ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2020 року м. Київ № 640/8161/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - позивач, АТ «Укрзалізниця») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2020 ВП № 61408815, винесену державним виконавцем Коваль Л.В.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. Згідно додатку 2 до цього Закону до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації включено АТ «Укрзалізниця». У подальшому 20.10.2019 набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». Пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлена заборона вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Зауважуючи, що зазначеним нормативно-правовим актом чітко встановлена заборона вчиняти виконавчі дії, з урахуванням положення п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, заявник вважає, що відкрите 28.02.2020 виконавче провадження підлягає завершенню, а виконавчий документ - поверненню стягувачу. Посилаючись на порушення законних прав та інтересів боржника у виконавчому провадженні, АТ «Укрзалізниця» просило визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 04.05.2020 позивачу поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/8161/20, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання на 28 травня 2020 року, витребувано у Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) завірені матеріали виконавчого провадження № 61408815.
21 травня 2020 року відповідачем подано відзив, в якому викладено заперечення на позовні вимоги. Зі змісту відзиву вбачається, що на виконанні у відповідача перебував наказ Господарського суду міста Києва у справі № 910/12809/19 від 05.12.2019 про стягнення з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» 101880 грн збитків та 1921 грн судового збору.
10.01.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам для відома та для виконання.
20.02.2020 до відділу від стягувача надійшла заява № 12742 про повернення виконавчого листа, оскільки боржником сплачено заборгованість 19.02.2020. Відповідачем повернуто виконавчий лист стягувачу, а постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат на виконавче провадження винесено в окреме провадження.
28.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61408815 з примусового виконання постанови № 60953887 від 10.01.2020 про стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь держави виконавчий збір у сумі 10380,10 грн.
Доводи заявника вважає необґрунтованими, оскільки п.3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону, на який посилається позивач, визначено, що вказані обмеження не застосовуються до виконавчих дій щодо 1) стягнення грошових коштів, 2) товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Згідно положень чинного законодавства грошові кошти не можуть бути предметом застави, предметом застави є майно або майнові права. Посилаючись на наведені обставини, просив у задоволенні скарги відмовити, справу розглядати без участі представника відповідача.
26.05.2020 від позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви з урахуванням правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/5697/18.
Сторони про місце, дату та час судового розгляду справи повідомленні належним чином, проте 28 травня 2020 року у судове засідання повноважних представників у судове засідання не направили, у зв'язку з чим судове засідання було відкладено на 09.06.2020 об 11:00, про що сторони повідомлено належним чином.
Учасники справи участі повноважних представників у судовому розгляді справи 09.09.2020 не забезпечили, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлялись належним чином. За таких обставин суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 10.01.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/12809/19 від 05.12.2019 про стягнення з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» 101880 грн збитків та 1921 грн судового збору.
У зв'язку з тим, що 19.02.2020 боржником заборгованість сплачено добровільно, відповідачем повернуто стягувачу наказ Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/12809/19 на підставі листа стягувача.
28.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61408815 з примусового виконання постанови № 60953887 від 10.01.2020 про стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь держави виконавчого збору у сумі 10380,10 грн.
Позивач, не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням у формі постанови від 28.02.2020 про відкриття виконавчого провадження, звернувся із позовом до суду та просить визнати протиправною та скасувати постанову від 28.02.2020 ВП № 61408815.
Стосовно посилань позивача на заборону, що міститься в Законі України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» як на підставу задоволення позову суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положення статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20.10.2019 набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (Закон № 145-ІХ ).
Згідно з п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Судом встановлено, що до додатку 2 «Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» станом на 20.10.2019 включено Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код 40075815).
З урахуванням заборони, встановленої пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону № 145-ІХ, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 145-ІХ, було покладено як принцип обов'язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об'єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Тобто вказаною нормою Закону № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.
Під час тлумачення пункту 3 Розділу III не варто плутати такі види виконання зобов'язання як застава та завдаток, адже саме завдаток є грошовою сумою або рухомим майном, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Із системного аналізу вищезазначених норм законодавства можна прийти до висновку, що предметом застави не можуть бути грошові кошти, а тому приписи пункту 3 Розділу III Закону № 145-ІХ не передбачають заборону (більше того містять пряму вказівку на можливість) стягнення грошових коштів із об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, тобто із АТ «Укрзалізниця»» зокрема.
Аналогічну за змістом правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 910/6948/19.
Також відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України від 24.12.2019, зміст пункту 3 розділу ІІІ Закону України № 145-ІХ слід розуміти як такий, яким забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цього закону були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», за винятком: 1) стягнення грошових коштів; 2) стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Вказані обставини спростовують доводи позивача про заборону на звернення стягнення на кошти боржника - АТ «Укрзалізниця» у виконавчому провадженні № 60680841.
Щодо правомірності та наявності законних підстав прийняття відповідачем оскаржуваної постанови суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
В свою чергу згідно з положеннями статті 3 цього ж Закону постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Оскаржувана постанова ВП № 61408815 від 28.02.2020 про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі виконавчого документа - постанови від 10.01.2020 № 60953887 про стягнення з АТ «Укрзалізниця» виконавчого збору у сумі 10380,10 грн, яка позивачем не оскаржувалась та є чинною.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 28.02.2020 ВП № 61408815.
Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених АТ «Укрзалізниця» вимог, відсутні підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) відповідно до статті 139 КАС України
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5 код ЄДРПОУ 40075815) до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11, код ЄДРПОУ 34979022) про визнання протиправною та скасування постанови від 28.02.2020 ВП № 61408815 про відкриття виконавчого провадження.
Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда