02 жовтня 2020 р. Справа № 520/4989/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків по справі № 520/4989/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУНП в Харківській області), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області, які полягають у відмові в призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності у зв'язку з встановленням: йому II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% та призначити йому виплату такої одноразової, грошової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що, відмовляючи позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку з встановлення йому вищої ІІ групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70%, які встановлені йому при повторному огляді, вже після встановлення ІІІ групи інвалідності та 50% втрати працездатності, у відповідності Закону України «Про Національну поліцію», посилаючись при цьому на положення п. 8 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 № 4 (далі по тексту - Порядок №4) (в редакції, що діяла станом на час звернення із заявою), відповідач дійшов помилкового висновку, оскільки, під час повторного огляду медико-санітарною експертною комісією позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності на рівні 70%, що підтверджується відповідними документами, та на думку позивача, не суперечить вимогам вищевказаного п. 8 розділу IV Порядку № 4, в редакції, на яку посилається відповідач.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 по справі № 520/4989/2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні ді - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 по справі №520/4948/2020, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, погодившись із доводами відповідача щодо правомірності відмови позивачу у призначенні спірної одноразовової грошової допомоги, з підстав, на які посилається ГУ НП в Харківській області (п. 8 розділу IV Порядку № 4, в редакції, що діяла станом на час звернення позивача з заявою), оскільки вказані підстави не передбачені приписами ст. 101 Закону України "Про національну поліцію", де зазначено вичерпний перелік підстав за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Також вказує, що положеннями 8 розділу IV Порядок №4 не позбавлено права позивача на отримання вказаної допомоги, а лише встановлено обмеження визначення розміру такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вище група чи інша причина інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.
Разом з цим, позивач, посилаючись на принцип незворотності дії в часі законів та нормативно-правових актів, закріплений в ст.58 Конституції України, вказує, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи пункту 8 розділу IV Порядку № 4 в редакції наказу МВС України від 05.04.2019 № 249, на яку посилається відповідач, оскільки останні звужуть зміст та обсяг прав позивача, що суперечить нормам ст. 22 Конституції України. Зазначив, що аналогічний правовий висновок, викладений Верховним судом в постановах від 28.02.2018 по справі № 806/694/16, від 21.06.2018 по справі №760/11440/17, від 30.09.2019 по справі № 825/1380/18.
Відповідач, в надісланому до суду письмовому відзиві, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне та обгрунтоване рішення. Пояснив, що відмовляючи позивачу у призначенні та виплаті спірної грошової допомоги, відповідач діяв правомірно та відповідно до вимог діючого законодавства. Зазначив, що з урахуванням того, що позивач звернувся з відповідною заявою (рапортом) до відповідача вже після змін внесених до п. 8 розділу IV Порядку № 4 наказом Міністерства внутрішніх справ України №249 від 05.04.2019, у останнього відсутнє право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, з огляду на те, що позивачу під час первинного медичного огляду за рішенням МСЕК встановлено не тільки ступінь втрати працездатності, а також і групу інвалідності. Крім того, зазначив, що Законом України "Про національну поліцію" визначено право особи на отримання одноразової грошової допомоги, у випадках встановлених ст.97 цього закону, однак приписів щодо права на отримання більшого розміру одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалдіності вказаний закон не містить.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом ГУНП в Харківській області від 29.12.2019 № 731 о/с позивача старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення Слобідського відділу поліції ГУНП в Харківській області, звільнено зі служби з 29.12.2017 за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) (а.с.21).
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 10 ААА № 016698 ступінь втрати працездатності позивача склав 50% з 29.12.2017 одноразово (а.с. 19).
Первинним оглядом 14.02.2018 позивачу з 30.01.2018 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з травмою, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 686466 (а.с. 22).
Позивачу 22.12.2018 виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 440500 грн, що підтверджується висновком, затвердженим начальником ГУНП в Харківській області від 22.03.2018 про призначення одноразової грошової допомоги на підставі п.п. 3 п. 1 ст. 97 Закону України «Про національну поліцію», платіжним дорученням від 22.12.2018 № 3739 та не оспорюється позивачем.
В подальшому, 20.01.2020 позивачу повторним оглядом встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 993649 та 70% втрати професійної працездатності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків під час проходження служби в Національній поліції України, згідно довідки серії 12 ААА № 013618 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (а.с. 23).
21.01.2020 позивач звернувся до ГУНП в Харківській області з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, у зв'язку з тим, що отримав ІІ групу інвалідності (а.с. 16).
Листом від 25.02.2020 № 732/119/05/29-2020 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що керівництвом ГУНП в області затверджено висновок про відмову в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у зв'язку з тим, що ст. 97 Закону України «Про національну поліцію» не передбачено такої підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги як встановлення вищої групи інвалідності у порівнянні з тою групою інвалідності, на підставі якої вже призначено та виплачено одноразову грошову допомогу.
Також, у листі відповідач зазначив, що згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України № 249 від 05.04.2019 внесені зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, а саме, абз. 1 п. 8 викладено в наступній редакції: «Якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми». Зазначені зміни не передбачають виплату колишнім співробітникам поліції одноразової допомоги (різниці) при встановленні вищої групи інвалідності чи іншого відсотку втрати працездатності.
Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати протиправними дії ГУ НП в Харківській області, які полягають у відмові в призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату такої грошової допомоги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, з огляду на те, що позивачу під час первинного медичного огляду за рішенням МСЕК встановлено не тільки ступінь втрати працездатності, а також і групу інвалідності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України від 02.07.2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію".
Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VІІІ ) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема: у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 2 статті 97 Закону № 580-VІІІ).
Підпунктом б п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону № 580-VІІІ визначено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 Закону №580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293).
Пунктом 1 розділу І Порядку № 4 передбачено, що ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (надалі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).
Відповідно до пп. 2 п.2 розділу IV Порядку № 4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Згідно з п.3 розділу IV Порядку № 4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 4 ( в редакції що діяла на час звернення із заявою) якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми". Редакція діє з 14.05.2019 р. згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України №249 від 05.04.2019 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №414/33385 від 19.04.2019 року.
Відповідно до ч.3 ст.100 Закону № 508 у разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі мають особи, яким під час первинного огляду рішенням МСЕК встановлено тільки ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності, а під час повторного огляду - встановлено групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.
Судом встановлено, що позивачу раніше було встановлено 3 групу інвалідності та 50 % втрати працездатності та при повторному огляді 20.01.2020 року встановлено 2 групу інвалідності та 70% втрати професійної працездатності.
З заявою (рапортом) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, позивач звернувся 21.01.2020 року.
Таким чином, встановлення позивачу більшого відсотку втрати працездатності та вищої групи інвалідності, а також звернення позивача з відповідною заявою (рапортом) відбулося вже після змін внесених до п. 8 розділу IV Порядку № 4 наказом Міністерства внутрішніх справ України №249 від 05.04.2019 року.
Отже, на час встановлення позивачу другої групи інвалідності та на час звернення останнього із заявою, право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі мають особи, яким під час первинного огляду рішенням МСЕК встановлено тільки ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності, а під час повторного огляду - встановлено групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, з огляду на встановлення ОСОБА_1 під час первинного медичного огляду за рішенням МСЕК не тільки ступіненя втрати працездатності, а і групи інвалідності.
Крім того, колегія суддів зазначає, що положеннями Закону №580-VIII не передбачено право на отримання більшого розміру одноразової грошової допомоги у випадку зміни групи інвалідності, а визначено лише право особи на отримання одноразової грошової допомоги, у випадках встановлених ст. 97 цього закону. Позивач реалізував право на отримання одноразової грошової допомоги, коли йому було встановлено ІІІ групу інвалідності.
Посилання позивача у відзиві на постанови Верховного Суду від 13.02.2018 року по справі № 808/1866/16, від 18.10.2018 року по справі № 369/13187/17, від 05.11.2019 року у справі № 642/4506/17, від 22.01.2019 року по справі № 2340/2663/18, від 19.09.2018 року по справі № 373/1188/16-а, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в зазначених постановах розглядалось питання невиплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з підвищенням групи інвалідності на момент чинності Порядку № 4 в редакції до 14.05.2019 року, що не є тотожними правовідносинами з даною справою.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014, за змістом якої законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 по справі № 520/4989/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій