справа № 755/10139/20 головуючий у суді І інстанції - Катющенко В.П.
провадження № 22-ц/824/11773/2020 суддя-доповідач у ІІ Інстанції - Фінагеєв В.О.
Іменем України
28 вересня 2020року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії прокуратури України в особі Ліквідаційної комісії, Тренінгового центру прокурорів України, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати незаконним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Національної академія прокуратури України від 03 червня 2020 року № 300-к про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого викладача відділу кваліфікації прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях інституту підвищення кваліфікації прокурорів Національної академії прокуратури України; поновити позивача на зазначеній посаді або на рівнозначній посаді в Тренінговому центрі прокурорів України; стягнути з Національної академії прокуратури України або її правонаступника Тренінгового центру прокурорів України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2020 року до дня поновлення на роботі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та передати справу на розгляд суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд не повідомив його про існування ухвали про залишення позовної заяви без руху, а про її існування позивач випадково дізнався 27 липня 2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень і як законослухняний громадянин одразу вжив заходів щодо сплати судового збору та усунення інших недоліків, попередньо повідомивши суд про виконання ухвали. Ухвалою від 22 липня 2020 року суд надав можливість виправити недоліки у строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали. Однак, уже 30 липня 2020 року суд, не направивши копію ухвали і не з'ясувавши чи отримав позивач ухвалу, вважав позовну заяву неподаною та повернув її позивачу. ОСОБА_1 вказує на те, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом не було зазначено про необхідність подання уточненої позовної заяви, а лише вказано, що позивачем не сплачено судовий збір за вимогу немайнового характеру та не визначено розмір середнього заробітку, а, відтак, позивачем було в повному обсязі усунуто недоліки позовної заяви. Позивач також зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є його правом, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Тренінговий центр прокурорів України вказує на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції правомірно зробив висновок про те, що позивач належним чином не усунув недоліки позовної заяви, що стало підставою для її повернення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи положення ст. 185 ЦПК України повернення заяви можливе у випадку, коли позивач отримав ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху, але не виконав вимоги, зазначені в ній у встановленийсудом строк.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали. Зі змісту ухвали вбачається, що позивачем не сплачено судовий збір та не зазначено суму середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, тобто, ціни позову, від якої залежить визначення суми судового збору.
Згідно з наявним у матеріалах справи супровідним листом (а.с.23-24) ухвалу про залишення позовної заяви без руху було направлено позивачу 22 липня 2020 року. При цьому, матеріали справи не містять доказів вручення позивачу копії ухвали, а, відтак, строк на усунення недоліків позовної заяви не почав свій відлік у відповідності до ч. 2 ст. 185 ЦПК України.
На виконання вимог ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року позивач надіслав докази сплати судового збору за вимоги немайнового характеру, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, докази про сплату судового збору за позовну вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач також одночасно уточнив позовну вимогу, викладену у позові під № 3 (а.с.23).
Зі змісту документів, що були подані позивачем до суду, вбачається, що він виконав вимоги, які були викладені в ухвалі суду про залишення його позовної заяви без руху.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та всупереч вимогам ст. 185 ЦПК України повернув заяву позивачу, посилаючись на обставини, з якими не було пов'язане рішення про залишення позовної заяви без руху, а саме у зв'язку з ненаданням суду копії уточненої позовної заяви.
В даному випадку суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги ч. 2 ст. 177 ЦПК України, відповідно до якої правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин.
Отже, зазначені судом першої інстанції підстави для повернення позовної заяви не тільки не були викладені в ухвалі про залишення заяви без руху, а й жодним чином не стосуються позовної заяви позивача.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяви, висновки суду не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та порушує право позивача на доступ до правосуддя, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судове рішення складено 28 вересня 2020 року.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.