Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5312/20
Номер провадження2-а/711/79/20
29 вересня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Кондрацької Н.М.
при секретарі Мелещенко О.В.,
позивача ОСОБА_1 , представника Водолаз Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси адміністративний позов ОСОБА_1 до патрульного інспектора Управління патрульної поліції в Черкаській області Стоян Олександра Володимировича, третя особа: Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення , -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до патрульного інспектора Управління патрульної поліції в Черкаській області Стояна ОВ., третя особа: Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 5 червня 2020 року орієнтовно об 11:00 год.він на автомобілі HONDA CR - V, державний номер НОМЕР_1 , який належить його дружині ОСОБА_2 , рухався вулицею Благовісною в м. Черкаси в напрямку перехрестя з вулицею Смілянською. Після перетину ним вулиці Небесної сотні на бортовому комп'ютері автомобіля, яким він керував, загорівся аварійний сигнал «СНЕСК», який сигналізує про несправність двигуна автомобіля. У зв'язку з цим ним було здійснено вимушену аварійну зупинку автомобіля і увімкнено ліхтарі «аварійної зупинки». Як тільки він зупинився, до його автомобіля відразу підійшов інспектор патрульної поліції Стоян Олександр Володимирович, який заявив, що він порушив Правила дорожнього руху і зупинився в місці, де стоянка заборонена, але він відповів, що у нього вимушена аварійна зупинка, що він не планує в цьому місці паркуватись і стояти, а зупинився виключно через неполадки в автомобілі, показавши при цьому патрульному сигнал на бортовому комп'ютері. На працівника поліції це не справило жодного враження і він заявив, що він повинен заплатити штраф. Під час розмови з патрульним, він декілька разів перезапустив двигун автомобіля, знак СНЕСК на бортовому комп'ютері зник, він відімкнув ліхтарі «аварійної зупинки» і готовий був продовжити свій рух. Все це (від моменту його зупинки і до того, як він готовий був продовжити рух) зайняло 1-2 хвилини. Патрульний заявив, що він все одно має право скласти на нього протокол, на що він ще раз спробував пояснити, що не зупинявся би, якби не було неполадки автомобіля. Він, отримавши назад від патрульного своє посвідчення водія, яке на його вимогу пред'являв, вибачився і продовжив свій рух далі вулицею Благовісна. 25 липня 2020 року випадково від банку, де обслуговуюсь, він дізнався про те, що його банківський рахунок арештовано на підставі постанови ДВС. Відвідавши Центральний відділ ДВС та ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, він виявив, що інспектор поліції ОСОБА_3 5 червня 2020 року без його присутності таки виніс постанову про накладення на нього адміністративного стягнення через його вимушену зупинку по вул. Благовісній в м. Черкаси. Пізніше цю постанову поліцією було направлено в Центральний ДВС для відкриття виконавчого провадження з метою примусового стягнення з нього штрафу, де 22.07.2020 року державним виконавцем Вельганом В.В. було відкрито виконавче провадження № 62594953. Вказана вище постанова про адміністративне стягнення складалась Відповідачем не в його присутності, копію постанови йому на місці вручено не було, поштою на свою адресу місця проживання та реєстрації він її також не отримував, а дізнався про її існування лише з матеріалів виконавчого провадження. Про те, що постанова, винесена патрульним поліції йому не вручалась і не надсилалась, свідчить не заповнена графа постанови про вручення колії та графа про направлення її копії рекомендованим листом (копія постанови із матеріалів виконавчого провадження додається). У зв'язку з викладеним він був позбавлений можливості оскаржити сказану постанову у передбачений КУпАП строк. Вважає, що дії патрульного поліції Стояна О.В. відносно нього 05.06.2020 року були неправомірними і взагалі позбавленими здорового глузду. З діями працівника поліції, який повівся суб'єктивно і упереджено, він не погоджується категорично, винним себе у вчиненні адміністративною правопорушення не вважає. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення є незаконним та необгрунтованим, а постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню. Відповідачем ОСОБА_3 при винесенні постанови серії ЕАМ № 2637144 було порушено вимоги ч.1 ст. 268 КУпАП, де зазначено, що «Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи», а також вимоги п.5 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, де зазначено, що «справа про адміністративне правопорушення відповідно до ч.1 статті 268 КУпАП розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.» Крім того, Відповідачем при винесенні постанови не було зазначено жодного доказу, на якому ґрунтувався його висновок про необхідність притягнення його до адміністративної відповідальності. Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Натомість, Відповідачем при винесенні оспорюваної постанови, не зібрано та не зазначено жодних фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова серії ЕАМ № 2637144 від 05.06.2020 року відображає лише думку самого Відповідача, яка нічим не підтверджена і його вина, як того вимагає законодавство при винесенні постанови, не доведена. Крім того, для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідне встановлення складу правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність. Він не мав жодного умислу на порушення Правил дорожнього руху, а саме дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», адже 05.06.2020 року він здійснив вимушену аварійну зупинку і зупинився виключно через неполадки в автомобілі, увімкнувши ліхтарі аварійної зупинки. При відсутності доказів його провини і умислу з його боку на вчинення порушення. Відповідач, не розглянувши об'єктивно в сукупності докази його невинуватості, взагалі упереджено поставився до нього, виносячи постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності без його присутності. Також він вважає, що своїми діями інспектор патрульної поліції Стоян О.В. свідомо порушив його право на захист, яке закріплено як в ст. 268 КУпАП, так і в ст.ст 59, 63 Конституції України. Право на захист є одним з основних прав, гарантованих Конституцією України і порушення цього права є не допустимим. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення з порушенням Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, не обґрунтовано, без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, не добросовісно та не розсудливо, а також з порушенням його прав на захист. Виходячи з вищевикладеного, вважає постанову явно незаконною та винесеною з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 287 КУпАП він має право на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 288 КУпАП дану постанову серії ЕАМ № 2637144 від 05.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення він має право оскаржити до Придніпровського районного суду м. Черкаси за місцем свого проживання. Просить особливу увагу звернути суд на норму, встановлену ч. 2 статті 71 КАС, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень суб єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Стосовно застосування в даному випадку норм Закону України «Про судовий збір» Позивач зазначає наступне. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 23.01.2015 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-УІ «Про судовий збір»» припис частини четвертої статті 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями статті ь Закону № 3674-УІ, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Цей Закон не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з прийняттям цього Закону (п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 3674-VІ). Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону про судовии збір. Отже за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовии збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовии збір. Частиною 3 ст. 99 КУпАП передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим колексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для зверненя до адміністравтиного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На підставі викладеного вище просить суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.08.2020 року за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін. Зокрема суд ухвалив, що відповідач протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст.162 КАС України.
01.09.2020 на адресу суду від відповідача патрульного інспектора Управління патрульної поліції в Черкаській області Стояна О.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що в період часу з 08:00 год. 20:00 год. 05.06.2020 Відповідач ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку та виконував службові обов'язки відповідно повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», шляхом патрулювання на службовому автомобілі на території м. Черкаси. Близько 11:06 год. Відповідач став очевидцем того, як водій транспортного засобу HONDA CR - V, державний номер НОМЕР_1 по вул. Благовісна, 182/44 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні його дії, чим порушив п. 8.4.в) Правил дорожнього руху України (надалі - ПДР). Відповідач, згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», звертаючись до Позивача, який був за кермом автомобіля, представився (назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання) та запитав чим обумовлено здійснення ним зупинки транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34, на що Позивач спочатку повідомив що здійснив зупинку тривалістю 2 хв., потім, що така зупинка здійснена не в межах дії зазначеного дорожнього знаку, а після спростування його доводів Відповідачем, повідомив що така зупинка є аварійною з огляду на технічну несправність автомобіля. Після чого Відповідач проінформував Позивача про порушення ним п.8.4.в) ПДР, а саме порушення вимог дорожніх знаків, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Надалі, Відповідач, згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 ПДР оголосив законні вимоги щодо пред'явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Після перевірки документів та встановлення особи Позивача Відповідач, у відповідності до вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням положень ст. 280 КУпАП, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому роз'яснив Позивачеві його права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП. Розглянувши справу, Відповідач, у відповідності до положень ст. 258 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП та врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ст. 251 КУпАП, ст. 252 КУпАП виніс постанову серії ЕАМ № 2677114 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно Позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн.. Від ознайомлення зі змістом постанови та отримання копії Позивач відмовився, а тому її було направлено за адресою його проживання за вих. № 7277/41/24/2020 від 09.06.2020. Також, Позивачеві було роз'яснено зміст ст. ст. 307, 308 КУпАП, щодо порядку виконання постанови про накладення штрафу та ст. 289 КУпАП, щодо порядку оскарження постанови. Ознайомившись з позовом, Відповідач позовні вимоги не визнає та заперечує проти позову з наступних підстав. Обґрунтовуючи пропуск строку для подання позовної заяви Позивач вказує на те, що оскаржувана постанова складалась не у його присутності, на місці йому її вручено не було, а про її існування дізнався випадково у відділенні банку після відкриття виконавчого провадження. Відповідно до положень ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення. Приписами ст. 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Відповідно до ч.ч. 2, 8 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Положеннями ч.1 ст 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Отже, обґрунтовуючи свої вимоги в частині пропуску строку, передбаченого для подання адміністративного позову, Позивач зазначає, що дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності лише 25.07.2020, адже копії оскаржуваної постанови за адресою його проживання не надходила, Однак, вказаний факт не відповідає дійсності та спростовується наступними матеріалами, що долучаються до даного відзиву: відеозаписами здійсненими за допомогою портативного нагрудного відеореєстратора, на яких зафіксовано спілкування Позивача з Відповідачем, розгляд справи, винесення оскаржуваної постанови. З вказаного відеозапису вбачається що розгляд справи був проведений у присутності Позивача, а відмова від отримання копії постанови була виключно його бажанням; копією постанови серії ЕАМ № 2677114 від 05.06.2020, в якій зазначено, що за вих. 7277/41/24/2020 від 09.06.2020 копію постанови було направлено Позивачеві; копією списку поштових відправлень відділення № 29 АТ «Укрпошта» № 1193 від 09.06.2020, яким підтверджується направлення копії постанови за адресою проживання Позивача рекомендованим листом, який було зареєстровано під трекінг-номером «1802905443049»; скріншот (знімок екрану) з офіційного інтернет-ресурсу «Укрпошта», відповідно до якого відправлення з трекінг-номером «1802905443049» було повернуто у зв'язку з його неотримання протягом місяця, у чому можна пересвідчитись, перейшовши за інтернет-посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking UA. Додатковим підтвердженням направлення копії постанови саме за адресою проживання Позивача є сама позовна заява, з огляду на те, що адреса проживання Позивача, зазначена у ній, збігається з адресою зазначеною у постанові та адресою у списку поштових відправлень - вул. Петровського (перейменовано на вул. Нарбутівську розпорядженням міського Голови м. Черкаси № 29-р від 22.02.2016), 49, в м. Черкаси. Таким чином, Відповідачем 05.06.2020 у присутності Позивача було розглянуто справу про адміністративне правопорушення в сфері безпеки дорожнього, винесено відносно нього оскаржувану постанову, від ознайомлення зі змістом якої та отримання її копії Позивач відмовився, а тому 09.06.2020 копію постанови було направлено рекомендованим листом за адресою проживання Позивача. Отже, про порушення свого права Позивачу стало відомо 05.06.2020 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відмова Позивача від отримання копії постанови на місці розгляду справи чи та ухиляння від її отримання за адресою свого проживання не свідчать про те, що Позивачеві було невідомо про її складання. Окрім того, як зазначалось вище, факт відмови Позивача від отримання копії постанови зафіксовано на відеозаписі, що долучений до даного відзиву. За загальним правилом, визначеним ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не було встановлено інше, обчисляється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, частиною 3 зазначеної статті встановлено, що цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчисляються з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів. Так, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені положеннями ст. 286 КАС України. Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Чинним законодавством не врегульовано наслідків відмови особи від отримання копії постанови, однак за аналогією закону, подібні за змістом відносини врегульовано ст. 128 КАС України щодо наслідків відмови від одержання судової повістки. Отже, відповідно до вказаних положень особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Таким чином, як зазначалось вище, Позивачеві було відомо про складання відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення під час її винесення 05.06.2020, не 25.07.2020, як зазначено у позовній заяві, а тому граничною датою для її оскарження було 15.06.2020. Відповідно до ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Викладена позиція Відповідача повністю співпадає з висновком колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 по справі № 576/1434/17, в якій зазначено, що згідно ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Вирішуючи питання про поважність причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів виходить з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б об'єктивно та істотно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волевиявлення особи. Однак з матеріалів справи таких підстав не вбачається, а достовірних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду Позивачем надано не було. Враховуючи наведене, Відповідач вважає, що строк на звернення до суду пропущений, оскільки адміністративний позов подано поза межами строку звернення до суду за захистом свого порушеного права, а тому суд має залишити позовну заяву без руху. Позивач у своїй заяві вказує на звільнення від обов'язку сплати судового збору, обґрунтовуючи свою позицію положеннями ч.4 ст. 288 КУпАП, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23.01.2015. Відповідач категорично заперечує проти таких доводів з огляду на наступне. Положеннями ч.4 ст. 288 КУпАП передбачено звільнення від сплати судового збору особи, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, тобто коли скасовано акт суб'єкта владних повноважень, а не коли такий акт оспорюється. Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду 18.03.2020 винесено постанову у справі № 543/775/17 з новим правовим висновком, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відійшла від попередньої позиції та встановила необхідність сплати судового збору при поданні такого позову. Також, судовий збір має сплачуватися позивачами та відповідачами при поданні апеляційних та касаційних скарг на рішення судів у даній категорії справ. Отже, положеннями ч.1 ст. 4 Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно ч.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2020 приписами Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. 00 коп.. Таким чином, ставка судового збору за подання за подання позовної заяви у справі № 766/5576/20 становить 420 грн. 40 коп. (2102,00 х 0,2). Відповідно до ч.3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Проте, до даної позовної заяви не долучено ні квитанції про сплату судового збору, ні копій документу, який підтверджує підстави звільнення від його сплати, а у самому позові Позивач, як на підставу для звільнення від сплати посилається на положення ст. 288 КУпАП та не зважаючи що на те, що на час подання позовної заяви Верховним Судом викладено новий правовий висновок в якому вказав на необхідність сплати судового збору при поданні позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг на рішення судів у даній категорії справ. Відповідно до ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус судців» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, Відповідач звертає увагу суду на порушення Позивачем вимог щодо подання позовної заяви, визначених ст. 161 КАС України, що є підставою для залишення позовної заяви без руху. Позивач у своїй позовній заяви просить суд визнати дії Відповідача протиправними. Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2)скасування рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, положеннями вказаної статті визначені конкретні види рішень, які у таких справах уповноважений приймати місцевий загальний суд як адміністративний, а тому позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню, адже знаходиться поза предметною юрисдикцією Придніпровського районного суду Черкаської області. Щодо обставин викладених у позовній заяві . Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказує на те, що Правил дорожнього руху він не порушував, з огляду на те, що здійснив вимушену аварійну зупинку, яка була обумовлена технічною несправністю автомобіля. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 (надалі - ПДР). Згідно п. 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9. ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно п. 2.3.6) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Пунктом 1.10 ПДР надано наступне визначення вимушеної зупинки - це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху. Зупинкою, відповідно до вказаного пункту, визнається припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Згідно п.15.14 ПДР у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил, тобто увімкнути світлову сигналізацію (п.9.9), встановити знак аварійної зупинки (п.9.10), а якщо транспортний засіб не обладнаний аварійною сигналізацією чи вона несправна встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар (п.9.11). Відповідно до п. 8.1. регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Згідно п.8.4. ПДР дорожні знаки поділяються на групи:
а) попереджувальні, які інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки;
б) знаки пріоритету, що встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок доріг;
в) заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки, що показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу, що інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків, які уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Відповідно до додатку 3 Розділу 33 ПДР дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть - до кінця населеного пункту та поширюється лише на той бік дороги, на якому встановлений. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Положеннями ч.1 ст. 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення вимог дорожніх знаків. Наявність вказаного дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» на даній ділянці не заперечується Позивачем та, окрім цього, підтверджується фотозображенням знаку та схематичним зображенням місця його розташування, місця зупинки транспортного засобу під керуванням Позивача. Твердження Позивача, що зупинка транспортного засобу на даній ділянці була вимушеною з огляду на технічну несправність транспортного засобу, слід сприймати критично, адже як вбачається з долученого до даного відзиву відеозапису, спочатку Позивачем висловлювались інші причини здійснення зупинки. Вказане свідчило про надуманість доводів щодо технічної несправності автомобіля, які стали причиною зупинки в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», що направлені на ухилення від адміністративної відповідальності, а тому такі доводи Відповідачем в ході розгляду справи були теж сприйняті критично. Окрім того, у позовній заяві Позивач вказує на те, що демонстрував Відповідачеві ситная системи, що сповіщав про технічну несправність автомобіля, на бортовому комп'ютері. Проте, зазначене твердження спростовується вищевказаним відеозаписом з портапшвого нагрудного відеореєстратора, з якого вбачається, що Позивачем таких дій не вчинялось. Таким чином, Відповідач вважає, що твердження Позивача в цій частині не відповідає обставинам та направлене на штучне створення доказів своєї невинуватості. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що в Відповідачем, в порушення положень ст. 268 КУпАП, розгляд справи проводився без його участі. Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз 'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 5 Розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 (надалі - Інструкція) поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. За п.9. Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Відповідно до приписів ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Отже, як вбачається із відеозапису з нагрудного відеореєстратора, Відповідачем під час розгляду справи було дотримано вимог вищевказаних нормативно-правових актів, розгляд справи проводився у присутності Позивача, що спростовує його доводи в цій частині. Позивачем зазначено, що Відповідачем під час розгляду справи було порушено його право на захист. У відповідності до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Таким чином, приписами ст. 268 КУпАП закріплено право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, реалізувати свої права, визначені даною статтею. При цьому не встановлено обов'язку суб'єкта владних повноважень забезпечувати можливість їх реалізації у разі відсутності такого волевиявлення з боку особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Отже, відсутність заяв чи клопотань не являється перешкодою для розгляду справи чи винесення рішення. До даного відзиву долучаються відеозаписи з нагрудного портативного відеореєстратора, На якому зафіксовано, що під час розгляду справи Позивача було ознайомлено з його правами, визначеними ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, після чого від нього жодних клопотань не подавалось та заяв не висловлювалось, в тому числі направлених на отримання правової допомоги тощо, що спростовує твердження Позивача в цій частині. Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У відповідності ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. Нормами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч.2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким за законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Так, Відповідачем, у відповідності до положень ст. 77 КАС України до даного відзиву долучається DVD-диск з відеозаписами з портативного нагрудного відеореєстратора, на якому зафіксовано вчинення Позивачем правопорушення та процедуру розгляду справи. В той же час Позивачем до позову не долучено будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається у своїй позовній заяві. На виконання приписів ч.4 ст. 99 КАС України, Відповідач зазначає, що оригінали електронних доказів, які долучені до даного відзиву, зберігаються в управлінні патрульної поліції в Черкаській області, яке є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції. Із вищезазначеного слідує, що викладені Позивачем доводи не є належним обґрунтуванням адміністративного позову, щодо порушення Відповідачем норм матеріального чи процесуального права та не спростовують наявності в діях Позивача складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
07.09.20202 позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача в якому зазначено, що Відповідач стверджує, що 05.06.2020 року він «став очевидцем того, як водій транспортного засобу HONDA CR - V, державний номер НОМЕР_1 по вул. Благовісна, 182/44 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні його дії, чим порушив п.8.4 в) Правил дорожнього руху України». З приводу вказаного хоче зазначити, що Відповідач 05.06.2020 року під'їхав до його транспортного засобу на службовому автомобілі в той момент, коли він,включивши лівий поворот, пропускав потік транспорту по вул. Благовісній та намагався виїхати з місця вимушеної короткострокової (до 2-х хвилин) аварійної зупинки. Але на вимогу поліцейського, що зупинився поряд, змушений був припинити свої намагання. Таким чином, Відповідач не міг стати очевидцем того, як він зупинявся у вказаному вище місці. Він міг лише бачити те, що він намагався виїхати і влитись в безперервний потік транспорту. Він пояснив Відповідачу, що змушений був припинити рух через несправність автомобіля, і, щоб не перешкоджати руху транспорту по вул. Благовісній, який зазвичай дуже жвавий, він прийняв вправо, включив сигнал аварійної зупинки та намагався розібратись з бортовим комп'ютером, що сигналізував про поломку, а також декілька разів здійснював заведення та виключення автомобіля. лід зазначити, що Відповідача абсолютно не цікавило, що він пояснював про свою аварійну запинку, як і той факт, що його чомусь не цікавили інші транспортні засоби, що здійснювали стоянку в тому ж місці. Адже після того, як Відповідач дозволив йому продовжити свій рух, він також поїхав, не пред'явивши жодних претензій з приводу порушення Правил дорожнього руху власникам десятків інших автомобілів, що були припарковані в тому ж місці. Таким чином, стверджує про упередженість дій Відповідача відносно нього. Вважає, що насамперед Відповідач повинен був встановити причини його знаходження у вказаному вище місці, визначити їх поважність чи не поважність, а вже потім приймати рішення про покарання. Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно п.1.3 Правил дорожнього руху України (ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані неухильно виконувати вимоги Правил та бути взаємно ввічливими. Згідно п.2.3 б) ПДР водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі. В п.1.10 ПДР зазначено, що вимушена зупинка - це припинення руху транспортного засобу в тому числі через його технічну несправність. Згідно п.15.14 ПДР у разі вимушеної зупинки в місці, де це заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості - діяти згідно п.п. 9.9 - 9.11 ПДР, тобто увімкнути світлову сигналізацію. На ці перелічені Відповідачем вимоги Правил дорожнього руху повідомляє, що 05.06.2020 року ним було дотримано вимог ПДР: він був взаємно ввічливим відносно інших учасників дорожнього руху і не зупинився посеред проїзної частини дороги по вул. Благовісній, коли його автомобіль почав сигналізувати про поломку, а вимушено зупинився на узбіччі, не заважаючи руху транспорту; він стежив за технічним станом свого транспортного засобу і, щоб не відволікатись від керування ним в дорозі, коли побачив сигнал про несправність, змушений був зупинитись для вияснення причин поломки і прийняття рішення про можливість чи не можливість подальшої експлуатації його транспортного засобу на той момент; згідно п.1.10 ПДР - у нього була саме вимушена запинка через технічну несправність автомобіля; згідно п.15.14 ПДР він вжив всіх заходів для того, щоб прибрати свій транспортний засіб з місця своєї зупинки (стояв орієнтовно до 2 хвилин) і в цей час в мйого автомобілі було увімкнено світлову аварійну сигналізацію. Таким чином, він чітко дотримувався вимог Правил дорожнього руху України і тому вважає, що дії Відповідача суб'єктивні і упереджені, з якими він не погоджується категорично, а тому винним себе у вчиненні адміністративного правопорушення не вважає. Відповідач стверджує, що копію постанови про накладення адміністративного стягнення було направлено за адресою проживання Позивача за вихідним номером № 7277/41/24/2020 09.06.2020 року. З цього приводу повідомляє, що не отримував такого листа від патрульної поліції, жодного разу в червні 2020 року за адресою його проживання не з'являлись працівники Укрпошти, не вручали мені жодних листів чи повідомлень про надходження таких листів на його ім'я, а також він не отримував жодних повідомлень про необхідність з'явитись в поштове відділення № 18036, до якого відноситься його адреса. Крім того, згідно копії «Списку згрупованих відправлень № 1193» без дати, наданої Відповідачем до відзиву, поряд з його адресою зазначено поштове відділення № 18001, яке не обслуговує територію, на якій він проживає.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовну заяву підтримала та просили її задовольнити. При цьому позивач пояснив, що зупинився під знаком 3.34 «Зупинку заборонено», оскільки їхати далі не міг, так як загорівся аварійний сигнал «СНЕСК». Він зупинився, щоб двигун охолов. Важає, що відповідач склав відносно нього постанову про адміністративне правопорушення через особисту неприязнь. На вимогу патрульного він надав права та технічний папсорт на автомобіль. Чи роз'яснювалися інспектором йому його права не пам'ятає.
Відповідач інспектор Управління патрульної поліції в Черкаській області Стоян О.В. та третя особа Управління патрульної поліції в Черкаській області в судове засідання не з'явилися, причину неявки суду не повідомили. Були належним чином повідомленими про день і час розгляду справи.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, в тому числі DVD - диск з відеозаписами, зібрані у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
05 червня 2020 року інспектором Управління патрульної поліції в Черкаській області Стояном О.В. відносно ОСОБА_1 була складена постанова ЕАМ № 2677114 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 у розмірі 255 грн. у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до постанови, він 05 червня 2020 року о 11 годин 06 хвилин, керуючи транспортним засобом HONDA CR - V, державний номер НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3:34 «Зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні його дії, чим порушив п.8.4. в) ПДР.
Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 (надалі - ПДР). Згідно п. 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9. ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно п. 2.3.6) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Пунктом 1.10 ПДР надано наступне визначення вимушеної зупинки - це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху. Зупинкою, відповідно до вказаного пункту, визнається припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Згідно п.15.14 ПДР у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил, тобто увімкнути світлову сигналізацію (п.9.9), встановити знак аварійної зупинки (п.9.10), а якщо транспортний засіб не обладнаний аварійною сигналізацією чи вона несправна встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар (п.9.11). Відповідно до п. 8.1. регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Згідно п.8.4. ПДР дорожні знаки поділяються на групи:
а) попереджувальні, які інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки; б) знаки пріоритету, що встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок доріг; в) заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки, що показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу, що інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків, які уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Відповідно до додатку 3 Розділу 33 ПДР дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть - до кінця населеного пункту та поширюється лише на той бік дороги, на якому встановлений. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
В судовому засіданні позивач по справі не заперечував наявність вказаного дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» на ділянці де був зупинений його транспортний засіб, також даний факт підтверджується фотозображенням знаку та схематичним зображенням місця його розташування, місця зупинки транспортного засобу під керуванням Позивача.
Також при перегляді DVD - диску з відеозаписом від 05.06.2020 встановлено, що позивач не повідомив одразу відповідача про причину зупинки в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та не сповіщав про технічну несправність автомобіля. З відеозапису вбачається, що об 11:07 год. інспектором Управління патрульної поліції в Черкаській області Стояном О.В. позивача було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, об 11:08:12 позивачу були роз'ясненні його права та суть вчиненого ним правопорушення, об 11:09:36 позивач відмовився від отримання постанови про адміністративне правопорушення та заявив що у нього немає часу чекати її отримання. При цьому, коли позивач здійснив зупинку транспортного засобу, про причину зупинки він пояснив, що «зупинився на пару хвилин». З 11:11:28 по 11:12:06 відбувалось вручення позивачу копії постанови про адміністративне правопорушення, від якого він відмовився.
Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз 'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 5 Розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 (надалі - Інструкція) поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. За п.9. Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Відповідно до приписів ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особі яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнії переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національні поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Керуючись положеннями ст. 276 КУпАП інспектор Управління патрульної поліції в Черкаській області Стоян О.В. розглянув справу про адміністративне правопорушення за місцем його вчинення та, враховуючи характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 283 КУпАП виніс постанову про адміністративне правопорушення.
Частиною першою ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Згідно з пунктом 1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Докази вчинення правопорушення позивачем, а саме здійснення зупинки в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», йому надавались для ознайомлення, про що свідчить відеозапис зі службового відеореєстратора досліджений в судовому засіданні, на якому позивач ОСОБА_1 відмовився від вручення йому постанови про адміністративне правопорушення та надав пояснення щодо причини свого транспортного засобу в забороненому місці, які за характером різняться від причин викладених в позовній заяві.
Також позивач зазначає в своєму позові зазначає, що відповідач не надав йому можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Як вбачається з відеозапису зі службового відео реєстратора, розгляд справи проводився з урахуванням всіх вимог чинного законодавства, а саме позивачу на місці зупинки були роз'яснені права, проведено розгляд справи та оголошено постанову. При цьому було роз'яснено поряд оплати та порядок оскарження.
Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП.
Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч. 1. та 2 цієї статті (протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції), уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративні правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу, що і було здійснено відповідачем на місці вчинення правопорушення.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.
Згідно п. 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху по всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закриті території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил.
У судовому засіданні переглянуто та надано оцінку відеозапису з нагрудної камери патрульного, з якого вбачається, щопозивач порушив правила зупинки транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Таким чином, в судовому засіданні доведено належними та допустимими доказами факт порушення ОСОБА_1 ПДР України.
Відповідно до тексту постанови Верховного Суду від 17.05.2018 року, у справі № 753/4366/17 вказано, що не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз'яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, беручи до уваги, що постанова прийнята правомочним органом, стягнення накладено в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2677114 від 05.06.2020 року слід залишити без змін, а позов - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 122 КУпАП, ст. 2, 19, 132, 134, 241-251 КАС України, суд, -
У позові ОСОБА_1 до патрульного інспектора Управління патрульної поліції в Черкаській області Стоян Олександра Володимировича, третя особа: Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст буде виготовлений 30.09.2020.
Головуючий: Н. М. Кондрацька