28 вересня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/559/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лелюка О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кіщук О.І.,
представника відповідача Драган О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від 19 лютого 2020 року за №000045 та №000046.
Позов обґрунтовано протиправними діями Головного управління ДПС у Чернівецькій області щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 19 лютого 2020 року за №000045 та №000046 на підставі матеріалів Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області від 21 січня 2020 року. Зазначено, що продаж пива неповнолітній особі, як це вказано в податковому повідомленні-рішенні від 19 лютого 2020 року №000046, позивачем не здійснювався. Факт не здійснення продажу пива неповнолітній особі встановлений постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2020 року у справі №718/373/20. Крім цього, позивачем наголошено на тому, що з матеріалами перевірки Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області від 21 січня 2020 року, які були направлені до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, він не ознайомлений. Прийняті відносно нього податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для подання заяв по суті справи. Крім цього, витребувано у відповідача всі належним чином завірені копії матеріалів, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2020 року за №000045 та №000046, у Кіцманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області матеріали від 21 січня 2020 року ГП №159488 та ГП №159489 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Кіцманського районного суду Чернівецької області належним чином засвідчену копію судового рішення у справі №718/373/20 з відміткою про набрання законної сили.
Від відповідача надійшов відзив, у якому він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилався на положення абзацу четвертого пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790, з урахуванням якої за результатами розгляду матеріалів Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області відповідачем встановлено факт продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18-річного віку та реалізація алкогольного напою без наявності ліцензії. Наголошував на тому, що до позивача застосовано санкції не за адміністративне правопорушення, а за правопорушення у сфері ведення господарської діяльності, оскільки ліцензію на продаж алкогольних напоїв позивач не отримував. При цьому твердження, викладені у постанові Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2020 року №718/373/20, відповідач вважає спотвореними, оскільки працівниками Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області зафіксовано факт продажу алкогольного напою неповнолітній особою, яка здійснювала розрахункові операції у торговій одиниці ФОП ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 25 травня 2020 року витребувано у Кіцманського районного суду Чернівецької області матеріали ГП №159489 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складених за статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та у Кіцманської міської ради матеріали ГП №159488 щодо ОСОБА_2 , складених за частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення та встановлено строк протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали.
Після надходження указаних документів ухвалою суду від 09 червня 2020 року призначено розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судових засіданнях 30 червня 2020 року, 20 липня 2020 року та 08 вересня 2020 року позивач надав пояснення щодо спірних відносин та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
28 вересня 2020 року позивач до суду не з'явився, хоча про дату та час судового засідання знав, оскільки брав участь у судовому засіданні 08 вересня 2020 року, під час якого судом оголошено перерву та призначено розгляд справи на 28 вересня 2020 року об 11 год. 45 хв.
Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки випадки, визначені статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, для обов'язкового відкладення розгляду справи відсутні, позивач був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у цій справі 28 вересня 2020 року об 11 год.45 хв., однак до суду не з'явився й про причини неявки не повідомив, то судом вирішено проводити подальший розгляд справи по суті у відсутності позивача.
Представник відповідача в судових засіданнях 30 червня 2020 року, 20 липня 2020 року, 04 серпня 2020 року, 08 вересня 2020 року та 28 вересня 2020 року, надавши пояснення щодо обставин прийняття оскаржуваних рішень, щодо задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. Додатково відповідач посилався на те, що факт продажу неповнолітній особі алкогольного напою 21 січня 2020 року у магазині, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, підтверджується змістом постанови Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради від 17 лютого 2020 року.
У ході судового розгляду справи судом було вирішено викликати в судове засідання як свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , членів Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради: Бужак О.В., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; інспектора ЮП СПД Кіцманського ВП Рурака А.І.; старшого інспектора ЮП СПД Кіцманського ВП Миронюка Н.М.
Також судом витребувано в Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради письмові докази присутності ОСОБА_2 на засіданні Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради 17 лютого 2020 року.
В судовому засіданні 20 липня 2020 року допитана як свідок ОСОБА_2 вказала, що вона не працює в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1 . 21 січня 2020 року вона зайшла до цього магазину за продуктами, ОСОБА_1 відлучився з магазину і вона залишилась сама. В цей час зайшов працівник поліції і повідомив, що в магазині було здійснено продаж пива неповнолітній особі. Він склав протокол про адміністративне правопорушення та відібрав у неї пояснення, в яких вона зазначила, що продаж пива неповнолітній особі не здійснювала, а з відомостями у протоколі не згідна. Крім цього, ОСОБА_2 повідомила суду про те, що вона не була присутня на засіданні Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради 17 лютого 2020 року, свою вину у вчиненні порушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не визнавала, і про постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради від 17 лютого 2020 року не знала.
В судовому засіданні 08 вересня 2020 року допитаний як свідок ОСОБА_9 повідомив, що будучи старшим інспекторам ЮП СПД Кіцманського ВП, він разом з колегою - інспектором ЮП СПД Кіцманського ВП Рураком А.І., 21 січня 2020 року на одній із вулиць міста Кіцмань Чернівецької області побачив дівчину, яка вживала пиво. Підійшовши до неї, з'ясували, що її звати ОСОБА_3 , вона є неповнолітньою, а алкогольний напій вона придбала у магазині за адресою: АДРЕСА_1 . Приїхавши разом із колегою та неповнолітньою особою до магазину за вказаною адресою, ним було відібрано пояснення у особи - ОСОБА_2 , яка на той час перебувала у магазині та повідомила, що допомагає підприємцю здійснювати торгівлю у цьому магазині. Також свідок ОСОБА_9 повідомив, що ним у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , було вилучено 4 пляшки пива, про що складено Акт вилучення від 21 січня 2020 року. Крім цього, ОСОБА_9 вказав, що пояснення у неповнолітньої ОСОБА_3 відбирались ним у райвідділі поліції у присутності її матері.
У судовому засіданні 08 вересня 2020 року допитаний як свідок ОСОБА_10 повідомив, що будучи інспектором ЮП СПД Кіцманського ВП, він разом з колегою - старшим інспекторам ЮП СПД Кіцманського ВП Миронюком Н.М., 21 січня 2020 року на одній із вулиць міста Кіцмань Чернівецької області побачив дівчину, яка вживала пиво. Підійшовши до неї, з'ясували, що її звати ОСОБА_3 , вона є неповнолітньою, а алкогольний напій вона придбала у магазині за адресою: АДРЕСА_1 . Приїхавши разом із колегою та неповнолітньою особою до магазину за вказаною адресою, ОСОБА_9 було відібрано пояснення у особи - ОСОБА_2 . Також свідок ОСОБА_10 повідомив, що ним були складені протоколи про адміністративні правопорушення №159489 та №159488.
В судовому засіданні 28 вересня 2020 року допитані як свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 повідомили суду, що 17 лютого 2020 року вони були членами Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради і на засіданні розглядали справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Указані особи підтвердили, що ОСОБА_2 була присутньою на засіданні 17 лютого 2020 року та визнавала свою вину у вчиненні порушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щиро розкаювалась та запевняла членів комісії, що такого більше не повториться. Також свідки повідомили, що ОСОБА_2 , вказуючи, що є багатодітною матір'ю, надала відповідні документи, долучені до матеріалів справи №2 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім цього, свідки повідомили про відсутність журналу реєстрації осіб, присутніх на засіданні Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради 17 лютого 2020 року. При цьому свідком ОСОБА_11 повідомлено, що саме у зв'язку із не веденням такого журналу Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради не надано суду на виконання ухвал про витребування доказів письмових доказів присутності ОСОБА_2 на засіданні Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради 17 лютого 2020 року.
Викликані судом як свідки неповнолітня ОСОБА_3 та інші члени Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , в судове засіданні не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
ОСОБА_3 неодноразово викликалась судом як свідок по даній справі. Згідно матеріалів справи вона була належним чином повідомлена про дати, час та місце розгляду справи. Однак до суду жодного разу не з'явилась, про причини неявки не повідомила.
Між тим, оскільки вказана особа є неповнолітньою, що підтверджується наявною у справі копією її паспорту громадянина України, то відповідно до частини другої статті 148 Кодексу адміністративного судочинства України привід до суду ОСОБА_3 не застосовано.
Водночас в ході судового розгляду справи ні позивач, ні представник відповідача не наполягали на допиті ОСОБА_3 як свідка по цій справі.
Також сторони не наполягали до допиті як свідків у цій справі й членів Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , та повторному допиті ОСОБА_2 .
За таких обставин, заслухавши пояснення сторін, надані у судових засіданнях по цій справі, покази указаних вище свідків, перевіривши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 квітня 2019 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник податку та єдиного внеску із здійсненням основного виду економічної діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Підприємницьку діяльність здійснює у магазині за адресою: АДРЕСА_1 .
19 лютого 2020 року Головним управління ДПС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» №000045, відповідно до якого на підставі матеріалів Кіцманського ВП ГУ Національної поліції в Чернівецькій області від 21 січня 2020 року ГП №159489 встановлено порушення ОСОБА_1 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року в частині роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії. На підставі абзацу 6 частини другої статті 17 Закону України №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 17000,00 грн.
Також 19 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» №000046, в якому зазначено, що на підставі матеріалів Кіцманського ВП ГУ Національної поліції в Чернівецькій області від 21 січня 2020 року ГП №159488 встановлено порушення ОСОБА_1 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року в частині продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років. На підставі абзацу 13 частини другої статті 17 Закону України №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 6800,00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлено позивачу листом від 19 лютого 2020 року №1411/ФОП/24-13-32-01.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 особисто отримав зазначені податкові повідомлення-рішення.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від 19 лютого 2020 року за №000045 та №000046 протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі- Закон №481/95-ВР).
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203;
роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування;
ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Частиною двадцятою статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Згідно частини двадцять дев'ятої статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
Частиною першою статті 15-3 Закону №481/95-ВР передбачено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Відповідальність за порушення норм вказаного закону передбачена статтею 17 Закону №481/95-ВР.
Так, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:
- оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абзац 6 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР);
- порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень (абзац 13 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР).
Згідно частини четвертої статті 17 Закону № 481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 (далі - Порядок №790).
За змістом пунктів 2 та 3 Порядку №790 за порушення, передбачені статтею 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.
Згідно пункту 5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що на підставі матеріалів правоохоронних органів щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог Закону №481/95-ВР податковими органами вказані суб'єкти притягуються до фінансової відповідальності у вигляді штрафів, зокрема, за продаж пива (що є алкогольним напоєм) особі, яка не досягла 18 років, та за роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) без наявності ліцензії.
Судом встановлено, що оскаржувані позивачем рішення прийняті відповідачем на підставі матеріалів правоохоронних органів щодо недотримання суб'єктом господарювання ОСОБА_1 вимог Закону №481/95-ВР, а саме: матеріалів ГП №159489 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складених за статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та матеріалів ГП №159488 щодо ОСОБА_2 , складених за частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, з указаних матеріалів вбачається про складення працівниками поліції адміністративних протоколів за фактом продажу ОСОБА_2 21 січня 2020 року в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , без отримання ліцензії алкогольного напою неповнолітній особі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Факт продажу 21 січня 2020 року в указаному магазині названій неповнолітній особі алкогольного напою (пляшки пива марки «Hallerцder» 0,5 л в грошовій сумі 35,00 грн) підтверджується поясненнями ОСОБА_3 , відібраними працівником поліції 21 січня 2020 року. При цьому допитаний судом як свідок ОСОБА_9 вказав, що пояснення у неповнолітньої ОСОБА_3 відбирались ним у райвідділі поліції у присутності її матері.
Факт наявності 21 січня 2020 року у магазині, в якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , пива марки «Hallerцder» ємністю 0,5 л підтверджується Актом виявлення та вилучення від 21 січня 2020 року, показами свідків - працівників поліції ОСОБА_9 й ОСОБА_10 , та визнавався позивачем у ході судового розгляду даної справи.
Водночас надані у судовому засіданні твердження позивача про те, що пиво у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він здійснює підприємницьку діяльність, зберігалося ним не для продажу, а для власного споживання суд оцінює критично.
Обставини відібрання 21 січня 2020 року пояснень у ОСОБА_3 , складання протоколів про адміністративні правопорушення №159489 та №159488 та вилучення у магазині, в якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , пива марки «Hallerцder» ємністю 0,5 л підтверджені працівниками поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , допитаними судом як свідків.
Крім цього, з матеріалів судової справи вбачається, що на розгляді Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради перебувала справа №2 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно ОСОБА_2 .
В наявному у справі протоколі №2 засідання Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради від 17 лютого 2020 року зазначено про присутність на засіданні ОСОБА_2 .
У постанові Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради №2 від 17 лютого 2020 року про закриття справи вказано, що вина порушника, тобто ОСОБА_2 , доводиться її поясненнями на засіданні комісії, в яких ОСОБА_2 визнала вину, щиро розкаялась та запевнила, що такого не повториться.
Допитані судом як свідки члени Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради Бужак О.В., ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які брали участь у засіданні 17 лютого 2020 року, підтвердили присутність на цьому засіданні ОСОБА_2 та вказали, що вона визнавала свою вину у вчиненні порушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто підтвердила продаж нею пива неповнолітній особі 21 січня 2020 року у магазині за адресою: АДРЕСА_1 .
Названі свідки також повідомили, що ОСОБА_2 щиро розкаювалась та запевняла членів комісії, що такого більше не повториться. Також ОСОБА_2 вказувала, що є багатодітною матір'ю, на підтвердження чого надала відповідні документи, долучені до матеріалів справи №2 про адміністративне правопорушення.
Постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради №2 від 17 лютого 2020 року ОСОБА_2 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільнено її від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
За таких обставин, оцінюючи в сукупності матеріали ГП №159489 та ГП№159488, покази допитаних у ході цієї справи свідків та постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради №2 від 17 лютого 2020 року про закриття справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків податкового органу щодо недотримання суб'єктом господарювання ОСОБА_1 вимог Закону №481/95-ВР в частині продажу пива особі, яка не досягла 18 років, та здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) без наявності ліцензії.
Отже, відповідачем правомірно притягнуто позивача до фінансової відповідальності у вигляді штрафів згідно абзаців 6 та 13 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР. Тому оскаржувані рішення є законними й скасуванню не підлягають.
Щодо показів допитаної судом як свідка ОСОБА_2 , яка не визнавала факт продажу нею пива неповнолітній особі 21 січня 2020 року у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює підприємницьку діяльність позивач, а також вказала суду, що вона не була присутньою на засіданні Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради 17 лютого 2020 року, то такі суд оцінює критично, оскільки вони суперечать як показам інших свідків, допитаних судом у цій справі, так і наявним у справі письмовим доказам (поясненням ОСОБА_3 , змісту протоколу №2 засідання Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради від 17 лютого 2020 року та постанови Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Кіцманської міської ради №2 від 17 лютого 2020 року про закриття справи).
Стосовно посилань позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог на постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2020 року №718/373/20, суд зазначає наступне.
Так, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №159489 від 21 січня 2020 року Кіцманським районним судом Чернівецької області винесено постанову від 12 березня 2020 року №718/373/20 (набрала законної сили 22 березня 2020 року), якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому у вказаній постанові зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, проводив господарську діяльність систематично, також жодних доказів, які підтверджували факт продажу ним алкогольних напоїв будь-кому до матеріалів провадження не додано, а суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
У зв'язку з цим варто зазначити, що відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно частини сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Отже, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не є обов'язковою для суду. Передбачене наведеними вище положеннями звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях, зокрема, у справах про адміністративне правопорушення.
Поряд з цим суд звертає увагу, що одним із визначальних принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Суд враховує вимоги частини четвертої статті 9 та частини третьої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається, і які мають значення для правильного вирішення спору.
Варто зазначити, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, зокрема, у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №824/739/16-а, Вищого адміністративного суду України, що відображена в листі від 14 листопада 2012 року №2379/12/13-12 з питань, пов'язаних із застосуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо підстав звільнення від доказування, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року у справі №К/800/57781/14.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування даного адміністративного позову на наявність постанови Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водночас на підставі встановлених у цій адміністративній справі обставин суд приходить до висновку про наявність у відповідача підстав для прийняття оскаржуваних позивачем рішень.
До того ж, відносно вказаних вище доводів позивача, суд зазначає і те, що відповідальність фізичної особи, яка передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, та відповідальність суб'єкта господарювання, передбачена Законом №481/95-ВР, є різними за своєю правовою природою, порядок та підстави притягнення до яких реалізується за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Отже, звільнення позивача як фізичної особи від відповідальності, передбаченої КУпАП, не може слугувати безумовною підставою для звільнення позивача як суб'єкта господарювання від фінансової відповідальності, передбаченої Законом №481/95-ВР.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідач довів правомірність оскаржуваних рішень. А тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2020 року.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А м. Чернівці, 58013).
Суддя О.П. Лелюк