м. Вінниця
02 жовтня 2020 р. Справа № 120/559/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування відмови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у наказі від 10.01.2020 № 2-584/15-20-СГ щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,7279 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області; зобов'язати ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області повторно розглянути клопотання позивача від 11.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,7279 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області та прийняти рішення у відповідності до норм Земельного кодексу України (далі - ЗК України) з урахуванням висновків суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Наказом №2-584/15-20-СГ від 10.01.2020 відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку документації, оскільки дана земельна ділянка має схил більше 5-7 градусів, а тому відповідно до статті 47 Закону України "Про охорону земель", забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів.
Позивач вважає, вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
За правилами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Ухвалою суду від 17.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
04.03.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю. У відзиві зазначено, що підставою відмови відповідно до наказу №2-584/15-20-СГ від 10.01.2020 є те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка, розміщена на схилах крутизною від 5-7 градусів. Також відповідач вказує на те, що позивач у клопотанні просить про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства. Однак, бажана земельна ділянка, з якої ОСОБА_1 бажає отримати частину у власність відноситься до земель запасу (16.00), тобто, в даному випадку, на думку відповідача, позивач самостійно визначає та змінює цільове призначення земельної ділянки.
Щодо стягнення витрат сторона відповідача зазначає, що позивач у позовній заяві не вказує, які саме судові витрати необхідно стягнути на його користь. Окрім того, представник відповідача звертає увагу суду, що у матеріалах адміністративного позову та додатків до нього договір про надання правової допомоги, докази, детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги відсутні.
Отже, на думку відповідача оскаржуваний наказ є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою від 21.04.2020 продовжено строки для подання сторонами відповіді на відзив та заперечення. Станом на 02.10.2020 сторони своїм правом на подання відповіді на відзив та заперечення не скористались.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Відділу у Піщанському районі міжрегіонального управління у Крижопільському та Піщанському районах ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Зокрема, у листі від 03.07.2019 № К-9902/0-2375/0/95-19 позивачеві було відмовлено у розробці відповідного проекту із посиланням на ст. 47 Закону України "Про охорону земель" відповідно до якої забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). У листі від 06.11.2019 № К-530/0-0.192-1006/155-19 відповідач, як на підставу для відмови, посилається на ч. 3 ст. 136 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
11.12.2019 в ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області було зареєстровано клопотання ОСОБА_2 № К-26045/0794-19 від 11.12.2019 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7279 га на території Болганської сільської ради (за межами населеного пункту) Піщанського району Вінницької області із земель запасу сільськогосподарського призначення. До клопотання додано викопіювання з кадастрової карти, копія паспорту та ідентифікаційного коду.
За наслідками розгляду вказаного клопотання відповідач наказом №2-584/15-20-СГ від 10.01.2020 відмовив ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу, посилається на статті 79-1, 118, 122 ЗК України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 12.11.2019 № 285, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, враховуючи те, що дана земельна ділянка має схил більше 5-7 градусів, а тому відповідно до статті 47 Закону України від 19.06.2003 № 962-IV “Про охорону земель” (далі - Закон № 962), забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо. Якщо земельна ділянка має схил більше 5 градусів, то вона не придатна для ведення особистого селянського господарства.
Незгода позивача із такою відмовою зумовила її звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із статтею 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з частини 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу положень пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Надаючи оцінку оскаржуваному наказу в частині відмови в наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, суд зазначає таке.
Як підставу для відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач вказав те, що бажана позивачем земельна ділянка має схил більше 5-7 градусів.
Статтею 47 Закону № 962 визначено, що використання ерозійно - та зсувонебезпечних земельних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протиерозійного і протизсувного захисту, передбачених законодавством України.
З метою захисту земель від ерозії та зсувів у землевпорядній, містобудівній та іншій документації передбачаються заходи щодо забезпечення протиерозійної та протизсувної стійкості території.
Забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо.
Власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані здійснювати ґрунтоохоронні заходи з метою запобігання погіршенню їх якісного стану та якісного стану суміжних земельних ділянок і довкілля в цілому.
Відповідно до викопіювання відділу у Піщанському районі міжрайонного управління у Крижопільському та Піщанському районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області земельна ділянка, зазначена на викопіюванні, містить схили крутизною 5-7 градусів.
При цьому, точну крутизну схилу, бажаної до відведення земельної ділянки у вказаній довідці, не зазначено.
Жодних належних доказів того, що дана земельна ділянка, відносяться до земель із крутизною схилів понад 7 градусів відповідачем не надано.
Водночас, частиною 1 статті 1 Закону України від 15.05.2003 № 742-IV "Про особисте селянське господарство" (далі - Закон № 742) встановлено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (частина 4 статті 5 Закону № 742).
Крім того, статтею 33 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
З огляду на те, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть використовуватися для будь-якої сільськогосподарської діяльності, у тому числі для сінокосіння й випасання худоби, садівництва, бджільництво тощо, тобто для цілей, які не передбачають розорювання таких земель, і спірна земельна ділянка має схили 5-7 градусів, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо неможливості передачі цієї земельної ділянки позивачу з посиланням на приписи статті 47 Закону № 962.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначена норма обмежує здійснення деяких видів діяльності на схилах в залежності від їх крутизни та покладає додаткові зобов'язання щодо здійснення ґрунтоохоронних заходів власниками та користувачами таких земельних ділянок, але не обмежує їх використання для ведення особистого селянського господарства в цілому. А своєю відмовою відповідач надає оцінку можливим видам діяльності, які позивач може здійснювати у майбутньому та розміщення певного виду сільськогосподарських культур, які обмежено вимогами законів України.
Окрім того, стаття 47 Закону України "Про охорону земель" не містить твердження, на яке посилається в оскаржуваному наказі відповідач, про те, що земельна ділянка, яка має схил більше 5 градусів не придатна для ведення особистого селянського господарства.
Також суд критично ставиться щодо посилання відповідача у оскаржуваному наказі як на підставу для відмови на ч. 7 ст. 118 ЗК України, оскільки в процесі розгляду справи відповідачем не було наведено жодного аргументу або надано докази, які вказували б на наявність невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Тобто зазначення вказаної норми є формальністю та не підтверджується доводами відповідача та матеріалами справи.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про протиправність наказу ГУ Держгеокадастру № 2-584/15-20-СГ від 10.01.2020.
Щодо пояснень відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що позивач у клопотанні вказує про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства, однак земельна ділянка, з якої бажає отримати частину у власність позивач відноситься до земель запасу (16.00), тобто в даному випадку позивач самостійно визначає та змінює цільове призначення земельної ділянки, то суд зазначає наступне.
Статтею 19 ЗК України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням.
Відповідно до частини 2 статті 19 ЗК України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Зазначене відповідає і класифікації видів цільового призначення земель, затверджених Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010.
Таким чином в даному випадку бажана земельна ділянка є ділянкою сільського господарського призначення, але належить до земель запасу, так як не передана у власність чи користування громадян або юридичних осіб.
Крім того, стаття 118 ЗК України не містить застережень, а тому встановлена нею процедура одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності громадянами поширюється як на земельні ділянки, які на момент подання клопотання не є сформованими як об'єкти земельних правовідносин, так і на земельні ділянки, які в процесі набуття прав на них формуються шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Останні теж можуть бути надані громадянам у власність у встановленому статтею 118 ЗК України порядку.
Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви, якими керується суб'єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами, які чітко зазначені в рішенні.
Висновок узгоджується із нормами абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України, в силу яких суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тому адміністративний суд під час перевірки правомірності оскаржуваної відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, повинен надати правову оцінку тим обставинам, що зазначені безпосередньо у наказі, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого акта. Отже, так як аргумент, що досліджується, у тексті оскаржуваного наказу не зазначений, такий у подальшому не може братися судом до уваги під час розгляду спору щодо оскарження відмови.
Оскільки відмова ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,7279 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області оформлена наказом відповідача від 10.01.2020 № 2-584/15-20-СГ, належним способом захисту порушеного права позивача, на переконання суду, буде визнання протиправним та скасування такого наказу.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання та прийняти відповідне рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Позовна вимога щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,7279 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області та прийняти рішення у відповідності до норм ЗК України з урахуванням висновку суду підлягає задоволенню як похідна від основної вимоги.
При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення останній не вправі відмовляти позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнано рішення відповідача протиправним.
За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити повністю.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області судового збору у розмірі 840,80 грн.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити стосовно стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, що за змістом ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Отже, витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов'язаними з конкретною справою; співмірними із складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.
В контексті відшкодування витрат на правову допомогу у цій справі у розмірі 5000 грн., варто зауважити, що з договору про надання правової допомоги (виписка) від 17.01.2020 неможливо встановити, в якій конкретній справі/позові надавались правничі послуги. Також, в матеріалах справи відсутні акти наданих послуг/виконаних робіт, прийому-передачі, з яких би вбачався обсяг наданих послуг та їх прийняття позивачем. Відсутні докази щодо сплати коштів позивачем та їхнього фактичного отримання в сумі 5000 грн. адвокатом, що могло б бути підтверджено квитанцією, витягом з Книги обліку доходів і витрат адвоката як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за період січня 2020 року.
Враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. не підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.01.2020 № 2-584/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,7279 га на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастр у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.11.2019 (вх № К-26045/0/94-19 від 11.12.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,7279 га на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович