ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.10.2020Справа № 910/10453/20
За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»
про відшкодування шкоди 31230,10 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Відповідача заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.
Від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного Відповідачем страхового договору (полісу).
Відповідач у відзиві позовні вимоги відхиляє, оскільки вважає, що автомобіль Nissan, д.р.н. НОМЕР_1 експлуатувався незаконно, та необхідно було застосувати коефіцієнт зносу, який за розрахунком Відповідача становить 0,126.
Позивач доводи відзиву відхиляє, вважаючи, що Відповідачем не доведено незаконної експлуатації автомобіля, і також що наведений коефіцієнт зносу не підлягає застосуванню, так як його розрахунок необґрунтований.
Заперечень на відповідь на відзив від Відповідача не надходило.
При цьому, враховано, що до суду не надходили передбачені п. 4 Прикінцевих положень ГПК України заяви про поновлення або продовження процесуальних строків.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
10.08.2019 по вул. Здолбунівська, в м. Києві, була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Nissan, д.р.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хонда», д.р.н. НОМЕР_2 , чим порушив ПДР України. Дані обставини підтверджуються постановою суду та довідкою поліції, копії яких містяться у справі.
Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Хонда», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_2 на праві власності, був під його керуванням на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_2 . Доказів, що Договір добровільного страхування вже не був діючим на час ДТП матеріали справи не містять.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, та враховуючи, зокрема, рахунок від 15.08.2019 ремонтного СТО Застрахованого автомобіля (32230,10 грн.) та звіт оцінювача від 25.02.2020 з калькуляцією AUDATEX (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 32465,92 грн., коефіцієнт зносу - 0) Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування у розмірі 32230,10 грн. на ремонтне СТО Застрахованого автомобілі.
При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за Договором; суду не доведено протилежного.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_1 , автомобіля Nissan, д.р.н. НОМЕР_1 , під час експлуатації останнього, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до справи постановою суду.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , як особи, яка експлуатувала автомобіль Nissan, д.р.н. НОМЕР_1 , на законних підставах була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) АО/853045 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду по майну - 100000 грн., франшиза - 1000).
Відхиляючи доводи Відповідача щодо незаконності керування ОСОБА_1 , автомобілем Nissan, д.р.н. НОМЕР_1 , на час ДТП, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Згідно з п.10.4 ст.10 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з тим, відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом.
Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно з ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Разом з тим, за змістом частини 5 статті 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до абз.22 п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.
Згідно з ч.9 ст.15 Закону України "Про дорожній рух" право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Абзацом 23 п.1.10 Правил дорожнього руху визначено, що водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
Згідно з п.2.2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Так, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 на час скоєння ДТП, керував транспортним засобом Nissan, д.р.н. НОМЕР_1 , незаконно, вказана обставина також не встановлена жодним рішенням суду.
Крім того, матеріалами справи підтверджується та Відповідачем не заперечується той факт, що Відповідач відповідно до полісу АО/853045 здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 , як іншої особи, допущена до керування ТЗ, та забезпечило транспортний засіб - автомобіль Nissan, д.р.н. НОМЕР_1 .
Вказаний поліс був чинним на момент ДТП.
Суд зазначає, що на момент укладення зазначеного полісу Відповідачу було достовірно відомо, що останній страхує не власника транспортного засобу і що вказаний автомобіль перебуває у митному режимі "Тимчасове ввезення", а відтак Відповідач, на момент укладення полісу взяв на себе відповідальність перед будь-якими особами за заподіяння їм шкоди саме застрахованим транспортним засобом, незалежно від того, хто є водієм.
В той же час, статус розмитнення автомобіля жодним чином не знімає зі страховика, який забезпечив конкретний транспортний засіб, відповідальності за відшкодування збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №910/14693/17.
Отже, на Відповідача полісом №АО/853045 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації водієм ОСОБА_1 , автомобіля Nissan, д.р.н. НОМЕР_1 , на час ДТП.
Відхиляючи наданий Відповідачем розрахунок коефіцієнту зносу, здійснений аварійним комісаром, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Даний пункт Методики наведений у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 21 жовтня 2019 року № 3207/5/1033.
Частинами 1, 2 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами статті 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Таким чином, розрахунок та/або консультативний висновок аварійного комісара (наданий Відповідачем документ від 28.07.2020) не може вважатися висновком експерта в розумінні наведених вище положень процесуального закону. Як слідує із вказаного консультативного висновку, останній не містить застереження щодо обізнаності аварійного комісара про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та має консультативний характер.
Крім того, з даного консультативного висновку вбачається, що при визначенні коефіцієнту фізичного зносу аварійним комісаром застосовувалися виключно дані з програми AudaHistory. Однак, дана програма не має обов'язкового характеру та міститься серед переліку рекомендованих комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, наведеним у пункті 8 Методики.
Загальні умови та порядок провадження діяльності аварійних комісарів, які з'ясовують причини настання страхового випадку та визначають розмір збитків відповідно до Закону України "Про страхування" встановлено Типовим положенням про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 року № 8.
Пунктом 16 Типового положення передбачено, що на підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат - документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.
У разі потреби аварійний комісар складає рапорт, в якому докладно описує обставини та причини настання страхового випадку (пункт 21 Типового положення).
Складання аварійним комісаром консультативного висновку вказаним положенням не передбачено.
Отже, суд не приймає в якості належного доказу визначення коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля консультативний висновок аварійного комісара, наданий Відповідачем.
Інші докази, які б свідчили про необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу до вказаного транспортного засобу, у матеріалах даної справи відсутні.
Залученим до матеріалів справи рахунком СТО підтверджується, що ремонт на СТО Застрахованого автомобіля фактично коштував 32230,10 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, який дорівнює 0, визначена сертифікованим оцінювачем, склала 32465,92 грн.
Позивач же, на підставі умов Договору добровільного страхування та на підставі складеного на виконання умов цього Договору страхового акта розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 32230,10 грн.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування встановленої Позивачем вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, і також Відповідач не спростував розраховану Позивачем суму страхового відшкодування.
Судом встановлено, що наведені у рахунку СТО матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідці поліції, і Відповідачем не надано доказів протилежного.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в ст. 9 Закону України «Про страхування».
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу АО/853045, та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту відповідальності Відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (200000 грн.), але не більше вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля з урахуванням нульового зносу деталей (32465,92 грн.), та виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (32230,10 грн.), і за мінусом франшизи (1000 грн.), і отже в сумі 31230,10 грн.
Матеріали справи містять докази надсилання Позивачем Відповідачу претензії (заяви) про виплату страхового відшкодування, і одночасно, не містять доказів сплати страхового відшкодування Відповідачем Позивачу до або після подання до суду даного позову у добровільному порядку.
З огляду на все наведене, позовні вимоги про стягнення 31230,10 грн. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування) підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;
З огляду на виключення, встановлені п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України, судом не надається оцінка іншим доводам та запереченням сторін, окрім досліджених і оцінених вище.
Судові витрати, у які Позивачем включено витрати по оплаті судового збору в сумі 2102 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн., які підтверджені належними доказами: договір від 02.01.2020, посвідчення адвоката від 15.02.2018, свідоцтво адвоката від 15.02.2018, реєстр справ від 01.04.2020, рахунок-фактура від 01.04.2020, платіжне доручення від 03.04.2020, опис робіт та акт наданих послуг від 30.04.2020.
Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 178, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (вул. Саксаганського, буд. 77, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 24745673) 31230 (тридцять одну тисячу двісті тридцять) грн. 10 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору та 5000 (п'ять тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.