Справа № 204/5336/19
Провадження № 1-кп/204/555/20
02 жовтня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12018040680001837 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , представників потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , обвинуваченої ОСОБА_9 ,
В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває дане кримінальне провадження.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом дисків у паперовому конверті, що міститься в наданих суду матеріалах досудового розслідування в томі № 2 під а.с. 88. В обґрунтування клопотання вказав, що стороною обвинувачення надано суду для дослідження, як речовий доказ - диски у паперовому конверті, проте зміст вказаних дисків не відкривався стороні захисту стороною обвинувачення згідно ст. 290 КПК України. Крім того, під час досудового розслідування вказані диски не оглядалися у присутності сторони захисту. Більш того, на паперовому конверті, в якому міститься вказаний диск, відсутні будь-які підписи, що вказує про неможливість встановити, що саме цей диск оглядався слідчим, прокурором або іншими учасниками провадження, а спосіб упакування не забезпечує неможливість підміни або зміни вмісту конверту, у якому знаходиться диск, без порушення його цілісності.
Обвинувачена ОСОБА_9 підтримала клопотання захисника ОСОБА_5 .
Прокурор ОСОБА_4 заперечував проти заявленого клопотання, оскільки під час досудового розслідування, згідно ст. 290 КПК України відкривалися матеріали захиснику та обвинуваченому.
Представники потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_8 заперечували проти заявленого клопотання, вважають, що можливо розглянути дане клопотання під час знаходження суду у нарадчій кімнаті.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Частиною 1 ст. 87 КПК України закріплено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частинами 2,3 ст. 87 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит. Недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Тобто, ст. 87 КПК України визначений вичерпний перелік з яких підстав внаслідок істотного порушення прав та свобод людини може бути визнаний недопустимий доказ.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст. 89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
При цьому системний аналіз ст. 89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.
Існує також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію "очевидна недопустимість доказу", слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв'язку з кримінально процесуальними правовідносинами.
Аналогічна позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 року "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", де зазначено, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).
Отже, для того, щоб вирішити у даному випадку питання про те, чи є недопустимим зазначений вище доказ слід з'ясувати, чи мало місце порушення прав та свобод людини під час отримання останніх.
Так, даючи оцінку мотивуванню клопотання адвоката ОСОБА_5 , суд не вбачає очевидної недопустимості указаного доказу. Клопотання адвоката ОСОБА_5 зводиться до оцінки процесуальних порушень, вчинених під час проведення досудового розслідування. При цьому, порушення права особи на захист, як істотне порушення прав людини і основоположних свобод, не може бути абстрактним. Зазначене порушене право має бути суттєвим та таким, що не може бути відновлено або захищено під час розгляду справи в суді.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні в клопотанні, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначених в ньому доказу.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
На час розгляду даного клопотання судовий розгляд кримінального провадження триває. Конкретних ознак очевидної недопустимості доказу суду не наведено.
На підставі наведеного вище, суд вважає, що в задоволенні клопотання належить відмовити, оскільки заявлений в ньому доказ, який просить визнати недопустимими захисник ОСОБА_5 , може бути визнаний такими під час ухвалення судом остаточного рішення за наслідками розгляду справи, шляхом оцінки цих доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Очевидності недопустимості цих доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх взаємозв'язку з іншими доказами суд не вбачає, й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 84, 86, 89, 350, 371,372, 376 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 про визнання доказу очевидно недопустимими у кримінальному провадженні № 12018040680001837 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1