Справа № 201/7516/20
Провадження № 2/201/2858/2020
Іменем України
25 вересня 2020 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
10.08.2020р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (а.с. 1-10).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 012.08.2020р. відкрите провадження по справі та відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 43).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2019р. по справі № 160/9785/19, яке набрало законної сили 03.12.2019р., зобов'язано ГУ ПФУ з 01.01.2018р. по 23.05.2018р. і з 22.12.2018р. здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 пенсії на виконання постанови КМУ № 103 від 21.02.2018р., з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 82 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії із врахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано ГУ ПФУ здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, а саме, з суми недоплаченої пенсії за вислугу років з урахуванням 82 % грошового забезпечення, замість 70 % у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з 01.01.2018р. по 22.05.2018р. та з 22.12.2018р. по теперішній час у відповідності ст.ст. 1-4, б Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
На виконання рішення був виданий виконавчий лист № 160/9785/19 від 20.12.2019р., який пред'явлений позивачем до виконання. Поставною державного виконавця від 23.01.2020р. відкрите виконавче провадження. Проте рішення відповідачем не виконується. Позивач звернувся до правоохоронних органів, за його заявою розпочате кримінальне провадження. Не дивлячись на його звернення до адміністративного суду із вимогами щодо встановлення контролю за виконанням рішення суду, звернення до правоохоронних органів, рішення суду ГУ ПФУ не виконане ані добровільно ані в примусовому порядку.
Такою бездіяльністю ГУПФУ, яка полягає у тривалому умисному невиконанні судового рішення у повному обсязі, позивачеві завдано матеріальної шкоди у розмірі 7 245,23 грн., яка складається з недоплачених визначених рішенням суду сум. Також позивачеві завдано моральної шкоди, яка полягає у неможливості своєчасно отримати пенсію у розмірі, присудженому судом. Розмір моральної шкоди оцінює у 57 961,84 грн.
Вважав, що ГУПФУ вчинено кримінальне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 382 КК України і цим злочином йому завдано майнової та моральної шкоди. Ця шкода підлягає відшкодуванню на підставі ст.ст. 1166, 1177 ЦК України йому як цивільному позивачеві, особі, що є потерпілим від злочину.
На підставі викладеного, просив стягнути єдиним платежем без врахування Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. № 649 та без обмеження її максимальним розміром з ГУ ПФУ згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2019р. пенсію за період з 01.01.2018р. по 22.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 29.02.2020р. у розмірі 6 796,68 грн.; стягнути єдиним платежем без врахування Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. № 649 та без обмеження її максимальним розміром з ГУ ПФУ компенсацію втрати частини доходу за періоди з 01.01.2018р. по 23.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 03.12.2019р. у розмірі 448,55 грн. у відповідності ст. ст. 1-4, 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. № 2050-ІІІ; стягнути з ГУ ПФУ моральну шкоду, завдану тривалим невиконання судового рішення у повному обсязі в сумі 57 961,84 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав. 17.09.2020р. до суду надійшов відзив ГУ ПФУ на позовну заяву (а.с. 47-51), підписаний першим заступником начальника управління Дуксовою Л.В. (діє на підставі наказу від 25.02.2020р. № 51 - а.с. 50) в якому відповідач, заперечуючи проти задоволення позову. Вказував, що позивач ОСОБА_1 відповідно перебуває на обліку в ГУ ПФУ і отримує пенсію призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2019р. по адміністративній справі № 160/9785/18 визнано протиправними дії ГУ ПФУ при проведенні перерахунку пенсії позивачеві з 01.01.2018р. щодо зменшення розміру пенсії встановленої з моменту призначення пенсії за вислугу років з 82% на 70% грошового забезпечення у відповідності частини 1 ст. 13 Закону №2262-11 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин. Зобов'язано ГУ ПФУ відновити раніше встановлену вислугу років для обрахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 82 % грошового забезпечення з 01.01.2018р. у відповідності пункту а) ст.13 Закону № 2262-ХІІ.
Зобов'язано ГУ ПФУ з 01.01.2018р. по 23.052018р. і з 22.12.2018р. здійснити перерахунок та доплату пенсії на виконання Постанови КМУ від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 (далі - Постанова № 103), з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 82% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії із врахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано ГУ ПФУ здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, а саме з суми недоплаченої пенсії за вислугу років з урахуванням 82 % грошового забезпечення, замість 70 % у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з 01.01.2018р. по 22.05.2018р. та з 22.12.2018р. по теперішній час у відповідності ст. ст. 1-4, б Закону України № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
На виконання рішення суду ГУ ПФУ здійснено перерахунок пенсії за вислугу років призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону № 2262-ХІІ з 01.01.2018р. по 23.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 29.02.2020р. з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018р., з урахуванням виплачених сум. Нарахована компенсація втрати частини доходу за періоди з 01.01.2018р. по 23.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 03.12.2019р. у розмірі 448,66 грн.
22.08.2018р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», пунктом 2 якої передбачено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією Постановою (далі - Постанова № 649).
Відповідно до ст. 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами» у межах виділених асигнувань.
Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019р. по адміністративній справі № 640/5248/19, визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений Постановою № 649.
Відповідно до даних Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, в реєстрі під № 61240 обліковувалось судове рішення № 160/9785/18 з залишком невиплачених ОСОБА_1 сум у розмірі 7 245,34 грн., що складається з заборгованості: доплати до пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2018р. по 22.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 29.02.2020р. у розмірі 6796,68 грн. та компенсації втрати частини доходу за періоди з 01.01.2018р. по 23.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 03.12.2019р. у розмірі 448,66 грн.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2019р. по справі № 160/9785/18 виконано в межах покладених зобов'язань та згідно законодавства України, що діяло на час виникнення спору по справі № 160/9785/18.
Фінансування Пенсійним фондом України та виплата Головним управлінням пенсій військовослужбовцям здійснюється у перших числах місяця. Тому вищезазначена сума буде виплачена ГУ ПФУ ОСОБА_1 у жовтні 2020 року в повному обсязі.
З 01.03.2020р. ОСОБА_1 отримує пенсію з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019р. у розмірі 12 836,08 грн.
Також не погодився із тим, що ГУ ПФУ має відшкодовувати моральну шкоду з підстав її необґрунтованості і недоведеності. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач 15.01.2020р. надав відповідь на відзив (а.с. 52-60), в якому наполягав, що рішення суду умисно не виконується. Так, не здійснено доплату пенсії за період з 01.01.2018р. по 22.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 29.02.2020р. в розмірі 6 796,68 грн., та не виплачена компенсація втрати частини доходу за періоди з 01.01.2018р. по 23.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 03.12.2019р. у розмірі 448,66 грн., загалом у розмірі 7 245,34 грн. Компенсація втрати частини доходу розраховувалась по 03.12.2019р. і її розмір на сьогодні вже більший. Вказаним діями завдано позивачеві матеріальної і моральної шкоди. Наполягав на задоволенні позовних вимог.
Враховуючи категорію спору (малозначна справа), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.
Щодо заявленого відповідачем у відзиві клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, відкладення розгляду справи для надання доказів, суддя приходить до висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є стягнення матеріальної і моральної шкоди в загальній сумі 64 937,07 грн. (7 245,23 + 57 961,84), з підстав вказаних в позові.
Оскільки позивачем заявлені вимоги майнового характеру в сумі, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, приймаючи до уваги положення п. 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України і ч. 1 ст. 274 ЦПК України, розгляд призначено у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, оскільки справа є малознаною, про що було повідомлено сторонам в ухвалі про відкриття провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Заперечення відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження жодним чином не обґрунтовані. Докази відповідач мав надали разом із відзивом, що встановлено у п. 6 ч. 3 ст. 178 ЦПК України. При цьому, відповідач не вказав на наявність причин неподання доказів разом із відзивом. А само по собі ненадання доказів разом із відзивом не є підставою для переходу до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Так, в першу чергу для розгляду у найкоротші терміни малозначних справ ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.) законодавець і запровадив процедуру спрощеного провадження.
Отже, відсутні підстави вважати, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
При прийняті рішення про відмову у задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи зі спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в загальне позовне провадження, судом прийняті до уваги завдання та основні засади цивільного судочинства зазначені в ст. 2 ЦПК України, де серед інших зазначено про своєчасний розгляд цивільних справ (розгляд у розумні строки), а також ураховується, що вирішення судом питань, пов'язаних з розглядом справи за критерієм малозначності спору передбачає широкі дискреційні повноваження суду (судді).
Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку доводам, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в сукупності з наданими письмовими доказами, вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Під час розгляду справи встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2019р. по адміністративній справі № 160/9785/18 задавлені частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року щодо зменшення розміру пенсії встановленої з моменту призначення пенсії за вислугу років з 82% на 70% грошового забезпечення у відповідності частини 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, ст. 22 Конституції України;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити раніше встановлену вислугу років для обрахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 82 відсотків грошового забезпечення з 01.01.2018 року у відповідності пункту а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.01.2018 року по 23 травня 2018 року і з 22.12.2018 року здійснити перерахунок та доплату пенсії на виконання постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року, з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 82% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії із врахуванням раніше виплачених сум;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, а саме з суми недоплаченої пенсії за вислугу років з урахуванням 82 відсотків грошового забезпечення, замість 70 відсотків у зв'язку з порушенням строків 11 виплати за період з 01.01. 2018 року по 22 травня 2018 року та з 22.12.2018 року по теперішній час у відповідності ст. ст. 1-4, б Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і набрало законної сили 03.12.2019р. (а.с. 16-23).
На виконання рішення суду 20.12.2019р. виданий виконавчий лист № 160/9785/19, який пред'явлений позивачем до виконання. Поставною державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хоменко Д.Ю. від 23.01.2020р. відкрите виконавче провадження ВП № 61018005 (а.с. 32-33).
08.01.2020р. позивач звертався зі скаргою до ГУ ПФУ щодо невиконання рішення суду (а.с. 27 - 29).
На запит позивача листом ГУ ПФУ від 03.03.2020р. № 0400-0302-8/4800 повідомлено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018р. (із змінами) «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі - Постанова № 649).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019р. по справі № 640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений Постановою № 649.
Разом з цим, залишається чинним пункт 2 Постанови № 649, яким встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду Украйни покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюються відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією Постановою.
Таким чином, скасування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду створило правову невизначеність порядку здійснення виплат, зазначених у пункті 2 Постанови № 649, яка може бути усунута шляхом прийняття відповідного нормативного акту.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019р. по справі № 160/11874/19, позивачеві здійснено перерахунок пенсії за вислугу років призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.01.2018р. по 23.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 29.02.2020р. з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018р., з урахуванням виплачених сум.
Доплата пенсії з дня набрання рішення законної сили, тобто з 03.12.2019р. по 29.02.2020р. складає 808,40 грн., виплата якої проведена разом з пенсією в березні місяці 2020 року. Компенсація втрати частини доходу за періоди з 01.01.2018р. по 23.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 03.12.2019р. складає 448,66 грн. Доплату пенсії за період з 01.01.2018р. по 22.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 29.02.2020р. в розмірі 6 796,68 грн. буде виплачено після врегулювання питання на законодавчому рівні. Повідомлено, що з 01.03.2020р. позивач буде отримувати пенсію з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019р. у розмірі 12 836,08 грн.
З Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що 03.07.2020р. ОСОБА_1 звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив визнати протиправними дії та бездіяльність ГУ ПФУ щодо не виконання у повному обсязі рішення суду, постановлення окремої ухвали.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2020р. по справі № 160/9785/18 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду - повернуто заявнику у зв'язку із її невідповідністю вимогам ст. 383 КАС України.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020р. ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2020р. залишено без змін.
27.03.2020р. позивач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 01.11.2019р. по справі № 160/9785/18, в якому просив зобов'язати ГУ ПФУ подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2019р., що набрало законної сили; за наслідками розгляду звіту ГУ ПФУ про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту встановити новий строк подання звіту та накласти на начальника ГУ ПФУ штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2020р. в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 01.11.2019 року по справі № 160/9785/18 - відмовлено.
08.05.2020р. позивач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Хоменко Д.Ю. щодо не здійснення усіх визначених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій та заходів стосовно примусового виконання судового рішення, зобов'язання Управління негайно (невідкладно) вжити виконавчі дії та заходи з примусового виконання судового рішення щодо здійснення боржником - ГУ ПФУ доплати одним платежем пенсії за період з 01.01.2018р. по 22.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 29.02.2020р. в розмірі 6796,68 грн.; компенсації одним платежем втрати частини доходу за періоди з 01.01.2018р. по 23.05.2018р. та з 22.12.2018р. по 03.12.2019р. у розмірі 448,66 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2020р. по справі № 160/5309/20 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовлено, позовну заяву повернуто позивачеві.
Позивач вважає, що рішення суду умисно не виконується, виконання його безпідставно затягується ГУ ПФУ, йому не здійснено доплату пенсії та виплату компенсації втрати частини доходу, підтвердженням чого є вищенаведений лист ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 03.03.2020р. № 0400-0302-8/4800.
Також, на думку позивача, йому завдано шкоди внаслідок кримінального правопорушення, на підтвердження чого він надав витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 1202004065000498 від 03.03.2020р., розпочатого за його заявою за ознаками ч. 1 ст. 382 КК України (а.с. 66).
Вважав, що протиправними діями відповідача йому завдана матеріальна шкоди у розмірі 7245,23 грн., яка обрахована як сума недоплаченої пенсії за спірний період в розмірі 6 796,68 грн. та невиплаченої компенсація втрати частини доходу за спірний період у розмірі 448,66 грн. (6 796,68 + 448,66 = 7 245,34 грн.) і підлягає стягненню на підставі ст.ст. 1166, 1177 ЦК України. А також завдана моральна шкода, яка обрахована за кожен місяць невиконання рішення суду, що набрало законної сили з 03.12.2019р. по липень 2020 року шляхом множення суми майнової шкоди 7 245,34 грн. на х 8 місяців = 57 961,84 грн., яка підлягає стягненню на підставі ст. 23 ЦК України.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статтею 1175 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними. 3) причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду.
Наявність усіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов'язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.
Встановлені у ст. 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК України, тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіянням шкоди є підставами й юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.
Тобто, частина 1 ст. 1166 ЦК України містить пряму вказівку на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності.
Згідно зі ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказував на незаконність дій органу Пенсійного фонду України щодо безпідставної невиплати йому пенсії і компенсацію втрати частини доходу за рішенням суду у розмірі 7 245,34 грн., внаслідок чого йому завдано майнову шкоду у такому ж розмірі.
Разом з тим, як на підставу своїх вимог, позивач посилається на наявність рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2019р., якими зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та доплату пенсії на виконання постанови КМУ, а також здійснити розрахунок та виплату компенсацію втрати частини доходу.
Судом встановлено, що ГУ ПФУ на звернення позивача надано відповідь (лист від 03.03.2020р. № 0400-0302-8/4800), яким повідомлено, що на виконання рішення суду позивачеві здійснено перерахунок пенсії за вислугу років призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за спірний період і по 29.02.2020р. з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018р., доплата пенсії з дня набрання рішення законної сили - з 03.12.2019р. по 29.02.2020р. складає 808,40 грн., виплата якої проведена разом з пенсією в березні місяці 2020 року. Компенсація втрати частини доходу за періоди за спірний період і до 03.12.2019р. складає 448,66 грн. Доплату пенсії за спірні періоди і до 29.02.2020р. в розмірі 6 796,68 грн. буде виплачено після врегулювання питання на законодавчому рівні. Повідомлено, що з 01.03.2020р. позивач буде отримувати пенсію з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019р. у розмірі 12 836,08 грн.
Також роз'яснено, що виплати здійснюється на підставі нині чинного пункту 2 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018р., а скасування Порядку призвело до правової невизначеності, яка може бути усунута шляхом прийняття відповідного нормативного акту.
Суддя доходить висновку, що позивач безпідставно посилається на те, що відповідачем умисно рішення суду не виконується, виконання затягується безпідставно.
Факт отримання сум пенсії за спірний період і по 29.02.2020р., доплати пенсії з дня набрання рішення законної сили - з 03.12.2019р. по 29.02.2020р. в сумі 808,40 грн. в березні місяці 2020 року, позивачем не спростоване, а також не вказано, що він отримує пенсію, нижче аніж 12 836,08 грн., яка нарахована (перерахована) на виконання рішення суду. Заявлена до стягнення сума складається з частково несплачених сум.
З наведеної позивачеві відповіді ГУ ПФУ слідує, що рішення суду відповідачем виконується у відповідності до вимог пункту 2 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018р., яким установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили.
Зі вказаного листа відповідача від 03.03.2020р. № 0400-0302-8/4800 і зі змісту розрахунку позивача видно, що між сторонами є спір щодо порядку виконання рішення суду у тій частині, яке воно залишилося невиконаним.
На думку відповідача, відсутній врегулюваний порядок виконання рішення відповідним підзаконним актом.
При цьому, сторонами не надано доказів того, що сторони зверталися до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в порядку, встановленому ст. 378 КАС України.
Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, тому несплачена позивачеві сума пенсії і компенсації втрати частини доходу, яка підлягає стягненню на його користь за рішенням суду, не може вважатися майновою шкодою, або збитками в розумінні ст.ст. 22, 1166 ЦК України, а є сумою нарахованої пенсії і компенсації втрати частини доходу, яка підлягає виплаті позивачеві у порядку виконання рішення адміністративного суду, відтак зазначені норми права не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Таку правову позицію виклав Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017р. у справі № 6-1388цс17, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права.
В аспекті наведеного, слід звернути увагу, що ОСОБА_1 у прохальні частині позову просить стягнути не матеріальну шкоду, а стягнути єдиним платежем без врахування Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. № 649 та без обмеження її максимальним розміром з ГУ ПФУ згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2019р. пенсію за спірний період в сумі 6 796,68 грн. та компенсацію втрати частини доходу за спірний період в сумі 448,55 грн.
Тобто, фактично позивач просить повторну стягнути на свою користь вже визначену рішенням адміністративного суду суму пенсії і втрати частини доходу.
Суддя доходить висновку, що жодних належних доказів щодо наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з невиплати пенсії і компенсації втраченого доходу позивач не надав.
Позивач по суті не погоджується з недоплатою сум, визначених йому рішенням суду, однак це не є шкодою, завданою йому шкоди діями ГУК ПФУ в Дніпропетровській області у розумінні положень ст. 1166 ЦК України.
Означена позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 21.03.2018р. у справі № 628/2125/16-ц (провадження № 61-2608св18).
Окрім того, розглядаючи указаний спір, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, спосіб захисту його порушеного права у вигляді невиконання рішення суду передбачений нормами цивільного законодавства, зокрема, шляхом застосування норми ст. 625 ЦК України. Правова позиція стосовно можливості застосування у спірних правовідносинах (пов'язаних із тривалим невиконанням рішення суду) викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р.
Стосовно відшкодування шкоди шляхом пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, суд не приймає доводи позивача про те, що майнова шкода повинна відшкодуватися на підставі ст. 1177 ЦК України - як цивільному позивачеві, особі, потерпілої від кримінального правопорушення,
Цивільним позовом є матеріальна вимога фізичної або юридичної особи у кримінальному провадженні щодо відшкодування моральної та/або матеріальної шкоди завданої безпосередньо кримінальним правопорушенням чи іншим суспільно небезпечним діянням.
Вимога щодо відшкодування пред'являється до підозрюваного, обвинуваченого або до особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням вчиненим іншою особою.
Цивільний позов у кримінальному провадженні може бити пред'явлений особою, якій безпосередньо кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди.
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов (ч.1 ст. 128 КПК України).
Згадані положення ч. 1 ст. 128 КПК враховано і в нормах ЦК України. Зокрема, визначаючи у ч. 2 ст. 265 ЦК України спеціальні правила про перебіг позовної давності у разі залишення позову, який був пред'явлений у кримінальному провадженні, без розгляду, законодавець встановлює гарантований мінімальний строк для звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства - 6 місяців. Причому початок перебігу цього строку пов'язується саме з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду у кримінальному провадженні, а не з обставинами, зазначеними у ст. 261 ЦК України (Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2019 року в рамках справи № 652/219/17).
Отже, особа якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди може звернутись з цивільним позовом у кримінальному проваджені до початку судового розгляду, а у разі залишення цивільного позову без розгляду особа має право протягом 6 місяців, з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, звернутись з позовною заявою до суду в порядку цивільного судочинства.
Надані позивачем заяви до правоохоронних органів і витяг з ЄРДР не свідчать про наявність вчиненого відносно позивача відповідачем або ж іншою особою кримінального правопорушення, яким завдано майнової та/або моральної шкоди, оскільки відсутнє остаточне рішення, винесене у порядку КПК України (постанова, вирок суду, який набрав законної сили), яким було б установлена вина особи.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.
За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Стаття 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень даної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
Як роз'яснено у п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з п. 5 цієї Постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
З урахуванням ст. 23, 1167 ЦК України, роз'яснень, які містяться у п.3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами) судддя доходить висновку, що позивачем не доведено наявність протиправного діяння з боку відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача (ГУ ПФУ) та вини останнього в її заподіянні, а також не надано доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральних страждань, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», однак у задоволенні його позовних вимог відмовлено, судові витрати відносяться на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 259, 263-265, ч. 1 ст. 274. ч. 5 ст.279 ЦПК України, суддя,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя О.С. Наумова