22 вересня 2020 р.Справа № 440/406/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 21.02.20 року по справі № 440/406/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 року по травень 2019 року включно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 року по травень 2019 року включно з урахуванням його заробітку за цей період в сумі 472747,85 грн у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на ДП ВО "Знамя" з липня 2009 року по травень 2019 року з урахуванням заробітку позивача за цей період та проведення перерахунку пенсії з урахуванням такого заробітку, оскільки під час його роботи підприємством вирахувані із заробітної плати позивача внески до Пенсійного фонду України. Водночас відповідно до довідки, наданої підприємством, у зв'язку зі скрутним фінансово-економічним станом внески до пенсійного фонду за вказаний період не перераховані. На переконання позивача, застрахована особа не несе жодної відповідальності за порушення, вчинене підприємством-страхувальником.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 на ДП "ВО "Знамя" період з липня 2009 року по травень 2018 року та з вересня 2018 року по січень 2019 року включно.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування періодів його роботи на ДП ВО "Знамя" до страхового стажу за вказаний період та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 420,40 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду в частині відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди роботи на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 по травень 2018 року та з вересня 2018 року по січень 2019 року включно скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Також просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення на його користь судових витрат в розмірі 420,40 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 840,80 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 1261,20 грн. за подання апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 17.12.2019 позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою, у якій просив зарахувати період його роботи з липня 2009 року по травень 2019 року на ДП ВО "Знамя" до страхового стажу з урахуванням заробітної плати за вказаний період, а також здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням його заробітної плати.
Листом від 27.12.2019 №6498/Ш-02 пенсійний орган повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для перерахунку страхового стажу та пенсії, оскільки при розрахунку розміру пенсії враховується виключно заробіток, з якого сплачувались внески до Пенсійного фонду України.
Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на ДП ВО "Знамя" за період з липня 2009 року по травень 2018 року та з вересня 2018 року по січень 2019 року включно та зобов'язаня відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування періодів його роботи на ДП ВО "Знамя" до страхового стажу за вказаний період та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої у даному рішенні.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом статті 1 Закону №1058-IV:
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
В силу положень статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Частинами першою та другою статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частини шостої цієї статті страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
А в силу положень частини десятої згаданої статті, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Положеннями частини дванадцятої статті 20 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Так, предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у ДП ВО "Знамя" з липня 2009 року по травень 2019 року з урахуванням його заробітної плати за цей період.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджено, що позивач 10.12.1971 прийнятий в порядку переведення на роботу на Полтавський завод "Знамя". В межах періоду, зарахування до стажу якого досліджується судом, позивач працював: оператором механізованих та автоматизованих складів ВМТЗ; з 01.01.2010 - переведений на посаду провідного інженера з комплектування устаткування й матеріалів в ВТМЗ; 29.07.2016 - звільнений у зв'язку з ліквідацією підприємства; 02.08.2016 - прийнятий на посаду начальника ВТП; 21.05.2018 - звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору; 04.09.2018 - прийнятий на посаду начальника відділу технічного контролю; 31.01.2019 - звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору.
Даними системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України підтверджено, що у період з липня 2009 року по травень 2019 року (в межах предмету розгляду у даній справі) ОСОБА_1 нарахована заробітна плата на ДП ВО "Знамя", однак страхові внески / єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України роботодавцем не сплачені.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.09.2018 у справі №482/434/17 зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм Закону №1058-IV, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 в справі № 482/434/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Суд наголошує, що відповідно до довідки від 27.12.2019 № 14-174, складеною за підписом арбітражного керуючого В.І.Несвіт та головного бухгалтера Бригарь Н.В. з 01.02.2019 по 31.05.2019 ОСОБА_1 працював на ДП "ВО "Знамя" за цивільно-правовим договором №13 від 01.02.2019 (а.с. 9).
Натомість позивачем до позову додано копію цивільно-правового договору від 01.06.2018 № 27, що суперечить внесеним до його трудової книжки записам та вказаній довідці від 27.12.2019 № 14-174 (а.с. 11), та фактично позбавляє суд можливості підтвердити наявність підстав для зарахування до стажу ОСОБА_1 періоду роботи на ДП "ВО "Знамя" в період з лютого по травень 2019 року включно.
Також, записи у трудовій книжці позивача свідчать, що 21.05.2018 ОСОБА_1 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору і лише 04.09.2018 прийнятий на посаду начальника відділу технічного контролю.
Відтак, матеріалами справи не підтверджено перебування у трудових чи цивільно-правових відносинах ОСОБА_1 з ДП ВО "Знамя" у період з червня 2018 по серпень 2018 року включно та у період з лютого 2019 по травень 2019 року включно.
В силу положень частини шостої статті 20 Закону №1058-IV базовим звітним періодом для нарахування страхових внесків є календарний місяць.
Несплата ДП ВО "Знамя" страхованих внесків до Пенсійного фонду України не має наслідком позбавлення позивача права на зарахування періодів його роботи до страхового стажу.
Як наслідок, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період за період з липня 2009 року по травень 2018 року та з вересня 2018 року по січень 2019 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на ДП ВО "Знамя" за період з липня 2009 року по травень 2018 року та з вересня 2018 року по січень 2019 року включно.
Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на ДП "ВО "Знамя" з липня 2009 року по травень 2019 року включно з урахуванням його заробітку за цей період в сумі 472747,85 грн у повному обсязі, задоволенню не підлягає, оскільки питання щодо зарахування стажу роботи відноситься до дискреційних повноважень та виключної компетенції пенсійного органу.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, підміняючи дискреційні функції Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Матеріалами справи встановлено, що заява, з якою позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України містить дві вимоги, а саме про зарахування періодів роботи до страхового стажу та про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із урахуванням його заробітної плати.
Щодо посилань відповідача на те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою довільної форми, а не встановленого зразка згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1), наголошуючи, що вказаний вище Порядок №22-1 містить форму "Заяви про призначення/перерахунок пенсії", в силу форми якої особа може просити згідно наведеного в ній переліку призначити, перерахувати, поновити, перевести з одного виду на інший (непотрібне закреслити), колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у даній справі є питання зарахування періодів роботи особи до стажу останньо, відповідна форма не підлягає застосуванню до питань зарахування періодів роботи до страхового стажу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, необхідно зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування періодів його роботи на ДП ВО "Знамя" до страхового стажу за вказаний період та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої у даному рішенні.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року по справі № 440/406/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова
Повний текст постанови складено 02.10.2020 року