02 жовтня 2020 р.Справа № 440/3040/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 16.06.20 року по справі № 440/3040/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі №440/3040/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 16.06.2014, скасованої в частині обмеження кінцевою датою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014, у справі №554/7748/14-а, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 16.06.2014, скасованої в частині обмеження кінцевою датою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014, у справі №554/7748/14-а, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
11 грудня 2019 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №440/3040/19.
01 червня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених ГУ ПФУ в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 440/3040/19.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 виконано частково, з наявного у матеріалах справи розрахунку суми компенсаційної виплати ОСОБА_1 на виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 слідує, як зазначено заявником, що пенсійний орган, виконуючи вказане рішення, здійснив розрахунок компенсації ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості не з 01.01.2014, а починаючи з 01.11.2014, хоча суд у своєму рішенні чітко зазначив період виплати компенсації, а саме: з 01.01.2014 по 02.08.2014 по день фактичної виплати пенсії.
Окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійною фонду України в Полтавській області, вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 440/3040/19, які полягають у здійсненні ОСОБА_1 розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 16.06.2014, скасованої в частині обмеження кінцевою датою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014, у справі № 554/7748/14-а, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, б. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) здійснити, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 440/3040/19, розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 16.06.2014, скасованої в частині обмеження кінцевою датою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014, у справі № 554/7748/14-а, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, починаючи з 01.01.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. Про вжиті заходи повідомити Полтавський окружний адміністративний суд протягом місяця з дня отримання окремої ухвали.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не враховано, що при відмові у нарахуванні компенсації втрати частини доходу відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" ГУ ПФУ в Полтавській області діяло в межах своєї компетенції та у спосіб передбачений законодавством.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до протокольної ухвали від 15.09.2020 у зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При прийнятті окремої ухвали суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.11.2014 рокує неправомірними і такими, що не відповідають судовому рішенню від 03.10.2019, на виконання якого відповідачем вчинено оскаржені позивачем дії.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень, являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою та другою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, вказаними нормами визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.
При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме: які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, чи такі пов'язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв'язку з виникненням нових правовідносин.
Вказана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17 (№К/9901/50917/18).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що стаття 383 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами застосування цієї статті є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі №440/3040/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, б. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 16.06.2014, скасованої в частині обмеження кінцевою датою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014, у справі №554/7748/14-а, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
На виконання рішення суду від 03 жовтня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області нараховано суму компенсації у розмірі 53119 грн 78 коп. за період з 01.11.2014 по 30.06.2019.
Позивач не погоджується із здійсненим відповідачем розрахунком суми компенсації, вважаючи, що такий розрахунок повинен бути зроблений за період з першого дня місяця - з 01.01.2014, в якому встановлено факт виплати пенсії не в повному обсязі, та по дату фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
За змістом статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Приписами статей 3, 4 Закону № 2050-III обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто, зазначені вище правові норми Закону № 2050-III встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців.
Пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 (далі - Порядок) закріплено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до п.2 Порядку, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
За змістом п.3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
У п.4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону № 2262-XII, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі №21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18 та від 10.04.2019 №686/13725/17.
Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 по справі № 440/3040/19 встановлено, що частина пенсії, на яку позивач мав право в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили, виплачена позивачу із затримкою - 23.07.2019.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність відмови ГУ ПФУ в Полтавській області, яка оформлена листом від 07.08.2019 № 3892/Ц-02, у нарахуванні та виплаті позивачу суми компенсації втрати частини доходів, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії, та зобов'язав відповідача здійснити її нарахування і виплату по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Таким чином, період, за який ОСОБА_1 повинна бути нарахована компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії, на виконання судового рішення від 03.10.2019, повинен обчислюватися з 01.01.2014, тобто з моменту виплати пенсії у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством. Відповідно, для обрахунку компенсації індекс споживчих цін підлягає обчисленню шляхом множення місячних індексів за період невиплати грошового доходу.
З огляду на наведене, доводи апелянта про те, що період нарахування компенсації починається з місяця, що слідує за місяцем набрання чинності рішенням № 554/7748/14-а, є помилковим, а дії відповідача щодо нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.11.2014 року - неправомірними і такими, що не відповідають судовому рішенню від 03.10.2019, на виконання якого відповідачем вчинено оскаржені позивачем дії.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах буде саме визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Полтавській області, вчинених на виконання судового рішення, які полягають у здійсненні ОСОБА_1 розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на виконання судового рішення, за період з 01.11.2014 року по 30.06.2019 року, та зобов'язання ГУПФУ здійснити відповідний розрахунок компенсації за період саме з 01.01.2014.
Відповідно до частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 вказаної статті, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Вгідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ч.1 ст.242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року по справі № 440/3040/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова