ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2020Справа № 910/6547/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз"
про визнання додаткової угоди укладеною,
За участю представників сторін:
від позивача: Майборода А.Л за довіреністю від 16.03.2020;
від відповідача: Прокоф'єва Л.С. за довіреністю № 41/20 від 22.07.2020.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз" (далі - відповідач) про визнання додаткової угоди до Договору купівлі-продажу № ЗКЗ-Н-02-2019-270/5 від 19.03.2019 укладеною в редакції позивача.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" посилалося на безпідставне ухилення відповідача від підписання додаткової угоди до вищенаведеного договору купівлі-продажу, необхідність підписання якої обумовлена зміною ціни на газ на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 24.01.2020. У той же час обов'язковість укладення такої додаткової угоди, на думку позивача, є беззаперечною, та не залежить від волі сторін, оскільки обумовлена змінами у законодавстві.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/6547/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 24.06.2020 року.
16.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву № 1106/20 від 11.06.2020, в якому останній заперечив проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" з огляду на протиправність ретроспективного внесення змін до укладеного між сторонами договору в частині ціни природного газу.
23.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на відзив, в якій останній навів свої аргументи на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Також, того ж дня через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення позивача до позову
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2020 підготовче засідання відкладено на 15.07.2020 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2020 підготовче засідання відкладено на 04.08.2020 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2020 року строк проведення підготовчого провадження у даній справі було продовжено на 30 днів. У той же час цією ухвалою підготовче провадження у справі № 910/6547/20 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 22.09.2020 року.
У судовому засіданні 22.09.2020 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву № 1106/20 від 11.06.2020.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
19.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК ТРЕЙДІНГ", найменування якого у подальшому було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Єгаз" (продавець), було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № ЗКЗ-Н-02-2019-270/5 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2019 році природний газ, а покупець, у свою чергу, - прийняти та оплатити його вартість на умовах цього Договору.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
У пункті 1.2 Договору його сторони погодили, що природний газ, який передається за цим Договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Згідно з пунктом 2.1 наведеної угоди продавець передає покупцеві з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року включно природний газ обсягом до 286,110 тис. м3.
Відповідно до пункту 3.1 Договору продавець передає покупцеві природний газ у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі (пункт 3.2 Договору).
За умовами пункту 5.1 означеного правочину ціна за 1 000 м3 газу становить 6 235,51 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Всього до сплати за 1 000 м3 газу разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
У розділі 6 Договору його сторонами було погоджено порядок та умови проведення розрахунків.
Пунктом 11.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2019 року, і діє в частині продажу природного газу до 30.04.2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Судом встановлено, що до вищевказаного Договору його сторонами неодноразово вносилися зміни в частині ціни на газ та строку дії цього правочину, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних Додаткових угод № 1 від 19.04.2019, № 2 від 12.06.2019, № 3 від 21.06.2019, № 4 від 12.07.2019, № 5 від15.08.2019, № 6 від 18.09.2019, № 7 від 15.10.2019, № 8 від 18.11.2019, № 9 від 29.11.2019, № 10 від 11.12.2019, № 11 від 07.02.2020, № 12 від 24.02.2020, № 13 від 25.02.2020, № 14 від 03.03.2020, № 15 від 06.03.2020, № 16 від 24.03.2020.
Зокрема, у Додатковій угоді № 10 від 11.12.2019 сторонами досягнуто згоди, що ціна на за 1 000 м3 газу з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року (включно) становить 5 500,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Всього до сплати за 1 000 м3 разом з податком на додану вартість - 6 600,00 грн.
У Додатковій угоді № 13 від 25.02.2020 року сторонами погоджено, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2019 року, і діє в частині продажу природного газу до 31.03.2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
З матеріалів справи вбачається, що листом № 88705-Сл-1408-0220 від 04.02.2020 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК ТРЕЙДІНГ" (яке у подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Єгаз") з пропозицією внести зміни до укладеного між цими контрагентами Договору № ЗКЗ-Н-02-2019-270/5 від 19.03.2019 в частині визначення у період з 01.01.2020 р. по 31.01.2020 р. ціни на газ у розмірі 5,58 грн. за м3 (з урахуванням податку на додану вартість) на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 24.01.2020. До вказаного листа позивачем додано проект відповідної додаткової угоди до Договору.
Проте у відповідь на вказане звернення продавцем на адресу позивача направлено лист № 167-41-132-7-0220 від 07.02.2020, в якому висловлено заперечення щодо внесення запропонованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" змін до Договору з посиланням на статтю 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Крім того, в означеному листі продавцем зауважено, що згідно з приписами частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Враховуючи необґрунтованість, на думку позивача, відмови відповідача від укладення вищезазначеної додаткової угоди до Договору в запропонованій Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" редакції та не приведення цього правочину у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 24.01.2020, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
В силу приписів статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Суд зазначає, що жодних звичаїв ділового обороту, які б передбачали іншу форму внесення змін до договору, сторонами суду не повідомлено.
За змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За приписами частин 1-3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.
Це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов'язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу застосовується у прозорий і недискримінаційний спосіб та не обмежує права суб'єктів господарювання, що створені відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, зокрема право на здійснення постачання природного газу споживачам за умови дотримання вимог законодавства; не позбавляє побутових споживачів, релігійні організації та виробників теплової енергії права обирати постачальника природного газу і права придбавати природний газ за цінами, що вільно встановлюються сторонами договору постачання природного газу згідно із Законом України "Про ринок природного газу"; не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов'язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності.
Вказаним Положенням визначено перелік постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу.
До означеного переліку включено, в тому числі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут".
З наведеного вбачається, що вказане Положення покладає спеціальні обов'язки саме на позивача, проте не містить будь-яких приписів про покладення певних обов'язків на відповідача.
28.01.2020 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 17 від 24.01.2020 "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу".
Відповідно до вказаної Постанови абзац п'ятий пункту 6 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу викладено у такій редакції: "З 1 січня 2020 р. ціна придбання природного газу не може бути вищою за ціну продажу природного газу, визначену відповідно до пункту 13 цього Положення, за вирахуванням торговельної надбавки (націнки) НАК "Нафтогаз України" на рівні 1,917 відсотка зазначеної ціни.".
Пункт 13 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу викладено у наступній редакції: "З 1 січня 2020 р. НАК "Нафтогаз України" здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем), але не вище рівня, який, зокрема, враховує середньоарифметичне значення фактичних цін (End of Day) природного газу на наступну добу поставки газу (Day-Ahead and Weekend) на нідерландському газовому хабі (ТТF) за період 1-22 числа місяця постачання газу відповідно до інформації біржі Powernext/EEX, різницю (спред) між ціною на хабі TTF та кордоні України і тариф на послуги транспортування природного газу для точки входу в Україну на міждержавному з'єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною".
Приймаючи вищенаведену постанову, Кабінет Міністрів України змінив ціну на продаж/постачання природного газу з 01.01.2020 року, надавши цьому нормативно-правовому акту зворотної дії в часі.
Після прийняття даної постанови на офіційному веб-сайті НАК "Нафтогаз України" опубліковано повідомлення, що у січні 2020 року оптова ціна на природний газ для потреб населення, виробників тепла та інших захищених споживачів, яким НАК "Нафтогаз України" постачає газ в рамках спеціальних обов'язків (ПСО), становитиме 4,65 грн. за кубометр (без врахування ПДВ, націнки газзбутів та витрат на транспортування газу магістральними і розподільними трубопроводами). Нова ціна була розрахована НАК "Нафтогаз України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 24.01.2020.
Отже, з системного аналізу вказаних вище приписів Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу вбачається, що ціна продажу природного газу була встановлена саме для НАК "Нафтогаз України", проте, не для Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз".
Тобто, за висновками суду, положення постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 24.01.2020 "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" щодо зменшення ціни на природний газ не вказують на наявність правових підстав для виникнення у сторін Договору № ЗКЗ-Н-02-2019-270/5 від 19.03.2019 обов'язку щодо обов'язкового внесення змін до вказаного правочину в частині визначення ціни природного газу.
Як було встановлено судом вище, у додатковій угоді № 10 від 11.12.2019 сторонами досягнуто згоди, що ціна за 1000 м3 газу з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року становить 5 500,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом до сплати за 1 000 м3 з податком на додану вартість - 6 600,00 грн.
За пунктом 3.2 Договору приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2020 року сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі природного газу за січень 2020 року.
Тобто, умови Договору в частині поставки газу в січні 2020 року було фактично виконано його сторонами.
У контексті наведеного суд погоджуються з посиланнями відповідача на приписи частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, згідно яких зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Означена правова норма направлена на забезпечення стабільності цивільного обороту та обумовлює правило щодо недопустимості зміни ціни в договорі після його виконання.
Крім того, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015, сторонами були вчинені юридично-значимі дії, що передували постачанню природного газу та підписанню актів приймання-передачі природного газу до Договору.
Відповідно до загальних термінів, визначених в розділі 1 глави 1 Кодексу ГТС торгове сповіщення - інформаційне повідомлення відповідно до форми, встановленої цим Кодексом, що направляється оператору газотранспортної системи від замовника послуг транспортування природного газу щодо обсягів природного газу, які він відчужив або набув.
Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу XIV передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби. Замовник послуг транспортування має право надавати торгове сповіщення виключно після набуття/відчуження права власності на такий обсяг (об'єм) природного газу за договором купівлі-продажу природного газу (або іншою цивільно-правовою угодою) іншому замовнику послуг транспортування у відповідну газову добу на віртуальну торгову точку.
Оператор газотранспортної системи забезпечує функціонування інформаційної платформи, на якій здійснюється опрацювання наданих торгових сповіщень (пункт 1 Глави 2 розділу XIV Кодексу ГТС).
Протягом січня 2020 року щодобово в розрахунковому місяці Оператором ГТС через інформаційну платформу було погоджено передачу природного газу у віртуальній точці (разом по категоріям: побутові споживачі та релігійні організації) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" в обсязі 34 002 200 м3 шляхом погодження торгових сповіщень, що у подальшому було відображено у відповідному акті приймання-передачі природного газу до Договору в обсязі 26 136 617,70 м3 (обсяг, що становить частину із загального, зокрема, для потреб побутових споживачів), який підписаний сторонами і ними не оспорюється.
На час опублікування Постанови КМУ №17, а саме 28.01.2020 року, Оператором ГТС на інформаційній платформі вже було підтверджено завершення господарської операції з передачі природного газу в обсязі 26 136 617,70 м3.
Враховуючи те, що фактична передача продавцем та прийняття покупцем у січні 2020 року природного газу здійснювалась на підставі умов Договору № ЗКЗ-Н-02-2019-270/5 від 19.03.2019, яким, з урахуванням додаткової угоди № 10 від 11.12.2019, було визначено ціну за 1 000 м3 газу з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року в розмірі 5 500,00 грн., крім того податок на додану вартість - 20%, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для внесення змін до умов Договору після його виконання у зв'язку, зокрема, із затвердженням Кабінетом Міністрів України змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, які набрали чинності 28.01.2020 року.
Посилання позивача на лист Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 23/5-176-20 від 30.01.2020 як на підставу для задоволення позовних вимог не беруться судом до уваги, оскільки зміст зазначеного листа стосується саме договорів купівлі-продажу природного газу, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" та Акціонерним товариством товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як суб'єктами, на яких Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу покладено певні обов'язки, у тому числі стосовно ціни купівлі та продажу природного газу.
Крім того, твердження позивача про те, що внаслідок неукладання додаткової угоди про зменшення ціни на природний газ у спірний період позивачу було завдано збитків, суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини ніяким чином не впливають на наявність підстав для внесення змін до укладеного між сторонами правочину.
Суд також звертає увагу на положення статті 58 Конституції України, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з частиною 3 статті 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Конституційний Суд України у Рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2001 від 05.04.2001 зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Цим же рішенням Конституційного Суду України встановлено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто, надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз" про визнання додаткової угоди укладеною.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17 та від 24.04.2019 у справі № 915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу (у тому числі щодо розміру матеріальної шкоди) залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевказані обставини, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз" про визнання додаткової угоди укладеною задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 02.10.2020 року.
Суддя В.С. Ломака