ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.10.2020Справа №910/10378/20
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А)
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 48-Г, літ. А)
про стягнення 38 695, 00 грн., -
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 38 695,00 грн, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.
30.07.2020 до суду від позивача надійшов лист №ЮКК/20153 від 28.07.2020 з додатками на усунення недоліків позовної заяви, до якої також додано клопотання про витребування доказів по справі, а саме інформації з централізованої бази М(Т)СБУ щодо укладення Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" страхового полісу №АО/000008474.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію з централізованої бази щодо страхового полісу №АО/0008474 та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.
12.08.2020 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України на запит ухвали суду від 03.08.2020 надійшла відповідь №9-02/23563 від 07.08.2020 з інформацією щодо страхового полісу №АО/0008474
02.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивачем було виплачено страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту в розмірі 38 695,00 грн, визначеному на підставі рахунку СТО ФОП Мигрин О.М. №15-11 від 28.11.2019, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 41 545,00 грн та без врахування фізичного зносу, хоча вказаний автомобіль 2010 року випуску, а тому його термін експлуатації на момент ДТП складав 9 років. У зв'язку з чим, відповідач самостійно провів розрахунок коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті якого отримано значення Ез=0, 5483. Також відповідач зазначає, що оскільки ремонт пошкодженого автомобіля здійснювався ФОП Мигрин О.М., який не є платником ПДВ, розмір страхового відшкодування був визначений на підставі ремонтної калькуляції №ДККА-68940 від 10.12.2019, як вартість відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням фізичного зносу та без врахування ПДВ та становить: (Ср) 4 550,00 + (См) 9 300, 98 + (Сс) 20 875,70 х (1-(Ез)0,5483)= 23 280, 53 грн. А тому відповідач просить задовольнити позовні вимоги частково, в розмірі 23 280 53 грн.
Відповідь на відзив у строк встановлений судом на підставі ст. 166 Господарського процесуального кодексу України позивачем не подана.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" не скористалось наданими йому процесуальними правами на подачу відповіді на відзив, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
26.06.2019 між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-2815-19-00058 (надалі - Договір страхування), відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
25.11.2019 в м. Києві на вул. Столичне шосе, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Управління патрульної поліції у місті Києві про дорожньо-транспортну пригоду №3019332405054781 вищевказана ДТП відбулась внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 13.1 ПДР.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва №752/25255/19 від 30.01.2020 ОСОБА_2 визнано винним винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
26.11.2019 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
10.12.2019 позивачем на підставі рахунку СТО ФОП Мигрин О.М. №15-11 від 28.11.2019 було складено страховий акт №ДККА-68940 від 10.12.2019 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, відповідно до якого розмір страхового відшкодування складає 38 695, 00 грн (41 545, 00 грн (вартість відновлювального ремонту згідно рахунку СТО) - 2 850, 00 грн (безумовна франшиза передбачена договором страхування).
На підставі вищевказаних документів, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 38 695, 00 грн на рахунок СТО ФОП Мигрин О.М., що підтверджується копією платіжного доручення №30249 від 11.12.2019 в розмірі 38 695, 00 грн.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
З урахуванням наведеного, позивач виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_3 , відшкодовується ним як володільцем цього транспортного засобу.
Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "Омега"на підставі полісу АО/0008474 (ліміт відповідальності за шкоду - 100 000, 00 грн, франшиза - 0,00 грн).
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_2 , який експлуатував автомобіль марки «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_3 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вже було зазначено, відповідач подав відзив на позовну заяву в якому визнає позовні вимоги частково, а саме у розмірі 23 280, 53 грн. Оскільки позивачем було виплачено страхове відшкодування за договором страхування в розмірі 38 695,00 грн, визначеному на підставі рахунку СТО ФОП Мигрин О.М. №15-11 від 28.11.2019, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 41 545,00 грн та без врахування фізичного зносу, хоча вказаний автомобіль 2010 року випуску, а тому його термін експлуатації на момент ДТП складав 9 років. У зв'язку з чим, відповідач самостійно провів розрахунок коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті якого отримано значення Ез=0, 5483. Також відповідач зазначає, що оскільки ремонт пошкодженого автомобіля здійснювався ФОП Мигрин О.М., який не є платником ПДВ, розмір страхового відшкодування був визначений на підставі ремонтної калькуляції №ДККА-68940 від 10.12.2019, як вартість відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням фізичного зносу та без врахування ПДВ та становить: (Ср) 4 550,00 + (См) 9 300, 98 + (Сс) 20 875,70 х (1-(Ез)0,5483)= 23 280, 53 грн. А тому відповідач просить задовольнити позовні вимоги частково, в розмірі 23 280 53 грн.
Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому, як передбачено в п. 1.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).
Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу та у межах фактичних витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Таким чином, оскільки як вбачається з матеріалів справи, пошкоджений транспортний засіб марки Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 , 2010 року випуску, а отже на момент ДТП, строк експлуатації автомобіля перевищував 9 років, в зв'язку з чим, при визначенні належного до сплати відповідачем страхового відшкодування підлягає врахуванню коефіцієнт фізичного зносу.
З наявного в матеріалах справи розрахунку коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу №712-15528 регрес вбачається, що значення коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 становить 0,5483.
Позивачем в свою чергу, власного розрахунку/звіту в підтвердження необхідності застосування іншого коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу не надано, а отже суд приймає наданий відповідачем розрахунок як належний.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість матеріального збитку в межах суми відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який дорівнює 0, 5483.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість робіт складає 4 550,00 грн, вартість матеріалів - 9 300, 98 грн, вартість деталей - 20 875, 70 грн, коефіцієнт фізичного зносу 0,5483, а отже розмір вартості відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу та порядку його встановлення визначеного в Методиці склав: (Ср) 4 550,00 грн + (См) 9 300, 98 + (Сс) 20 875, 70 х (1-(Ез)0,5483)=23 280,53 грн
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності та враховуючи, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування згідно рахунку СТО, який не є платником податку на додану вартість, без врахування коефіцієнту фізичного зносу, суд дійшов висновку, що у відповідача, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100 000, 00 грн), і в межах суми (фактичних затрат у розмірі 38 695, 00 грн), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей у розмірі 0,5483 та за мінусом франшизи (0 грн).
Аналогічна правова позиція викладена в поставної Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17.
Таким чином, позивачем не доведено наявності у відповідача обов'язку з відшкодування різниці між фактичними витратами та страховим відшкодуванням з урахування коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 15 414, 47 грн та відсутності підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні належної до сплати на користь позивача суми страхового відшкодування.
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять докази надсилання позивачем відповідачу претензії (заяви) про виплату страхового відшкодування, а також не містять доказів сплати страхового відшкодування відповідачем позивачу після подання до суду даного позову у добровільному порядку.
При цьому, суд застосовує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 №465/4287/15, яка погодилася з висновками, викладеними в її більш ранній постанові від 19.06.2019 № 465/4621/16-к, що у системному зв'язку зі статтею 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього ж Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків, як підстави для відмови у відшкодуванні, стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 вказаного Закону, загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтями 78, 79 Кодексу передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 23 280, 53 грн доведеними, обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з наведених вище підстав.
Судовий збір у розмірі грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Омега» (ідентифікаційний код 21626809, адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 48-Г, літ. А) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (ідентифікаційний код 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А) суму страхового відшкодування у розмірі 23 280, 53 грн (двадцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 53 коп.) та суму судового збору у розмірі 1 264, 65 грн (одна тисяча двісті шістдесят чотири гривні 65 коп.)
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяС.М. Морозов