Справа № 182/1591/20
Провадження № 2/0182/1504/2020
Іменем України
28.09.2020 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Нагаєвої Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивач 16.03.2020 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.
Вона з червня 2011 року по листопад 2019 року проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Він є батьком її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час вона з дитиною проживає у м. Нікополі, донька знаходиться на її повному утриманні. Вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, є тимчасово безробітною, у зв'язку з чим їй не вистачає коштів на утримання дитини та забезпечення її усім необхідним.
Зазначає, що відповідач є засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра -Фуд», займається підприємницькою діяльністю, має стабільну заробітну плату. Також зазначає, що він має нерухомість та два автомобіля, однак у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання їх спільної дитини не надає.
Враховуючи вказане, вважає, що Відповідач працевлаштований, матеріально забезпечений, має задовільний стан здоров'я, за її підрахунками його щомісячний дохід складає приблизно 50 000 грн., тому він повинен сплачувати аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі, у розмірі 7000 грн.
Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 7000 грн., щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою про відкриття провадження від 22 травня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження від 22 травня 2020 року з доданими до неї документами було направлено відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, у відповідності до вимог ч. 9 ст. 28 ЦПК України.
26.06.2020 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву про стягнення аліментів (а.с. 49-53) з додатками, згідно якого просить в позові ОСОБА_1 до нього про стягнення аліментів на утримання доньки відмовити.
Свої заперечення мотивує тим, що посилання позивача на те, що він не надає матеріальної допомоги на утримання дитини не відповідають дійсності, оскільки в період з березня по червень 2020 року ним сплачено аліменти у розмірі 14 000,00 грн., про що свідчать відповідні платіжні доручення, додані ним до матеріалів справи. Вважає, що враховуючи ці кошти, а також ті, які були надані ним позивачу перед переїздом до м. Нікополь у сукупному розмірі становлять суму, яка перевищує встановлений прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.
Твердження позивача щодо отримання ним доходу у місяць більше ніж 50 000,00 грн. є помилковими, оскільки його річний дохід після відрахування податків становить 40 339,06 грн., що підтверджується відповідною довідкою від 17.06.2020 року.
Посилання позивача про його забезпеченість нерухомістю не в повній мірі відповідає дійсності. В той же час позивач доказів того, що вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, не надає.
Таким чином, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
01.07.2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 71-73), згідно якої позивач зазначила, що відповідач почав надавати матеріальну допомогу на утримання дитини лише після її звернення до суду з даним позовом. Така допомога є недостатньо регулярною, в той же час як участь батька у матеріальному забезпеченні дитини має бути стабільною та фіксованою. У неї є сумніви щодо можливості сплати відповідачем аліментів в належному обсязі.Зазначає, що вона забезпечує дитині належні умови для розвитку та навчання на даний час.
У судове засідання позивач не з'явилася, надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 98), на позовних вимогах наполягає у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (а.с. 95,96), причини неявки суду не відомі. Заяв про відкладення справи чи про розгляд справи за його відсутності у відповідності до вимог ЦПК України на дату розгляду справи суду надано не було.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов на підставі ст.ст. 180-183,191 СК України підлягає частковому задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6), яка на даний час проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 (а.с. 7,8)
Позивач в обґрунтування позову посилалася, що має скрутне матеріальне становище, у зв'язку з чим їй не вистачає коштів на утримання дитини та забезпечення її усім необхідним.
Також посилалася, що відповідач у добровільному порядку з часу звернення її до суду з даним позовом надає матеріальну допомогу на утримання дитини, однак, на думку позивача, така допомога надається нерегулярно та в значно меншому розмірі, ніж це потрібно дитині для її гармонійного розвитку та у меншому розмірі, ніж відповідач спроможний надавати.
Відповідно достатті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоїпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII(далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України - батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно положень ст. 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 182 СК України - При визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (п.п. 3, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум на 2020 рік для дітей віком від 6 до 18 років складає: з 1 січня 2020 року 2 218 гривень, з 1 липня 2 318 гривень, з 1 грудня 2 395 гривень.
Отже мінімальний рекомендований щомісячний розмір аліментів на малолітню ОСОБА_4 становить 2318,00 грн., тому аліменти, у заявленому позивачкою до стягнення розмірі, значно перевищують цю суму.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно довідки про доходи відповідача, його загальна сума доходу як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ФУД» становить з 01.05.2019 року по 31.05.2020 року 49640,61 грн. (а.с. 54). Інших доказів щодо отриманих доходів відповідачем матеріали справи не містять та сторонами відповідні докази або докази, що спростовують ці обставини надані не були.
Також суд не знаходить підтвердження тим фактам, що відповідач отримує значний дохід, який складає не менше 50 000, 00 грн. на місяць у тому числі і від підприємницької діяльності, відповідних доказів матеріали справи не містять.
В той же час, позивачем доказів понесення витрат на дочку в заявленому розмірі суду не надано. Тому суд вважає необґрунтованим заявлений нею розмір аліментів у сумі 7000 грн., які вона просить стягнути з відповідача.
Крім того, посилання позивача, що відповідач є власником двох автомобілів, нерухомості та має значні накопичення, судом не приймаються до уваги, оскільки на підтвердження зазначеного позивачем не надано жодних доказів.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Отже, суд приходить до висновку про те, що сторони за час розгляду справи в суді розпорядилися своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
З урахуванням всіх обставин справи: матеріального положення сторін; того, що, у відповідності до ч.1 ст.141 Сімейного кодексу України, обов'язок утримувати дитину є в рівній мірі обов'язком як батька, так і матері, інших обставин справи, суд вважає необхідним стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 аліменти розмірі 2500 грн., щомісячно до досягнення нею повноліття, що буде законним та справедливим і відповідатиме інтересам сторін, а що саме головне - малолітньої дитини.
При цьому суд зазначає, що визначення такого розміру аліментів передбачене вимогами чинного законодавства для забезпечення поліпшення майнового становища дитини, а законні права та інтереси відповідача не порушуються та не погіршують його матеріальне становище.
Крім того, суд звертає увагу, що сторони не позбавлені права в майбутньому на звернення до суду з позовом про зміну розміру стягуваних аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану однієї з сторін, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них, а позивач також не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача і додаткових витрат на дитину, якщо на те будуть наявні законні підстави.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п'ята статті 263 ЦПК України).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Частинами 1, 2 ст. 184 СК України встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Ч. 1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Згідно з положеннями Закону України № 1368-VIII від 17 травня 2016 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів,визначеного судом у твердій грошовій сумі» частину першу статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» доповнено абзацом сьомим, яким зазначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та відсутності у суду відомостей щодо звільнення відповідача ОСОБА_2 від сплати судового збору станом на день подання позову, тобто 16.03.2020 року, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн., що відповідає розміру встановленому Законом України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, ст.ст. 181-183, 191,199-200 СК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України ( НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн. 00 коп. (дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою - АДРЕСА_1 ), щомісячно, починаючи стягнення з 16.03.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині місячного платежу аліментів підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 02.10.2020 року.
Суддя: О. В. Рунчева