02 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2885/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Світловодський об'єднаний військовий комісаріат про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України оформлені протоколом засідання комісії Міністерства оборони України №88 від 31 серпня 2018 року щодо відмови в виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” та статей 16 - 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що у період з 07 травня 1987 року по 20 січня 1989 року він проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, в зв'язку з чим отримав статус учасника бойових дій. Позивач зазначає, що 24 травня 2018 року йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії. У зв'язку з наведеним позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, у задоволенні якої останнє відмовило.
Таки дії відповідача про відмову, позивач вважає таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки за відповідач мав прийняти рішення про призначення та виплату позивачеві, як інваліду III групи одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Вказане й зумовило позивача звернутись до суду.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив та зазначив, що підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки чинним законодавством передбачено, що інвалідність повинна бути встановлена військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Таким чином, з огляду на чинне законодавство, відповідач й прийняв рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, та вважає що не порушив права позивача, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.43-47).
Ухвалою суду від 03.08.2020 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Світловодський об'єднаний військовий комісаріат ( АДРЕСА_1 ) (а.с.26-27).
Представником третьої особи подано відзив на позовну заяву (а.с. 34-35).
Відповідно до положень ст.ст. 159,165 КАС України, суд врахує подану представником третьої особи заяву по суті справу як пояснення третьої особи щодо позову.
Судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу в період 07 травня 1987 року по 20 січня 1989 року він проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан (а.с.12-14, та має статус Інваліда ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України, для ветеранів війни - інвалідів війни ( а.с.21-22).
Відповідно до копії витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.15)
Позивач, бажаючи отримати одноразову грошову допомогу, як інваліду II групи з 15.06.2018 р., інвалідність якого настала внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові звернувся із заявою до Міністерства оборони України.
31 серпня 2019 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене пунктом 13 Протоколу засідання № 88 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с.39).
Згідно копії витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, наданої до суду, вбачається, що відповідач повідомив позивача, що останній не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також підпунктом 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін (а.с.39.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист сімей».
Відповідно до ст.41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При визначенні права особи на отримання одноразової грошової допомоги, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», делеговано Кабінету Міністрів України визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.
Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Пунктом 3 цього Порядку визначає, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
З 1 січня 2017 року до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» внесені зміни, зокрема частину другу статті 16 пункт 6 викладено в такій редакції:
« 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві».
З аналізу вказаної норми вбачається, що інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) повинна бути встановлена військовослужбовцю строкової військової служби, при виконанні обов'язків такої військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 квітня 2019 року (справа № 803/1093/16). Зокрема в постанові зазначається, що ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Як вже встановлено судом, позивач під час проходження строкової військової служби отримав захворювання та на нього розповсюджується виключно пункт 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Проте дана норма статті вказує, що інвалідність повинна бути встановлена військовослужбовцю строкової військової служби не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби та має бути внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Позивачу другу групу інвалідності встановлено 24.07.2018 року, посвідчення інваліда видано 15.06.2018 року, тобто більше ніж через 29 років.
Таким чином, згідно п.6 ч.2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції на момент встановлення позивачу інвалідності не дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги.
Пунктом 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Комісія Міністерства оборони України прийняла рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до вимог законодавства, а відтак позовні вимоги є необґрунтований та таким, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України судових витрат, які б підлягали б стягненню на користь сторін, судом не встановлено.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр-кт. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Світловодський об'єднаний військовий комісаріат ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ не відомий) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун