про залишення позовної заяви без руху
02 жовтня 2020 року справа № 580/4152/20
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/4152/20
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби в Черкаській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, прийнято ухвалу.
28.09.2020 ОСОБА_2 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби в Черкаській області, просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 14.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застуванням обмеження, встановленого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області провести донарахування суддівської винагороди та здійснити виплату судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 до 14.08.2020 відповідно до вимог статті 130 Конституції України та частини 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, встановленого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових податків та зборів;
- витребувати у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області довідку про нараховану та фактично виплачену ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 18.04.2020 до 14.08.2020.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 5 та 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, із зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, що має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, що повинно сприяти ефективному захисту порушених прав та інтересів, у тому числі з огляду на виконання рішення суду.
У позові обґрунтовується визначення третьої особи Головне управління Державної казначейської служби в Черкаській області учасником у справі з підстави: «через зазначену особу здійснюються виплати сум, стягнутих за рішенням суду».
Учасниками справи статтею 42 Кодексу адміністративного судочинства України визначені сторони та треті особи.
Відповідно до положень частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі за клопотанням учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Суд констатує, що зазначивши третьою особою Головне управління Державної казначейської служби в Черкаській області, позивач не зазначив, на чиїй стороні (позивача чи відповідача) має виступати така третя особа.
Суд покликаний захистити і відновити порушене право, а не абстрактне право очікувань позивача у майбутньому. У контексті обґрунтування «виплати сум, стягнутих за рішенням суду» на час звернення до суду позивач рішень суду про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 не надав і про встановлення судового контролю не зазначив. Позивачем не обґрунтовано чи казначейство допускало протиправні дії щодо позивача та не мотивовано, що спірні правовідносини виникли з питань, що відносяться до компетенції та повноважень державної казначейської служби.
Суд зазначає, що Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області здійснює обслуговування бюджетних коштів Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області.
Під компетенційним спором розуміється спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена під час реалізації повноважень відповідача компетенція іншого суб'єкта владних повноважень (ВП ВС 85776336 справа № 826/3115/17).
Позивачем у позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено у контексті реалізації повноважень суб'єктом владних повноважень з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, судом встановлено підстави для залишення позову без руху, позаяк позов поданий із порушенням вимог встановлених Кодексу адміністративного судочинства України.
У першій позовній вимозі йдеться про обмеження згідно ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 без зазначення змін та доповнень, внесених Законом України від 13.04.2020 № 553-ІХ, без конкретизації частини цієї статті, без установи (Черкаського районного суду Черкаської області) та без періодів відпусток позивача.
У другій позовній вимозі йдеться про період з 18.04.2020 до 14.08.2020, проте не йдеться про дні відпустки, зазначено: «провести донарахування суддівської винагороди та здійснити виплату», що не узгоджується з обґрунтуванням позову (виходячи з яких міркувань позивач обрав такий спосіб захисту, не визначивши порушеного права з боку відповідача, не надавши власних розрахунків і деструктивних відхилень щодо потреби донарахувати) та рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»»: «компенсувати відповідними виплатами».
Позивачем у контексті недоотриманої суддівської винагороди за час дії частин 1 та 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не зазначено у порушення якого (яких) нормативно-правового акта у період з 18.04.2020 до 14.08.2020 діяв/допустив бездіяльність відповідач з огляду на те, що перша вимога сформована «щодо нарахування та виплати … із застосуванням обмеження» чинного акта бюджетного законодавства, прийнятого 14.11.2019.
Закріплення за державою обов'язку забезпечення прав і свобод людини дає можливість, у випадку порушення, звернутись до суду з метою захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди, завданої таким порушенням.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України у рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020 обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв'язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати суддям відповідними виплатами, позаяк суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.
Зі змісту позову не вбачається, що йдеться про компенсацію втрати частини доходів та/або про відшкодування втраченого унаслідок карантинних обмежень заробітку та/або про нарахований, але невиплачений (заборгованість) грошовий дохід, позаяк йдеться про «донарахування».
Згідно з частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Вимоги надійшли не тільки від діючих суддів, але і суддів, що вийшли у відставку, звільнились з посади у цей період часу, і мають право на таку компенсацію відповідно до Рішення. https://ukrainepravo.com/news/ukraine/-dsa-suma-za-pozovamy-suddiv-shchodo-kompensatsiyi-zarplaty-mozhe-syagnuty-1-126-mln-grn/
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови КМУ від 21.02.2001 № 159 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Правова аксіома «placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae» розуміється так, що «у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед вимогливим розумінням права».
Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У позові не йдеться про порушення бюджетного законодавства, невиконання бюджету та/або неналежність бюджетних запитів у частині фінансування Черкаського районного суду Черкаської області.
Частиною 2 статті 135 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. У позові ототожнено позивачем терміни «компенсаційні виплати» та «суддівська винагорода» без обгрунтування і пояснення у контексті твердження про зміст рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020.
Судовий контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб становить зміст діяльності адміністративної юстиції. Європейський суд з прав людини зазначає, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, що зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Volovik проти України, № 15123/03, 06.12.2007, п. 45). Результати тлумачення не можуть виходити за межі норми, що тлумачиться із формуванням у мотивувальній і резолютивній частинах правозастосовного акта конкретизуючого судження, але не нового нормативного припису.
За таких умов позивачу необхідно обґрунтувати та конкретизувати позовні вимоги, визначити склад учасників справи відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначити, які права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача були порушенні Головним управління Державної казначейської служби України в Черкаській області як суб'єктом, який здійснює владно-управлінські функції.
Згідно з частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачка у позові просить витребувати у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області довідку про нараховану та фактично виплачену ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 18.04.2020 до 14.08.2020.
Частинами 1, 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Позивачем не зазначено обставини, що може підтвердити витребуваний доказ, або аргументи, що вони можуть спростувати, не зазначено заходи, що вжито позивачем для отримання витребуваного доказу самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання доказу.
Згідно частини 1 статті169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позову є очевидними і суттєвими, а тому унеможливлюють відкриття провадження в адміністративній справі та використання стадії судового провадження для виправлення помилок позивача/заявника, що можуть і повинні усуватися на стадії подання позову/виправлення його недоліків.
На підставі вищезазначеного, суд зазначає, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду належним чином оформленого адміністративного позову із конкретним викладенням та обґрунтуванням позовних вимог.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (частини 2 та 3 статті 169).
Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електронна пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за №173/24950 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають: місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання :
- нової редакції позовної заяви із зазначенням: обґрунтування порушених відповідачем прав позивача з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; позовних вимог сформованих відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України; змісту порушеного права;
- визначення ефективного способу захисту порушеного права;
- надання доказів на які позивач посилається у обґрунтування позовних вимог;.
- обґрунтованої заяви про залучення третьої особи із зазначенням участі (з самостійними вимогами/без самостійних вимог на стороні позивача/відповідача);
- обгрунтованого клопотання про витребування довідки від відповідача.
Роз'яснити позивачеві, що у разі не усунення у визначений судом строк недоліків, позов буде повернуто відповідно до частини 4 пункту 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили у порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту підписання та не оскаржується.
Суддя Л.В. Трофімова