23 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 340/103/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року в адміністративній справі №340/103/20 (суддя у 1 інстанції Казанчук Г.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №192692-5208-1128 від 29.08.2019 року та податкову вимогу №208868-52 від 11.11.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні рішення є протиправними, оскільки останніми визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку, в той час як позивач не є платником земельного податку через відсутність у неї права користування земельною ділянкою.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №192692-5208-1128 від 29.08.2019 року в частині визначення земельного податку з фізичних осіб в сумі 4827,42 грн. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області №208868-52 від 11.11.2019 року. В задоволенні решти позовних відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на оплату судового збору в сумі 1656,75 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на вказані норми, предметом розгляду у суді апеляційної інстанції є рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з яким не погодився відповідач і подав на нього апеляційну скаргу.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (надалі ПК України) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є (а) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та (б) землекористувачі.
Об'єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 ПК України є (а) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та (б) земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК України).
Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗК України).
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.
Як слідує з матеріалів справи, згідно з договору оренди землі №488 від 10.08.2012 року укладеного між Кіровоградською міської радою та ФОП ОСОБА_1 , була передана в оренду земельна ділянка загальною площею 0,0157 га, які використовуються в комерційних цілях на п'ять років, який зареєстровано в Держкомземі м. Кіровограді 29.08.2012 року (а.с.7-15).
Даний договір продовжений не був, нового договору оренди землі, станом на день розгляду справи не укладено.
Згідно з інформації наданої виконавчим комітетом міської ради міста Кропивницький, за рішенням дванадцятої сесії сього скликання міської ради міста Кропивницького від 26.04.2018 року №1663 поновлено ФОП ОСОБА_1 строком на 10 років договір оренди земельної ділянки (3510100000:33:305:0111) (а.с.60-79).
У листі управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища міської ради міста Кропивницький від 17.02.2020 року №886/52-05-24 зазначено про прийняття рішення щодо поновлення договору оренди, однак додаткова угода про поновлення строку дії зазначеного договору не укладалась, а відомості про припинення договору оренди для внесення змін про суб'єкт речового права на земельну ділянку до територіального органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру міською радою не надавалися (а.с.77).
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у 2019 році, за який нарахований до сплати земельний податок з фізичних осіб, договір оренди з позивачем укладений не був. При цьому, міська рада не направила повідомлення до Державного земельного кадастру інформації про припинення за позивачем права оренди.
Також слід зазначити, що особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015р. (далі - Закон N 417).
Нерухоме майно, яке належить позивачки на праві приватної власності знаходиться в багатоквартирному (п'ятиповерховому) будинку, частка якої складає 3/100.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону N 417 співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (частина 2 статті 12 Закон N 417).
Відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.
Так, згідно з інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23.12.2019 року за ОСОБА_1 зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:33:305:0111 (а.с.18).
Проте, цей запис про право, станом на день винесення спірного рішення, як встановлено в даному судовому засіданні, не відповідає дійсності, з огляду на припинення договору оренди та не укладення нового договору оренди.
Що стосується особи, яка володіє нерухомим майном у багатоквартирному будинку, то, виходячи із викладеного вище, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.
Скасовуючи часткове податкове повідомлення-рішення №192692-5208-1128, суд першої інстанції зазначив, що в останньому було нараховано суму з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 4827,42грн. за земельну ділянку стовно якої позивач не є власником, а тому суд першої інстанції вірно задовольнив позов в цій частині.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування податкової вимоги, якою зобов'язано сплатити податкове зобов'язання в сумі 3405,76 грн., оскільки таке зобов'язання виникло через несплату сум, визначених у податковому повідомлені-рішенні №192692-5208-1128, та сума визначена у вимозі є меншою ніж та суму яка визнана судом протиправною у спірному податковому повідомленні-рішенні.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року в адміністративній справі №340/103/20 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року в адміністративній справі №340/103/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва
суддя Н.А. Олефіренко