцевих організацій політичних партій або до переліку кандидатів у депутати в багатомандатних виборчих округах на відповідних місцевих виборах.
Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 230 Виборчого кодексу України, на підставі якого прийнята оскаржувана постанова, територіальна виборча комісія відмовляє в реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчих списків місцевих організацій політичних партій або до переліку кандидатів у депутати в багатомандатних виборчих округах на відповідних місцевих виборах, у разі відсутності хоча б одного з документів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої статті 222, пунктах 1, 2, 4 частини першої статті 223 цього Кодексу, невідповідності таких документів вимогам цього Кодексу (в тому числі щодо розміру грошової застави).
Однак, у даному випадку Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу» були подані документи для реєстрації кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_2 , висунутого вказаною організацією, перелік яких наведений у ст. 224 Виборчого кодексу України, та саме питання щодо реєстрації чи відмови у реєстрації кандидата на посаду сільського голови вирішувалось відповідачем у спірному випадку.
Колегія суддів зазначає, що підстави для відмови територіальною виборчою комісією в реєстрації окремого кандидата у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови прямо визначені положеннями ч. 2 ст. 230 Виборчого кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для відмови Одеській обласній організації політичної партії «Слуга Народу» у реєстрації кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади за обставин, визначених п. 2 ч. 1 ст. 230 Виборчого кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, за установленою практикою Європейського Суду з прав людини насамперед Суд повинен розглянути, чи втручання було здійснене «відповідно до закону». Цей вираз найперше вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, зможе передбачити його наслідки для себе. До того ж це законодавство має відповідати принципу верховенства права (рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) № 38812/97, ЄСПЛ 2003-V, рішення від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02), рішення у справах «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France) та «Ювіґ проти Франції» (Huvig v. France) від 24 квітня 1990 року).
Таким чином, враховуючи, що у даній справі судом встановлено, що відповідач відмовив Одеській обласній організації політичної партії «Слуга Народу» у реєстрації кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 230 Виборчого кодексу України, які не визначають підстав для відмови в реєстрації кандидата на посаду сільського голови, а визначають підстави для відмови територіальною виборчою комісією в реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчих списків місцевих організацій політичних партій або до переліку кандидатів у депутати в багатомандатних виборчих округах на відповідних місцевих виборах, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова не може розглядатися як така, що була прийнята «згідно із законом», а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання її протиправною та скасування.
Також, в оскаржуваній постанові, в якості підстав для її прийняття, відповідачем визначено встановлення на засіданні 25.09.2020 року виборчою комісією обставин щодо відсутності заяви особи про згоду балотуватися кандидатом на посаду сільського голови від організації партії, а також щодо технічної неможливості відкриття електронних носіїв інформації.
Проте, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, а саме доказів, які б підтверджували визначені в оскаржуваній постанові обставини щодо відсутності 25.09.2020 року на розгляді виборчої комісії заяви ОСОБА_2 про згоду балотуватися кандидатом на посаду сільського голови від організації партії, відповідачем не надано.
Колегія суддів наголошує, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції виборчою комісією до суду наданий акт встановлення відсутності заяви ОСОБА_2 про згоду балотуватися кандидатом на посаду сільського голови від організації партії, який підписаний членами комісії та датований 27.09.2020 року, тобто, цей акт складений членами виборчої комісії зі сплином двох днів з дня прийняття оскаржуваної постанови (25.09.2020 року), а тому, не може підтверджувати обставини, визначені цією постановою.
Більш того, колегія суддів зазначає, що згідно вимог ч. 4 ст. 229 Виборчого кодексу України кандидат на посаду сільського, селищного, міського голови, який на день подання заяви організації партії про реєстрацію його кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови не подав заяви про згоду балотуватися кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови від цієї організації партії, вважається таким, що не надав відповідної згоди. Заява такої особи про згоду балотуватися, подана після подання організацією партії заяви про реєстрацію його кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови, не приймається.
Таким чином, за наведених правил ч. 4 ст. 229 Виборчого кодексу України, виборча комісія має право констатувати факт не надання заяви про згоду балотуватися кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови від організації партії лише у разі не подання такої заяви в день звернення організації партії із заявою про реєстрацію його кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови.
Водночас, згідно наявного в матеріалах справи опису документів, що подавались до заяви Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу» № 22 від 22.09.2020 року (заяви щодо реєстрації кандидата ОСОБА_2 ), який підписаний особисто головою Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії ОСОБА_4 , 22.09.2020 року до виборчої комісії була подана заява особи про згоду балотуватися кандидатом.
Таким чином, факт подання 22.09.2020 року до виборчої комісії Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу» заяви ОСОБА_2 про згоду балотуватися кандидатом підтверджується виданим представнику організації партії описом поданих до виборчої комісії документів, який підписаний головою цієї комісії, що цілком відповідає ч. 3 ст. 224 Виборчого кодексу України, та цей факт жодним чином не спростований, як відповідачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції, так і апелянтом в поданій апеляційній скарзі.
Як вже зазначалось колегією суддів, в ході розгляду справи в суді першої інстанції з боку виборчої комісії був наданий лише акт, який складений членами виборчої комісії 27.09.2020 року, тобто, не в день подання документів та не в день прийняття оскаржуваної постанови про відмову у реєстрації кандидата, а також, згідно якого, членами виборчої комісії констатовано відсутність 27.09.2020 року у сейфі в приміщенні виборчої комісії серед документів Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу» заяви кандидата на згоду балотуватись.
За таких обставин, а також, враховуючи наявний в матеріалах справи опис поданих Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу» 22.09.2020 року до виборчої комісії документів, який підписаний головою цієї комісії, та в якому прямо вказано про подання заяви ОСОБА_2 про згоду балотуватися кандидатом, колегія суддів приходить до висновку, що наданий виборчою комісією акт від 27.09.2020 року про відсутність у сейфі в приміщенні виборчої комісії серед документів Одеської обласної організації політичної партії «Слуга Народу» заяви кандидата на згоду балотуватись не може бути прийнятий до уваги судом в якості доказу наявності підстав для прийняття 25.09.2020 року постанови про відмову у реєстрації такого кандидата за відсутності наведеної заяви.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у реєстрації кандидата ОСОБА_2 на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу», та правомірність оскаржуваної постанови від 25.09.2020 року № 61, а тому, вимоги позивачів про визнання таких дій виборчої комісії протиправними, про визнання протиправною та скасування постанови виборчої комісії від 25.09.2020 року № 61 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у цій частині.
Згідно ч. 1 ст. 278 КАС України суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше визначене законом рішення.
За встановлених у даній справі обставин, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту прав позивачів є зобов'язання Кароліно-Бугазську сільську територіальну виборчу комісію Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути документи, які подано 22.09.2020 року для реєстрації кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу», ОСОБА_2 та зареєструвати кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу», ОСОБА_2 .
В поданій апеляційній скарзі, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції перейняв на себе повноваження територіальної виборчої комісії та надав оцінку заяві про згоду балотуватись кандидатом, яка не досліджувалась відповідачем.
Проте, колегія суддів вважає безпідставними вказані доводи апелянта, оскільки, враховуючи повноваження територіальних виборчих комісій щодо організації підготовки і проведення місцевих виборів, визначені ст. 206 Виборчого кодексу України, рішенням суду першої інстанції зобов'язано Кароліно-Бугазську сільську територіальну виборчу комісію Білгород-Дністровського району Одеської області саме повторно розглянути документи, які подано 22.09.2020 року для реєстрації кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу», ОСОБА_2 та зареєструвати кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу», ОСОБА_2 . Тобто, в даному випадку суд першої інстанції не підмінив інший орган державної влади та не перебрав на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу. За таких обставин, рішення суду першої інстанції не суперечить висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 855/150/19, на які посилається апелянт.
Також, відхиляючи наведені доводи апелянта, колегія суддів наголошує, що поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.
Водночас, колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 245 КАС України у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17 та від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», № 40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), № 7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що відповідач використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду заяви про реєстрацію кандидата ОСОБА_2 на посаду сільського голови, відповідачем перевірено дотримання позивачами вимог Виборчого кодексу України та визначено фактичні і нормативні підстави для відмови у реєстрації вказаного кандидата, які судом визнані такими, що не відповідають чинному законодавству та не підтверджені належними і достатніми доказами, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції цілком правомірно зобов'язав Кароліно-Бугазську сільську територіальну виборчу комісію Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути документи, які подано 22.09.2020 року для реєстрації кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу», ОСОБА_2 та зареєструвати кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, висунутого Одеською обласною організацією політичної партії «Слуга Народу», ОСОБА_2 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Також, розглядаючи апеляційну скаргу по суті її вимог, колегія суддів відхиляє заявлене позивачем ОСОБА_2 клопотання про закриття апеляційного провадження у справі з підстав того, що оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки апелянта не вирішувались, з огляду на викладене.
Згідно ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій визначаються ст. 273 КАС України.
Так, згідно ч. 1 ст. 273 КАС України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 278 КАС України, що визначають особливості судових рішень за наслідками розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом чи референдумом, та їх оскарження, суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше визначене законом рішення. У разі виявлення порушень, що можуть бути підставою для притягнення до відповідальності не за правилами цього Кодексу, суд постановляє окрему ухвалу з повідомленням про наявність таких порушень і надсилає її до органів чи осіб, уповноважених вжити у зв'язку з цим заходів, встановлених законом.
Апеляційні скарги на судові рішення за наслідками розгляду справ, визначених статтями 273-277 цього Кодексу, можуть бути подані у дводенний строк з дня їх проголошення, а на судові рішення, ухвалені до дня голосування, - не пізніш як за чотири години до початку голосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Виборчого кодексу України суб'єктом виборчого процесу відповідних виборів є: 1) виборець, який має право голосу на відповідних виборах; 2) виборча комісія, уповноважена здійснювати підготовку і проведення відповідних виборів; 3) партія (організація партії), яка висунула кандидатів на відповідних виборах; 4) кандидат, зареєстрований для участі у відповідних виборах у порядку, встановленому цим Кодексом; 5) офіційний спостерігач від кандидата чи партії (організації партії) - суб'єкта відповідного виборчого процесу або від громадської організації, зареєстрований у порядку, встановленому цим Кодексом.
Апелянт у даній справі - ОСОБА_1 зареєстрований кандидатом на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади, що підтверджується наявними в матеріалах справи постановою Кароліно-Бугазської сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області від 19.09.2020 року № 41 та відповідним посвідченням, які подані апелянтом до суду апеляційної інстанції до відкриття апеляційного провадження, що спростовує доводи заявленого позивачем клопотання щодо відсутності наведених доказів.
Тобто, апелянт є суб'єктом виборчого процесу, що підтверджено матеріалами справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 3 ст. 12 Виборчого кодексу України усі кандидати, зареєстровані у порядку, встановленому цим Кодексом, мають у виборчому процесі виборів, на яких вони висунуті, рівні права та беруть участь у цьому процесі на умовах, рівних для відповідних виборів.
Також, частинами 1, 2 статті 19 Виборчого кодексу України визначено, що виборчі права громадян України захищаються законом. Громадяни мають право на захист своїх виборчих прав та інших прав на участь у виборчому процесі шляхом оскарження порушень до відповідних виборчих комісій або у судовому порядку. За порушення виборчих прав громадян винні особи несуть відповідальність у порядку, встановленому законом. забезпечення умов для реалізації виборчих прав громадян, дотримання основних засад виборчого права, належне здійснення виборчих процедур і механізмів, передбачених цим Кодексом, точне і достовірне встановлення результатів виборів гарантується.
На підставі наведеного у сукупності, враховуючи особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав задоволення заявленого клопотання та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою кандидата на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що за правилами ч. 9 ст. 273 КАС України суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, у редакції станом на момент подання апеляційної скарги, визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилами пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, у редакції станом на момент подання позовної заяви, ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову: немайнового характеру, який подано фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно вимог ч. 1 ст. 4 цього ж Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривня.
З огляду на викладене, при подачі апеляційної скарги апелянтом повинен бути доданий документ про сплату судового збору у розмірі 1261,20 грн.
Таким чином, враховуючи те, що апелянт не відноситься до категорії осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору, однак при зверненні до суду з апеляційною скаргою судовий збір ним не сплачений, на підставі ст. 139 КАС України, з апелянта належить стягнути судовий збір у розмірі 1261,20 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 270, 271, 272, 273, 278, 305, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою кандидата на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 420/9574/20 - відмовити.
Апеляційну скаргу кандидата на посаду голови Кароліно-Бугазської сільської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судове рішення складено у повному обсязі 02.10.2020 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька