Справа № 183/6479/19
№ 2/183/1431/20
02 жовтня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Пащенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду, -
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача інфляційні втрати за невиконання рішення суду у розмірі 33207,90 грн. та 3% річних у розмірі 11388,73 грн., а разом 44596,68 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року у справі №0427/8525/2012 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину задоволені в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивачів грошові кошти, отримані на виконання нікчемного попереднього договору купівлі-продажу в розмірі 79 930,00 грн. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2013 року вищезазначене рішення залишено без змін. Далі, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 року по цивільній справі № 183/898/15 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суму інфляційних втрат в розмірі 59616,87 грн., 3 % річних в розмірі 3692,10 грн., а всього 63308,97 грн. Також, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.02.2018 року по цивільній справі № 183/3298/17 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суму інфляційних втрат в розмірі 15279,24 грн., 3 % річних в розмірі 8628,54 грн., суму справленого судового збору 640 грн., а всього 24547,78 грн. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 року було замінено сторону виконавчого провадження ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 , зазначивши її стягувачем з виконання судових рішень від 18.04.2013 року, від 16.06.2015 року та від 26.02.2018 року. На день звернення позивача до суду загальна сума боргу відповідача перед позивачем за зведеним виконавчим провадженням №57071066 становить 168568,05 грн. Невиконання відповідачем судового рішення ставить позивача у дуже скрутне матеріальне становище. Оскільки за останнім судовим рішенням з відповідача було стягнуто інфляційні втрати та 3% річних станом на 01 липня 2017 року, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за невиконання рішення суду на загальну суму 168568,05 грн. починаючи з 01.07.2017 року по 01.10.2019 року.
Ухвалою суду від 29 листопада 2019 року відкрите загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Позивач звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, причина неявки суду не відома, тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2013 року у справі № 0427/8525/2012, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.10.2013 року застосовано правові наслідки недійсності нікчемного правочину попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який укладено 20 квітня 2012 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Застосовано правові наслідки недійсності нікчемного правочину попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який укладено 06 липня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти, отримані на виконання нікчемного попереднього договору купівлі продажу від 20.04.2012 року в сумі 31972 грн., судові витрати в сумі 319,72 грн., а всього 32291,72 грн. (тридцять дві тисячі двісті дев'яносто одна гривня 72 коп.). Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, отримані на виконання нікчемного попереднього договору купівлі продажу від 06.07.2012 року в сумі 47958,00 грн., судові витрати в сумі 479,58 грн., а всього 48437,58 грн. (сорок вісім тисяч чотириста тридцять сім гривень 58 коп.).
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року у справі № 183/898/15 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_1 суму інфляційних втрат в розмірі 59616,87 грн., 3% річних в розмірі 3692,10 грн., а всього 63308,97 грн.
Крім того, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.02.2018 року у справі №183/3298/17, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_1 суму інфляційних втрат в розмірі 15279,24 грн., 3% річних в розмірі 8628,54 грн., суму справленого судового збору 640 грн., а всього 24547,78 грн.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 року було замінено сторону виконавчого провадження ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 , зазначивши її стягувачем з виконання судових рішень від 18.04.2013 року, від 16.06.2015 року та від 26.02.2018 року.
Зазначені обставини підтверджуються копіями відповідних судових рішень, які містяться в матеріалах справи (а.с.6-12)
Як вбачається з облікової картки на зведене виконавче провадження №57071077 та листа Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 03.10.2019 року, на підставі вищезазначених судових рішень у справах №0427/8525/2012, 183/898/15, 183/3298/17 було видано виконавчі листи, відкрито виконавчі провадження в яких стягувачем є позивач ОСОБА_1 , боржником - ОСОБА_4 , загальна сума, яка підлягає стягненню складає 168586,05 грн., в процесі виконання грошові кошти не стягнуто /а.с.15-16/.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України, у ч. 5 якої визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
За змістом ст. 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 травня 2018 року №14-16цс18.
Отже, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню сума індексу інфляції та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі рішень суду.
При цьому суд не погоджується з розрахунками позивача, який зазначає, що інфляційні втрати та 3% річних слід нараховувати на загальну суму грошових зобов'язань у розмірі 168568,05 грн. за період з 01.07.2017 року по 01.10.2019 року, оскільки до вказаної суми входять і кошти, стягнуті за рішенням суду від 26.02.2018 року у сумі 24547,78 грн. До ухвалення вказаного рішення, станом на 01.07.2017 року зобов'язання зі сплати коштів у сумі 24547,78 грн. у відповідача ще не виникло, і за цей період не підлягають нарахуванню інфляційні втрати та 3% річних.
Як вбачається з рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2018 року у справі 183/3298/17 судом було встановлено, що сума заборгованості відповідача за судовими рішеннями у справах №0427/8525/2012 та 183/898/15, з урахуванням сплаченої відповідачем у добровільному порядку частини боргу, складала 142188,97 грн. За цим судовим рішенням з відповідача за невиконання судових рішень стягнуто інфляційні втрати та 3% річних за невиконання судових рішень на суму 142188,97 грн. за період з 01 червня 2015 року по 01 липня 2017 року.
Оскільки судові рішення залишаються невиконаними на теперішній час, на суму 142188,97 грн. підлягають нарахуванню інфляційні втрати за період з 01 липня 2017 року по 01 жовтня 2019 року, на підставі розрахунку: 142188,97 грн. х 117.44 [сукупний індекс інфляції] / 100% - 142188,97 грн. =24797,76 грн.; 3% річних за вказаний період складають: 142188,97 х3% / 100% / 365 х 823 [кількість днів] = 9 618,21грн.
Вирішуючи позовні вимоги в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних за невиконання рішення суду від 26.02.2018 року про стягнення коштів у сумі 24547,78 грн. суд враховує, що право позивача вимагати покладення на відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання згідно зі статтею 625 ЦК України ґрунтується на простроченні грошового зобов'язання, строк виконання якого настав з дати набрання рішенням суду законної сили - з 29 березня 2018 року.
Отже, 3% річних за невиконання грошового зобов'язання на суму 24547,78 грн. за період з 29.03.2018 року по 01.10.2019 року складають: 24547,78 грн. х3% / 100% / 365 х 552 [кількість днів] = 1113,73 грн.; інфляційні втрати складають: 24547,78 грн. х 101,8% [сукупний індекс інфляції] / 100% - 24547,78 грн. = 2 157,68грн.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати на загальну суму 26955,43 грн. та 3% річних на загальну суму 10731,94 грн., а разом - 37687,37 грн.
Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені ним судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 23.01.2002 року Новомосковським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, інфляційні втрати у сумі 26955 грн.43 коп., 3% річних у сумі 10731 грн. 94 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 840 грн. 80 коп., а разом - 38528 (тридцять вісім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 17 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів, з дня отримання ним копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Сорока.