Справа № 180/1112/20
2/180/491/20
01 жовтня 2020 р. м.Марганець
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Хомченко С.І.,
з секретарем судового засідання - Меньшикової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Первинним оглядом МСЕК 13.08.2008 року йому встановлено 65% втрати працездатності та третю групу інвалідності за професійним захворюванням. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, почуття страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, дратівливість. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 150 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.
29 липня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження.
Позивач та його представник адвокат Ратушна Р.П. надали заяву про розгляд справи без їх присутності, на позовних вимогах наполягали.
Відповідач надав відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивачем не доведено факту саме завдання йому моральної шкоди та її розмір. Також зазначив, що при прийнятті на роботу позивача було проведено інструктаж та попереджено про наявність джерела підвищеної безпеки та шкідливих умов праці на підприємстві в зв'язку зі специфікою виробництва. Відповідач не приховував від позивача важкість та небезпечність технологічного процесу, не порушував технологію виробництва, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв'язку настанням шкоди не вчиняв, а тому не може нести відповідальність за ушкодження здоров'я позивача. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, зокрема, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві та якими доказами це підтверджується. Також, наведений позивачем розрахунок розміру компенсації моральних страждань не підтверджується жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів з 18.01.1982 року по 10.09.1998 року (16 років 7 місяців 24 днів) - гірник очисного забою підземний 5 розряду на шахті № 3/5, В СГХ - № 4/7; з 10.09.1998 року по 25.07.2008 року (9 років 10 місяців 16 днів) - гірник очисного забою підземний 6 розряду на шахті № 3/5.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги обласної МСЕК №6 м. Кривого Рогу від 13.08.2008 року, ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 65%. (30% радикулопатія, 15%-ДОА, 15%-ХОЗЛ, 5% туговухість), 12.08.2008 року по 01.09.2009 року.
Довідкою МСЕК серія МСЕ-ДНА-01 №616264 від 13.08.2008 року позивачу первинно було встановлено третю групу інвалідності з 12.08.2008 року по 01.08.2009 року, причина інвалідності - професійне захворювання.
Довідкою МСЕК серія АБ № 0007383 від 10.09.2013 року ОСОБА_1 повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 65%. (30% радикулопатія, 20%-ДОА, 10%-ХОЗЛ, 5% туговухість), з 01.09.2013 року безстроково.
Довідкою МСЕК серія АБ №0037535 від 10.09.2013 року позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності з 01.09.2013 року безстроково, причина інвалідності - професійне захворювання.
Потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортним лікуванням. Та встановлено третю групу інвалідності.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.07.2008 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: тривала дія марганцю, пилу та важка праця. Робоче місце відноситься до 3 класу 2 ступені у відповідності з Гігієничною класіфікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці, затвердженою наказом МОЗ України від 08.04.2014 №248.
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачених ст.ст. Кодекс законів про працю України 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.
Щодо позиції представника відповідача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, то ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.
Крім того, доводи представника відповідача факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач відчуває стійкий виражений біль у грудях та міжлопатковій ділянці, загальну слабкість, підвищену втому, запаморочення, головний біль, біль та обмеженість рухів в шийному та попереково-крижовому відділах хребта, болі і обмеження рухів в плечових, ліктьових та колінних суглобах, оніміння в руках та ногах, утруднену ходу, терпкість верхніх та нижніх кінцівок, болючість у суглобах кистей, шум у голові та вухах, зниження слуху на обидва вуха, що вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров'я, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
Таким чином, встановивши, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).
Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, який переносить стійкий виражений біль у хребті, обмеження рухів у ліктьових та колінних суглобах, зниження слуху, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65 %, період роботи у відповідача більше 25 років в умовах впливу шкідливих факторів, що також призвело до інвалідності ІІІ групи, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 6500 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
З приводу позовної вимоги про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, суд виходить з наступного.
В силу п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Конституційне право на професійну правничу допомогу та вільний вибір захисника гарантується ст. 59 Конституції України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України воно не може бути скасоване, а звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод не допускається.
За ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу суд враховує, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то для суду наявні підстави для стягнення таких витрат.
Зазначений обов'язок з боку позивача виконаний.
При визначенні суми витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Беручи до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 840 гривень 80 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 65000 гривень, з утриманням обов'язкових платежів, згідно законодавства України.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 840 гривень 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: С. І. Хомченко