79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.09.2020 справа № 914/1167/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Агрохім Україна”, м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей-як для себе!”, м. Львів
про стягнення заборгованості у сумі 3155 850,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Багрій О.Л. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1493 від 11.03.2009 р.; довіреність від 06.03.2020 р.
від відповідача: не з'явився
18.05.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Харвест Агрохім Україна” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей-як для себе!” про стягнення заборгованості у сумі 3 155 850,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 21.05.2020 року відкрито провадження у справі № 914/1167/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 24.06.2020 р.
24.06.2020 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання за вх. № 20459/20 про долучення до матеріалів справи наступних документів: належним чином засвідчені відповідачу до оплати рахунки за поставлений товар на суму заборгованості; належним чином засвідчені копії підписаних сторонами специфікацій; належним чином засвідчені довіреності від покупця на отримання товару за договором, за поставку якого стягується заборгованість.
Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області від 24.06.2020 р. підготовче засідання призначено на 23.07.2020 р.
22.07.2020 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання за вх. № 22346/20 про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії додаткової угоди № 1 від 10.12.2019 р. до договору поставки № 10/12/19 від 10.12.2019 р.
Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області від 23.07.2020 р. підготовче засідання у справі призначено на 17.08.2020 р.
14.08.2020 р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 914/1167/20 за вх.№ 24356/20 у зв'язку зі сплатою відповідачем основної заборгованості. До вказаного клопотання відповідачем долучені платіжні доручення про сплату боргу перед позивачем. Також у вказаному клопотанні відповідач просить суд розглянути подане клопотання без участі представника відповідача у справі у зв'язку із неможливістю забезпечення явки представника через продовження карантинних заходів на території України.
17.08.2020 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання за вх. № 24383/20 з додатками про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують витрати позивача за надання професійно правничої допомоги.
17.08.2020 р. представником позивача долучено до матеріалів справи за вх. № 24597/20 довідку про стан заборгованості відповідача перед позивачем станом на 14.08.2020 р. та фільтровану банківську виписку за період з 15.07.2020 р. до 13.08.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.09.2020 р.
10.09.2020 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання за вх. № 26414/20 про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 4528 від 01.09.2020 р. на суму 12 000,00 грн. про оплату за надання правової допомоги згідно з договором № 001/1/20 від 14.05.2020 р., а також поштову квитанцію та опис вкладення про направлення вказаного клопотання на адресу відповідача.
23.09.2020 р. представником позивача подано на адресу суду додаткові пояснення за вх. № 27557/20 з приводу заявленого позову щодо часткової оплати відповідачем заборгованості.
Рух справи та причини відкладення розгляду справи відображені в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
23.09.2020 р. в судове засідання з розгляду справи по суті представник позивача з'явився, просив суд провадження в частині стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 2 573 138,50 грн. закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із сплатою боргу відповідачем під час розгляду судом даної справи та стягнути з відповідача 582 711,50 грн. основної заборгованості, яка залишилась несплаченою відповідачем, 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та суму сплаченого у справі судового збору.
23.09.2020 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79032, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 10 (докази містяться в матеріалах справи). Крім того, у поданому на адресу суду клопотанні про закриття провадження у справі № 914/1167/20 за вх.№ 24356/20 від 14.08.2020 р., відповідач просить суд, розглянути подане клопотання без участі представника відповідача у справі, у зв'язку із неможливістю забезпечення явки представника через продовження карантинних заходів на території України.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
17.07.2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 731-ІХ), у прикінцевих та перехідних положеннях якого зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020 року.
Враховуючи те, що подані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1167/20.
В судовому засіданні 23.09.2020 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
10 грудня 2019 року між позивачем - ТзОВ «ХАРВЕСТ АГРОХІМ Україна» (за договором Постачальник) та відповідачем ТзОВ Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (за договором Покупець) укладено договір поставки №10/12/19 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого у порядку та на умовах визначених Договором, постачальник зобов'язався передавати у власність (поставляти), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати Товар, а саме: солод для пивоваріння, що вказаний у Додатках (Специфікаціях) до Договору. Згідно положень п. 2.4. Договору, розрахунки за Договором здійснюються у розмірі повної вартості поставленого товару впродовж 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання товару покупцем і підписання сторонами видаткових накладних. На виконання умов Договору ТзОВ «ХАРВЕСТ АГРОХІМ Україна» поставило впродовж лютого 2020 року солод для пивоваріння на загальну суму 3 155 850.00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 76 від 04.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 77 від 04.02.2020 року на суму 276850,00 грн.; № 83 від 04.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 84 від 04.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 85 від 04.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 86 від 04.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 88 від 06.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 88 від 06.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 89 від 06.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 97 від 11.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 98 від 11.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 102 від 20.02.2020 року на суму 140000,00 грн.;
№ 103 від 20.02.2020 року на суму 140000,00 грн. Разом впродовж лютого місяця 2020 року здійснено поставку на загальну суму 3155850.00 грн. Незважаючи на те, що строк для виконання грошового зобов'язання настав, оскільки п. 2.4. Договору передбачено, що розрахунки за Договором здійснюються у розмірі повної вартості поставленого товару впродовж 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання товару покупцем і підписання сторонами видаткових накладних. Відповідач за поставлений і отриманий ним у лютому 2020 року товар, не провів жодних розрахунків. Таким чином, як зазначено позивачем у позовній заяві, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений у лютому 2020 року товар, станом на день подання позову до суду становив 3 155 850.00 грн. В судовому засіданні 23.09.2020 р. представник позивача зазначив, що відповідач під час розгляду судом даної справи частково погасив заборгованість за поставлений товар на загальну суму 2 573 138,50 грн. та просив суд провадження в частині стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 2 573 138,50 грн. закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із сплатою боргу відповідачем та стягнути з відповідача 582 711,50 грн. неоплаченої заборгованості, 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також сплачений у справі судовий збір покласти на відповідача.
Правова позиція відповідача.
23.09.2020 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15 (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач вимог ухвали суду від 21.05.2020 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, проти позову у визначеному Законом порядку не заперечив. Крім того, у поданому на адресу суду клопотанні про закриття провадження у справі № 914/1167/20 за вх.№ 24356/20 від 14.08.2020 р. відповідач просить суд розглянути подане клопотання без участі представника відповідача у справі у зв'язку із неможливістю забезпечення явки представника через продовження карантинних заходів на території України. До даного клопотання відповідачем долучено копії платіжних доручень про перерахування коштів позивачу за отриманий товар за договором.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, в т. ч. оригіналів документів, суд встановив наступне.
10 грудня 2019 року між ТзОВ “Харвест Агрохім Україна” (позивачем, за договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей-як для себе!” (відповідачем, за договором Покупець) укладено договір поставки № 10/12/19. Пунктом 1.1 договору поставки передбачено, що у порядку та на умовах визначених Договором, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар, а саме: солод для пивоваріння, що вказаний у Додатках (Специфікаціях) до Договору. Згідно положень п. 2.4. Договору, розрахунки за Договором здійснюються у розмірі повної вартості поставленого товару впродовж 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання товару покупцем і підписання сторонами видаткових накладних. На виконання умов Договору ТзОВ «ХАРВЕСТ АГРОХІМ Україна» поставило впродовж лютого 2020 року солод для пивоваріння на загальну суму 3 155 850.00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 76 від 04.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 77 від 04.02.2020 року на суму 276850,00 грн.; № 83 від 04.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 84 від 04.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 85 від 04.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 86 від 04.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 88 від 06.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 88 від 06.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 89 від 06.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 97 від 11.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 98 від 11.02.2020 року на суму 259900,00 грн.; № 102 від 20.02.2020 року на суму 140000,00 грн.; № 103 від 20.02.2020 року на суму 140000,00 грн. Упродовж лютого місяця 2020 року позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 3 155 850,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 2 573 138,50 грн. станом на день прийняття рішення судом у справі № 914/1167/20. Вказане підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи даними бухгалтерського обліку, зокрема, картками рахунку 361 за період з 01.02.2020-17.08.2020 р., фільтрованою банківською випискою за період з 01.07.2020 р. до 31.07.2020 р., а також платіжними дорученнями. Оплата була здійснена відповідачем після відкриття провадження у даній справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості за поставлений товар під час розгляду справи № 914/1167/20 в розмірі 2 573 138,50 грн., керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі № 914/1167/20 в частині стягнення з відповідача 2 573 138,50 грн. згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором поставки № 10/12/19 від 10.12.2019 р. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, які підписані повноваженими представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучені позивачем до матеріалів справи. Поставка товару була здійснена на загальну суму 3 155 850,00грн. на день прийняття судом рішення у даній справі. Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 2 573 138,50 грн. Відтак, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем на момент ухвалення рішення у справі становить 582 711,50 грн., що включає в себе часткову несплату в розмірі 42 811,50 грн. по накладній № 97 від 11.02.2020 р. та повну несплату по накладних № 98 від 11.02.2020 р. в сумі 259 900,00 грн., № 102 від 20.02.2020 р. в сумі 140 000,00 грн. і по накладній № 103 від 20.02.2020 р. в сумі 140 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Підставою для звернення позивача з даним позовом до суду слугувало те, що відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату поставленого товару.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно положень п. 2.4. Договору поставки, розрахунки за Договором здійснюються у розмірі повної вартості поставленого товару впродовж 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання товару покупцем і підписання сторонами видаткових накладних.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 3 155 850,00 грн. Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на суму 2 573 138,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою, які долучені до матеріалів справи.
Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 582 711,50 грн. на час прийняття судом рішення у справі та підтверджується поданими доказами у справі.
Доказів погашення основної заборгованості в розмірі 582 711,50 грн. сторонами на день ухвалення рішення у справі не подано.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Таким чином, враховуючи зазначене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума заборгованості в розмірі 582 711,50 грн. на час ухвалення рішення у даній справі.
Крім того, 17.08.2020 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання із заявою про стягнення з відповідача судових витрат з додатками від 14.08.2020 р., в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (за вх.№ 24383/20 від 17.08.2020 р.). До вказаного клопотання представником позивача долучено до матеріалів справи договір № 001/1/20 щодо надання правової допомоги від 14.05.2020 р., рахунок на оплату № 001/1/20 від 14.05.2020 р. на суму 12 000,00 грн.
10.09.2020 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання за вх. № 26414/20 про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 4528 від 01.09.2020 р. на суму 12 000,00 грн. про оплату за надання правової допомоги згідно з договором № 001/1/20 від 14.05.2020 р., в також поштову квитанцію та опис вкладення про направлення вказаного клопотання на адресу відповідача.
Згідно ч. 1-2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн. долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 001/1/20 від 14.05.2020 р., який укладений між ТзОВ “Харвест Агрохім Україна” та адвокатом Багрієм О.Л. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1493 від 11.03.2009 р.).
Крім того, 10.09.2020 р. за вх.№ 26414/20 представником позивача долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 4528 від 01.09.2020 р. про сплату ТзОВ “Харвест Агрохім Україна” адвокату Багрію О.Л. 12 000,00 грн. В призначенні платежу вказаного платіжного доручення зазначено “за надання правової допомоги згідно договору № 001/1/20 від 14.05.2020 р.”.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивачем зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат, окрім сплати судового збору, які планує понести позивач становить 20 000,00 грн.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні матеріали, клопотання та деталізовані розрахунки по заборгованості готувалися адвокатом Багрієм О.Л., інтереси позивача в судових засіданнях у справі № 914/1167/20 представляв адвокат Багрій О.Л.
Згідно з ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2020 р. між ТзОВ “Харвест Агрохім Україна” та адвокатом Багрієм О.Л. укладено договір про надання правової допомоги № 001/1/20.
Позивачем долучено до матеріалів справи рахунок на оплату № 001/1/20 від 14.05.2020 р., з якого вбачається, що адвокатом надавались наступні адвокатські послуги (вартість 1 год. - 800,00 грн.), а саме: вивчення та аналіз матеріалів справи 4 год. - 3 200,00 грн.; аналіз законодавства та судової практики 1 год. - 800,00 грн.; підготовка позовної заяви 5 год. - 4 000,00 грн.; подання позовної заяви 2 год. - 1 600,00 грн.; представництво в суді 3 год. - 2 400,00 грн. Відтак, загальна вартість наданої професійної правничої допомоги становить 12 000,00 грн.
Вказані послуги були оплачені позивачем платіжним дорученням № 4528 від 01.09.2020 р. на суму 12 000,00 грн., засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи.
На час ухвалення рішення у даній справі від відповідача на адресу суду не поступало клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, розмір витрат підтверджено поданими у справі доказами.
Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України” від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінивши наявні матеріали справи та беручи до уваги, що відповідач не заперечив проти суми заявленої позивачем до стягнення за надання професійної правничої допомоги, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 573 138,50 грн. - закрити згідно з п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).
3. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей-як для себе!” (79032, Львівська обл., місто Львів, вул. Джорджа Вашингтона, будинок 10; код ЄДРПОУ № 31978272) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Агрохім Україна” (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Матросова, 11; код ЄДРПОУ37505710) 582 711,50 грн. заборгованості, 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 8 740,67 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 02.10.2020 р.
Суддя О.З. Долінська