Справа № 182/4337/20
Провадження № 2/0182/2130/2020
Іменем УКРАЇНИ
30.09.2020 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товарна біржа «Нове століття», про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на будинок, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на будинок, посилаючись на наступне.
28 квітня 1998 року між ОСОБА_2 та нею був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, площею 555 кв.м. (який складався: з цегляного житлового будинку літера «А», цегляного сараю-підвалу літера «Б», цегляного гаражу літера «В», цегляного сараю літера «Г», цегляної вбиральні літера «Д», загальною площею 65,80 кв.м., житловою площею - 46,50 кв.м.), який належав відповідачці на підставі договору купівлі-продажу, завіреного державним нотаріусом 1 Нікопольської державної нотаріальної контори 28.10.1967 року за реєстровим номером 2-4176 та зареєстрованого в БТІ м.Нікополя 05.02.1974 року за реєстровим номером 57- 115. Договір був укладений в Нікопольському філіалі Товарної біржи «Нове століття» 28 квітня 1998 року та зареєстрований за № 4-42. Відповідно до умов вищевказаного договору, продаж житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами було вчинено за грошові кошти в сумі 15 000 грн. 00 коп., про що свідчить відповідне положення в договорі купівлі-продажу, а саме: підписання цього договору продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за проданий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та свідчить про відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру. При укладанні договору їй і відповідачці пояснили, що, відповідно до ст.15 Закону України від 10.12.1991 року «Про товарну біржу», він зареєстрований Нікопольською філією Товарної біржі « Нове століття» та не потребує нотаріального посвідчення. Про те, що вказаний договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню ні вона, ні відповідачка по справі не знали і тому в нотаріальну контору не звернулися. 30.04.1998 року цей договір був зареєстрований Нікопольським «МБТІ» (реєстраційний номер 115, в реєстраційній книзі № 57), про що був зроблений реєстраційний напис на першому екземплярі договіру купівлі-продажу. Правочин обома сторонами повністю виконаний: відповідачем були звільнені всі приміщення, передані ключі, вона сама знялася з реєстрації за вказаною адресою. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із них по правочину не заявляв. 03.07.2020 року вона звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями. Але 08.07.2020 року їй було відмовлено в цьому, оскільки нею був наданий вищезазначений договір, який не був нотаріально посвідчений, та у зв'язку з чим вона вимушена звернутися з даною позовною заявою до суду. Під час укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу всі дії сторін (її та відповідачки) були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме: купівлі-продажу будинку і надвірних господарських споруд, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України, діючий на час його укладання. Вона використовує житловий будинок протягом 22 років для постійного проживання, зареєстрована за вказаною адресою, регулярно оплачує комунальні платежі та утримує його в належному санітарно-технічному стані. На її ім'я було складено технічний паспорт на вказаний будинок. В подальшому в 2005-2006 роках для покращення житлових умов нею було виконано перепланування вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, після чого змінилася загальна та житлова площа будинку. А саме: збільшилась загальна площа житлового будинку літера «А» (на схемі розташування будівель та споруд позначають літери «А1-1» та «а-2»), що відбулося за рахунок реконструкції, згідно Технічного висновку КП «Архітектурно-планувальне бюро» від 16.05.2006 року та рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 21.06.2006 року № 340 «Про затвердження загальної та житлової площі житлових квартир багатоповерхових є житлових будинків, індивідуальних житлових будинків та господарських споруд. В договорі купівлі-продажу помилково вказаний підвал в сараї літера «Б» (в технічному паспорті на схемі розташування будівель та споруд позначає літера «Б1- 2»). Реконструкція вказаного в договорі купівлі-продажу гаражу літера «В» та сараю літера «Г» в літню кухню з підвалом літера «В» (в технічному паспорті на схемі розташування будівель та споруд позначає літера «В1» та літера «в2») відбулося згідно Технічного висновку КП «Архітектурно-планування бюро» від 16.05.2006 року та рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 21.06.2006 року № 340 «Про затвердження загальної та житлової площі житлових квартир багатоповерховихє житлових будинків, індивідуальних житлових будинків та господарських споруд. Гараж-майстерня літера «К» (в технічному паспорті на схемі розташування будівель та споруд позначається літерою «К1-2») збудовано згідно Технічного висновку КП «Архітектурно-планування бюро» від 25.05.2005 року на можливість проектування та будівництво гаражу, рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 08.06.2005 року № 334 «Про дозвіл забудовникам на проектування, будівництво, реконструкцію індивідуальних житлових будинків і господарських споруд», Технічного висновку КП «Архітектурно-планування бюро» від 16.05.2006 року та рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 21.06.2006 року № 340 «Про затвердження загальної та житлової площі житлових квартир багатоповерхових є житлових будинків, індивідуальних житлових будинків та господарських споруд. Вищезазначений договір був укладений у відповідності до вимог ст.15 Закону України "Про товарну біржу", зареєстрований згідно зі ст.328 ЦК України, яка регламентує, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до реєстраційного надпису Нікопольського МБТІ від 30.04.1998 року N 115, вчиненого на договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 28 квітня 1998 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві приватної власності за нею на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28 квітня 1998 року. До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло. В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі - продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем - ОСОБА_2 та нею. Отримавши державну реєстрацію в МБТІ м.Нікополя, право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, яку вона придбала за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28 квітня 1998 року, що зареєстрований в Нікопольському філіалі
Товарної біржи « Нове століття», держава цим самим визнала її право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, як таке, що виникло на незаборонених законом підставах. За таких обставин вимушена звернутись до суду.
В судове засідання сторони не прибули, надали заяви про розгляд справи у свою відсутність. Позивачка на задоволенні позовних вимог наполягала (а.с.53).
Відповідачка та представник третьої особи до суду не прибули, повідомлялись належним чином судовими повістками та оголошеннями на офіційному веб-порталі «Судової влади» (а.с.50).
Згідно зі ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа слухалась в порядку ст.131, 223, 280 ЦПК України у відсутність відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Згідно до статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України, у порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене, невизнане або оспорюване право.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.
Згідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року визначає: щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст.224 ЦК УРСР, за договором купівлі - продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договору купівлі - продажу визначені в ст.224 ЦК УРСР, було виконано.
Згідно зі ст.227 ЦК УРСР, договір купівлі - продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.
Відповідно з ч.3 ст.9 ЖК України, громадяни мають право придбати житло на біржових торгах.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року за № 697-XII, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни набувають право власності в разі укладання угод, які не заборонені Законом.
Як встановлено судом, 28.04.1998 року між сторонами по справі був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, площею 555 кв.м. (який складався: з цегляного житлового будинку літера «А», цегляного сараю-підвалу літера «Б», цегляного гаражу літера «В», цегляного сараю літера «Г», цегляної вбиральні літера «Д», загальною площею 65,80 кв.м., житловою площею - 46,50 кв.м.), який належав відповідачці на підставі договору купівлі-продажу, завіреного державним нотаріусом 1 Нікопольської державної нотаріальної контори 28.10.1967 року за реєстровим номером 2-4176 та зареєстрованого в БТІ м.Нікополя 05.02.1974 року за реєстровим номером 57- 115 (а.с.9). Договір був укладений в Нікопольському філіалі Товарної біржі «Нове століття» 28.04.1998 року та зареєстрований за № 4-42. Відповідно до умов вищевказаного договору, продаж житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами було вчинено за грошові кошти в сумі 15 000 грн. 00 коп., про що свідчить відповідне положення в договорі купівлі-продажу, а саме: підписання цього договору продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за проданий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та свідчить про відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру. При укладанні договору сторонам було роз'яснено, що, відповідно до ст.15 Закону України від 10.12.1991 року «Про товарну біржу», він зареєстрований Нікопольською філією Товарної біржі «Нове століття» та не потребує нотаріального посвідчення. 30.04.1998 року цей договір був зареєстрований Нікопольським «МБТІ» (реєстраційний номер 115, в реєстраційній книзі № 57), про що був зроблений реєстраційний напис на першому екземплярі договіру купівлі-продажу (а.с.9 зв). Правочин обома сторонами повністю виконаний: відповідачем були звільнені всі приміщення, передані ключі, відповідачка знялася з реєстрації за вказаною адресою. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по справі по правочину не заявляв. 03.07.2020 року позивачка звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями і 08.07.2020 року отримала відмову, оскільки нею був наданий договір, не посвідчений нотаріально (а.с.10).
Згідно ст.15 Закону України "Про товарні біржі", не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю - продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Таким чином, реєстрація КП „НМБТІ" за позивачем права власності на спірний будинок на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на жовтень 2001 року не суперечило чинному законодавству.
Відповідно до п.5 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року за N 1952-IV, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Як встановлено судом, у передбаченому законом порядку угода купівлі - продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною.
За таких обставин суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в Нікопольському філіалі Товарної біржи «Нове століття» 28 квітня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а саме - житловий будинок літ. «А»: тамбур-6, 7 кв.м.; коридор-3,8 кв.м.; кухня-9,8 кв.м.; житлова кімната - 14,7 кв.м.; житлова кімната - 9,7 кв.м.; житлова кімната - 9,2 кв.м.; житлова кімната - 12,9 кв.м.; санвузол - 2,9 кв.м., загальною площею 72,7 кв.м., житловою площею 46,5 кв.м., допоміжна (підсобна) - 19,5 кв.м., літніх, неопалюваних приміщень 6,7 кв.м.)
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал