Справа № 185/2209/19
Провадження № 2/185/1146/20
28 вересня 2020 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання - Красуцького Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду цивільну справу ЄУ № 185/2209/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення боргу,-
11 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд (з урахуванням відмови від частини позовних вимог) стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за договором позики в розмірі 94870 доларів США, три відсотки річних в розмірі 414806,83 грн та судові витрати по справі.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 18 березня 2010 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (солідарні кредитори) та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (солідарні боржники) уклали договір позики. Позикодавець передав позичальнику грошові кошти в розмірі 920575 грн, що еквівалентно 115000 доларів США за курсом продажу ПАТ КБ «Приватбанк» в Куйбишевському відділенні Донецького філіалу банку у м.Донецьк на 18 березня 2010 року. Строк повернення коштів - 18 березня 2011 року. Відповідач повернув частково грошові кошти в еквіваленті 15000 доларів США. Додатковою угодою від 19.07.2013 року сторони підтвердили наявність боргу та встановили термін повернення коштів не пізніше 31 грудня 2013 року. Додатковою угодою 24.07.2013 до Договору позики сторони домовились, що ОСОБА_2 стає єдиним боржником за Договором. Відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків згідно умов договору позики від 18.03.2010, у зв'язку з чим у нього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі, який еквівалентний 94870 доларів США за офіційним курсом НБУ.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.223,280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 18.03.2010 року уклали договір позики №б/н (Договір), згідно умов якого позикодавці передали позичальникам грошові кошти у розмірі 920575 грн, що еквівалентно 115000 доларів США, зі сплатою 3% річних та строком повернення до 18 березня 2011 року.
Згідно п. 2 Договору Позичальник зобов'язується повернути гроші у розмірі, еквівалентному 100000 доларам США за курсом продажу ПАТ КБ «Приватбанк» у будь-якому відділенні зазначеного банку у м. Донецьку за вибором Позикодавця на момент повернення. При цьому, якщо на момент повернення грошей вказаний курс не можливо буде встановити за будь-яких причин, гроші повертаються у розмірі, що еквівалентний 100000 (ста тисячам) доларам США за курсом НБУ на момент повернення плюс 3%.
Відповідач частково повернув грошові кошти в еквіваленті 15000 доларів США.
Додатковою угодою б/н від 19.07.2013 року до Договору сторони підтвердили наявність вказаного боргу та встановили термін повернення грошових коштів не пізніше 31 грудня 2013 року.
Додатковою угодою б/н від 24.07.2013 року до Договору сторони домовились, що ОСОБА_2 (відповідач) стає єдиним боржником за Договором, тому що він витратив запозичені гроші в сумі еквівалентній 100 тис. доларам США, на себе та свою сім'ю.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.10.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 частину грошових коштів по Договору позики №б/н від 18.03.2010 в розмірі 1065 доларів США 00 центів, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину грошових коштів по Договору позики №б/н від 18.03.2010 в розмірі 1065 доларів США 00 центів.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 14.08.2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за Договором позики 18.03.2010 року у розмірі 3000 доларів США.
Відповідач не виконав умови договору належним чином.
Приймаючи рішення по суті заявленого позову, суд керується положеннями ч. 1 ст.1046 ЦК України, згідно з якою, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій сторони (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Крім того, статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Пунктом 14 постанови пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення у цивільній справі” від 18.12.2009 N14 роз'яснено, зокрема, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК (435-15) законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Курс одного долару встановлений Національним банком України на день ухвалення рішення складає 28,2673 грн.
Отже сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 94870 доларів США, еквівалентно 2 681 718,75 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, 2 681 718,75 х 3 : 100 : 365 х 1896 = 417907,29 грн, де 2681718,75 гривень - сума простроченого боргу, 3 - три проценти річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, 365 - кількість днів у році, 1896 - різниця між датою виникнення прострочення зобов'язання та датою подачі позову до суду, 417907,29 гривень - сума 3% річних від суми заборгованості за період з 01.01.2014 року по 11.03.2019 року.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах позовних вимог, а саме з відповідача підлягають стягненню грошові кошти - 2 681 718,75 заборгованості за тілом кредиту, 414 806,83 грн - 3% річних.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18.03.2010 року у розмірі 2681718 (два мільйони шістсот вісімдесят одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн 75 коп., що еквівалентно 94870 (дев'яносто чотири тисячі вісімсот сімдесят) доларів США, та три відсотки річних у розмірі 414806 (чотириста чотирнадцять тисяч вісімсот шість) грн 83 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 9605 (дев'ять тисяч шістсот п'ять ) грн.
Позивач - ОСОБА_1 - РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Треті особи - ОСОБА_3 - РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
ОСОБА_4 - РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя А. О. Врона