справа №380/5423/20
01 жовтня 2020 року зал судових засідань № 10
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Шургота І.Я.,
представника третьої особи Дудяка Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівська середня спеціалізована музична школа-інтернат ім.С.Крушельницької про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) код ЄДРПОУ 35009358, місцезнаходження: 79019, м. Львів, просп. Чорновола, 39 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гармадій Юлії Тарасівни та зобов'язати відповідача винести постанову про накладення на боржника - Львівську середню спеціалізовану музичну школу-інтернат ім. С. Крушельницької штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ухвалою від 20.07.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, а також залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівську середню спеціалізовану музичну школу-інтернат ім. С. Крушельницької (далі - третя особа).
Ухвалою від 03.09.2020 суд повернув позивачу заяву про збільшення позовних вимог від 14.08.2020.
Ухвалою від 15.09.2020 суд витребував докази.
Ухвалою від 01.10.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та заяви позивача про поновлення пропущеного строку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не вчинив реальних дій для виконання рішення суду у справі № 463/4677/18. Відповідач у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» повинен був винести постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду.
21.08.2020 представник третьої особи подав до суду пояснення щодо позову, в яких зазначив, що відповідач виконав вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та зазначив про необхідність пред'явлення у місячний строк виконавчого документа. Через відсутність виконавчого листа відповідач не міг встановити строк для виконання судового рішення у справі № 463/4677/18. Тому, зі сторони третьої особи відсутнє невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що свідчить про відсутність підстав для накладення штрафу.
01.09.2020 позивач подав до суду відповідь на пояснення третьої особи, в яких вказав, що відповідач повинен був перевірити виконання рішення суду боржником та 29.10.2019 встановити новий строк його виконання та накласти штраф на боржника. Третя особа не виконала рішення суду, що підтверджується висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 1.380.2019.006144, а тому відповідач повинен був винести постанову про накладення штрафу.
10.09.2020 представник відповідача подав до суду заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що боржник надав інформацію та документи у встановлений законом строк, а тому не було підстав для застосування до нього штрафних санкцій. У статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку державного виконавця накладати штраф на боржника. За відсутності порушення вимог статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» до боржника не може бути застосована санкція.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов повністю.
У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечили. Просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі №463/4677/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Львівської середньої спеціалізованої школи-інтернату ім. С. Крушельницької щодо не розгляду запитів ОСОБА_1 на публічну інформацію від 16.07.2018 та повторного запиту від 16.07.2018; зобов'язати Львівську середню спеціалізовану школу-інтернат ім. С. Крушельницької розглянути запити ОСОБА_1 на публічну інформацію від 16.07.2018, повторний запит від 16.07.2018 та надати запитувану інформацію у повному обсязі.
На виконання зазначеного рішення 22.11.2018 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №463/4677/18.
17.10.2019 старший державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрив виконавче провадження №60328803 на підставі виконавчого листа від 22.11.2018 №463/4677/18 (боржник - Львівська середня спеціалізована музична школа-інтернат ім. С. Крушельницької).
Третя особа подала до державного виконавця заяву з додатками від 18.10.2019 №307 про виконання рішення суду, в якій зазначила, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі №463/4677/18 виконане до набрання законної сили, тобто до 20.11.2018, та надала підтверджуючі документи. Вказані документи відповідач отримав 22.10.2019.
Львівська середня спеціалізована школа-інтернат ім. С. Крушельницької подала до державного виконавця письмові пояснення від 30.10.2019 № 330 з приводу виконання рішення суду. Вказані пояснення з додатками відповідач отримав 04.11.2019.
Старший державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Гармадій Ю.Т. відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" 06.11.2019 прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження №60328803 на підставі фактичного повного виконання рішення суду №463/4677/18.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №1.380.2019.006144, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020, визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Гармадій Ю.Т. від 06.11.2019 року ВП №60328803 про закінчення виконавчого провадження.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.06.2020, в якій просив винести постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №60328803 та постанову, якою накласти на третю особу (боржника) штраф та встановити новий строк виконання.
22.06.2020 на адресу відповідача надійшла постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.006144.
24.06.2020 відповідач прийняв постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №60328803.
04.08.2020 відповідач у зв'язку з ненадходженням виконавчого документа для подальшого виконання прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження.
14.08.2020 до відповідача надійшов виконавчий документ.
26.08.2020 відповідач прийняв постанову про скасування процесуального документа та надіслав її сторонам виконавчого провадження.
27.08.2020 третій особі надіслано вимогу про надання інформації щодо виконання виконавчого документа.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо винесення постанови про накладення на третю особу штрафу протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Як встановив суд, 17.10.2019 відповідач відкрив виконавче провадження №60328803 на підставі виконавчого листа від 22.11.2018 №463/4677/18 про зобов'язання Львівську середню спеціалізовану школу-інтернат ім. С. Крушельницької розглянути запити ОСОБА_1 на публічну інформацію від 16.07.2018, повторний запит від 16.07.2018 та надати запитувану інформацію у повному обсязі.
Відповідач відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" 06.11.2019 прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №60328803 на підставі фактичного повного виконання рішення суду №463/4677/18.
Суд зазначає, що виконавчий лист від 22.11.2018 №463/4677/18 є рішенням немайнового характеру, а тому його виконання регулюється, зокрема, розділом VIII Закону України “Про виконавче провадження”.
У частині шостій статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України “Про виконавче провадження”).
Як вже зазначав суд 21.10.2019 третя особа подала відповідачу заяву про виконання рішення суду №307 від 18.10.2019.
Суд встановив, що останнім днем виконання рішення суду було 31.10.2019. Таким чином, починаючи з 01.11.2019 відповідач мав підстави для перевірки виконання рішення суду третьою особою та для вирішення питання про накладення штрафу на третю особу.
02.11.2019 та 03.11.2019 були вихідними днями.
Як вже зазначав суд 04.11.2019 відповідач отримав від третьої особи пояснення щодо виконання рішення суду.
Аналіз вказаних обставин свідчить про те, що третя особа вчиняла активні дії, спрямовані на добровільне виконання рішення суду від 22.11.2018 у справі №463/4677/18.
У зв'язку з цим суд визнає, що відповідач не мав підстав вважати, що третя особа без поважних причин не виконує рішення суду, а тому мав підстави прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.11.2019.
Щодо обставин пов'язаних з визнанням постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.11.2019 протиправною у судовому порядку, суд зазначає наступне.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №1.380.2019.006144, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020, визнано протиправною та скасовано постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження від 06.11.2019.
Суд в цьому контексті зауважує, що скасування в судовому порядку постанови про закінчення виконавчого провадження само по собі не дає підстав для висновку, що рішення суду не виконується третьою особою без поважних причин, і відповідно не може свідчити про протиправну бездіяльність відповідача щодо накладення штрафу на боржника.
Суд також зазначає, що за результатом аналізу рішення суду від 05.02.2020 у справі №1.380.2019.006144, не вбачається наявність у ньому висновків щодо невиконання третьою особою рішення без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що аргументи позивача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до частин першої, другої статті 41 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
З аналізу наведеної статті можна зробити висновок про те, що лише після повторного пред'явлення виконавчого документа державний виконавець встановлює новий строк для його виконання боржником.
Суд встановив, що відповідач після надходження на його адресу 22.06.2020 постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.006144 на виконання вказаного положення прийняв постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №60328803 від 24.06.2020, яку скерував на адресу Львівського окружного адміністративного суду для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Суд звертає увагу на те, що у статті 41 Закону України “Про виконавче провадження” відсутній обов'язок державного виконавця після визнання судом незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження невідкладно накладати штраф на боржника у виконавчому провадженні. Тому, суд критично оцінює доводи позивача щодо необхідності одночасно з прийняттям постанови про відновлення виконавчого провадження приймати постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання виконавчого документа.
Як вже встановив суд після відновлення виконавчого провадження відповідач 27.08.2020 надіслав третій особі вимогу про надання інформації щодо виконання виконавчого документа.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо накладення на боржника штрафу після відновлення виконавчого провадження.
Суд також встановив, що 23.09.2020 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу ВП № 60328803, якою за невиконання рішення суду наклав на третю особу штраф у розмірі 5100,00 грн.
Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язати його накласти штраф на третю особу за невиконання рішення суду без поважних причин.
Суд також зазначає, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої зазначеної статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 14.06.2007 по справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» зазначав, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
У зв'язку з викладеним суд вважає, що питання щодо з'ясування наявності підстав для накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні належить до виключної компетенції відповідача, який на власний розсуд визначає поважність причин невиконання рішення суду.
Щодо порушеного права позивача у зв'язку з ненакладенням відповідачем штрафу на третю особу за невиконання рішення суду, суд зазначає наступне.
У частині першій статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому вказаним Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.
Однак, порушення вимог Закону рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Суд вважає, що доводи позивача щодо порушення його права ненакладенням штрафу на боржника у виконавчому провадженні є абстрактними, не містять обґрунтування негативного впливу оскарженою бездіяльності відповідача на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівська середня спеціалізована музична школа-інтернат ім.С.Крушельницької про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складене 1 жовтня 2020 року.
Суддя А.Г. Гулик