02 жовтня 2020 р. Справа № 440/2025/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Сич С.С., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 03.06.20 року по справі № 440/2025/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 06.03.2020 №5 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію в зв'язку із втратою годувальника, ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити переведення ОСОБА_1 з 05.03.2019 на пенсію по втраті годувальника та виплачувати пенсію по втраті годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, як отримувач пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.03.2020 відмовлено позивачу у переході на пенсію в зв'язку з втратою годувальника. Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення пенсійного органу, оскільки відповідно до рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 17.01.2020 у справі №530/1609/19 позивача визнано членом сім'ї померлого ОСОБА_2 та встановлено факт перебування позивача на утриманні померлого ОСОБА_2 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 17.01.2020 у справі №530/1609/19, яким визнано ОСОБА_1 членом сім'ї ОСОБА_2 та встановлено факт перебування позивача на утриманні померлого ОСОБА_2 , є належним документом для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 29.03.2006 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 53-59).
Як свідчать матеріали справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 05.03.2019 Зіньківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с. 31).
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.09.2019 у справі №530/605/19 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у наступній редакції: Відповідач ОСОБА_3 визнає повністю позовні вимоги та підтверджує факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з березня 2005 року по 04 березня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач ОСОБА_1 в рамках договору про розподіл спадщини зобов'язується передати ОСОБА_3 своє право на частку у наступному спадковому майні: автомобіль «FORD MONDEO» , державний номерний знак НОМЕР_2 та банківські вклади покійного. Провадження у цивільній справі №530/605/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу закрито (а.с. 15-16).
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 17.01.2020 у справі №530/1609/19 заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ОСОБА_3 , Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задоволено. Визнано ОСОБА_1 , 28.03.1951 року (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) членом сім'ї ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на утриманні померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в період з березня 2004 року по 04 березня 2019 року (а.с. 17-19).
03.03.2020 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника (а.с. 62-63).
За результатами розгляду заяви позивача 06.03.2020 рішенням відділу з питань перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 5 відмовлено гр. ОСОБА_1 у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника через відсутність законних на те підстав (а.с. 10-11).
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Україна є правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй (стаття 1, частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спірні правовідносини врегульовані Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-ІV).
Згідно ст. 5 Закону № 1058-ІV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-ІV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-ІV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-ІV, непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Як вірно зазначено судом першої інстанції в рішенні, зі змісту вказаних норм вбачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил, згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, прикладом якого є спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного Кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 36 Сімейного Кодексу України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать.
У розумінні п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV, право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 у справі №461/3169/17.
З урахуванням вказаного вище, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що оскільки ОСОБА_1 не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у позивача відсутнє право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за померлим ОСОБА_2 .
Отже, відмовляючи позивачу у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника через відсутність законних на те підстав, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції колегією суддів не приймається до уваги наданий позивачем науково-правовий висновок щодо переходу на пенсію у зв'язку з втратою годувальника особи, яка не перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим годувальником, підготовлений НЮУ ім. Ярослава Мудрого, як такий, що не є нормативно-правовим актом, а носить рекомендаційний характер.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 по справі №440/2025/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова