ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2020Справа № 910/16921/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська юридична група", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , м. Київ
про визнання договору недійсним, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Бродська К.О. (адвокат за довіреністю №02/01-2020 від 02.01.2020 року);
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: Студзінський М.А. (адвокат за ордером КВ№479806).
14.09.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська юридична група" (відповідач) про визнання Договору №Г-1901/16 про відступлення права вимоги від 19.01.2016 недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 11.10.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 25.10.2016.
25.10.2016 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що жодного належного та допустимого підтвердження зазначених позивачем обставин матеріали справи не містять. Окрім того, відповідач наголосив, що оспорюваний договір цілком відповідає загальним вимогам, що передбачені законодавством України, укладений у письмовій формі та містить всі істотні умови такого виду договорів. Також, у відзиві вказано, що позивачем жодним чином не зазначено на захист яких саме прав чи охоронюваних законом інтересів ним пред'явлено позов.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі №910/16921/16 призначено комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.
28.11.2016 до суду від експертної установи надійшов супровідний лист №17702/16-33/17703/17704/16-32 від 24.11.2016 разом з клопотанням судових експертів Приймак О.Г., Красюк І.П., Тарасюк І.М., які виконують судову експертизу у даній справі про надання матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 поновлено провадження у справі №910/16921/16, зобов'язано учасників судового процесу в строк до 09.12.2016р. надати суду необхідні для проведення судової експертизи документи, зобов'язано позивача оплатити вартість судової експертизи, докази чого надати до матеріалів справи та зупинено провадження у справі.
14.12.2016 до суду від експертної установи надійшов супровідний лист №17701/16-34 від 29.11.2016 разом з клопотанням судових експертів Гріненко Ж.Г., Родюкова О.С., які виконують судову експертизу у даній справі про надання матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи, а саме оригіналу Договору №Г-1901/16 про відступлення права вимоги від 19.01.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 поновлено провадження у справі №910/16921/16, зобов'язано учасників судового процесу в строк до 06.01.2017 надати суду необхідні для проведення судової експертизи документи, а саме оригінал досліджуваного документу та письмову згоду або заперечення щодо надання судом дозволу експертній установі на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у наданих (досліджуваному та порівняльних) документах та зупинено провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2017 зобов'язано учасників судового процесу в строк до 31.01.2017 надати суду необхідні для проведення судової експертизи документи, а саме оригінал досліджуваного документу, надано експертній установі дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у наданих (досліджуваному та порівняльних) документах частково, крім Договору №01/10/13 оренди приміщень від 28.10.2013, акту приймання-передачі приміщень від 28.10.2013 та рахунків-фактур №02 від 28.02.2014, №03 від 24.03.2014, №04 від 24.03.2014 та зупинено провадження у справі.
27.04.2017 до суду від експертної установи надійшло повідомлення про неможливість надання висновку комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів №17701/16-34/17702/16-33/17703/17704/16-32 від 21.04.2017 у зв'язку з ненаданням у розпорядження судових експертів оригіналу досліджуваного документу - Договору №Г-1901/16 про відступлення права вимоги від 19 січня 2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2017 поновлено провадження у справі, розгляд призначено на 23.05.2017.
22.05.2017 року позивачем подано до суду пояснення, в яких зазначено, що спірний договір має бути визнаний недійсним на підставі недодержання вимог частини першої статті 203 ЦК України, оскільки в основному договорі передбачена обов'язкова згода боржника на відступлення права вимоги, якої позивачем, як боржником, надано не було.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи до 13.06.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 розгляд справи відкладено до 20.06.2017.
В судовому засіданні 20.06.2017, судом було ухвалено направити повідомлення в порядку ст. 90 ГПК України до Головного слідчого управління Національної поліції України щодо дій посадових осіб, відповідальних працівників, представників відповідача, що можуть переслідуватись в кримінальному порядку для проведення відповідної перевірки.
Ухвалою від 20.06.2017 року провадження в справі №910/16921/16, у зв'язку з направленням повідомлення в порядку ст. 90 ГПК України до Головного слідчого управління Національної поліції України, було зупинено.
04.06.2019 року та 05.06.2019 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 (за підписом адвоката Студзінського М.А.) надійшло клопотання про поновлення провадження у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі. В підтвердження зазначених обставин, третьою особою надано до заяви постанову старшого слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві від 20.02.2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100008453 від 14.07.2017 року, у зв'язку з недостатністю доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанні можливостей їх отримати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 поновлено провадження у справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.07.2019.
В підготовчих засіданнях 16.07.2019, 01.10.2019 та 19.11.2019 судом оголошувались перерви до 01.10.2019, до 19.11.2019 та до 28.01.2020 відповідно.
19.11.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що підпис ОСОБА_2 візуально відрізняється від підписів, які містяться на інших документах, проте відповідачем так і не надано до суду оригінал спірного договору, що свідчить про невідповідність правочину дійсності. Більше того, передбачені умовами спірного правочину кошти ОСОБА_2 від відповідача не отримував. А також позивач жодної згоди на відступлення права вимоги не надавав.
28.01.2020 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2020 року.
Ухвалою від 24.03.2020 року розгляд справи було відкладено до 19.05.2020 року.
В судовому засіданні судом було оголошено відкладення до 07.07.2020 року, а в судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2020 року.
В судове засідання 22.09.2020 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 22.09.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
28.10.2013 року між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» (орендар, позивач) було підписано Договір оренди приміщення №01/10/13 (надалі також - Основний Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (без передання права власності) нежитлове приміщення №1 (групи приміщень №7) площею 49,90 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - приміщення) на умовах даного Договору.
Вказаним договором, зокрема, пунктом 8.4., передбачено, що відступлення прав, придбаних по даному Договору однією із сторін, без відповідної письмової згоди іншої сторони, не допускається.
Надалі, 19.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська юридична група» (новий кредитор) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (первісний кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №Г-1901/16 (надалі також - Договір, спірний правочин),відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» (боржник) щодо сплат неустойки за затримку повернення орендованого майна з 01.05.2014 до 26.12.2014 у розмірі 232 032,20 грн згідно з Договором оренди від 28.10.2013, укладеного між первісним кредитором і боржником, та підтверджене рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/1041/15-г, а новий кредитор приймає належне первісному кредитору право вимоги.
З цього Договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язанні щодо сплати боржником неустойки у розмірі 232 032,20 грн, що виникло з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору за передане право вимоги до боржника за Основним Договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 100 000,00 грн. Новий кредитор зобов'язується протягом 10 календарних місяців, починаючи з 01.03.2016 року сплатити первісному кредитору суму, визначену у п. 2.1. цього Договору. Оплата здійснюється рівними частинами - щомісячно до 29 числа кожного місяця по 10 000,00 грн.
Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п. 5.1. Спірного правочину).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що:
- спірний правочин укладено без надання позивачем, як боржником, згоди на відступлення права вимоги за Основним Договором;
- відсутні докази проведення відповідачем сплати коштів, передбачених умовами пункту 2.1. спірного Договору;
- відсутній оригінал спірного правочину;
- відсутнє вільне волевиявлення ОСОБА_2 на підписання Договору.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наголосив на тому, що оспорюваний договір цілком відповідає загальним вимогам, що передбачені законодавством України, укладений у письмовій формі та містить всі істотні умови такого виду договорів. Окрім того, відповідачем зазначено, що звернення позивача до суду з даним позовом спрямоване на умисне затягування розгляду справи №910/1041/15-г.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Як встановлено судом, між позивачем, як орендарем, та ФО-П ОСОБА_2., як орендодавцем, укладено Договір оренди приміщення №01/10/13 від 28.10.2013 року, умовами якого (п. 8.4.) сторони передбачили, що відступлення прав, придбаних по даному Договору однією із сторін, без відповідної письмової згоди іншої сторони, не допускається.
Дійсність Основного Договору в судовому порядку не оспорена.
В той же час, без врахування вказаного п. 8.4. Договору, між відповідачем, як новим кредитором, та ФО-П ОСОБА_2., як первісним кредитором, укладено Договір про відступлення права вимоги №Г-1901/16 від 19.01.2016 року.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання. (ч. 2 ст. 518 Цивільного кодексу України).
Судом, встановлено, що позивач не був стороною спірного правочину, в той час, як норма ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України передбачає згоду боржника на зміну кредитора, якщо це передбачено умовами договору, в даному випадку, сторонами це передбачено в п. 8.4. Основного Договору.
У разі коли один договір (який укладається однією із сторін) суперечить умовам іншого договору (де така особа була стороною договору), то для захисту прав та інтересів особи (яка не укладала наступний договір) може бути застосований такий спосіб захисту як визнання правочину недійсним. Причому при оспорюванні договору, який суперечить умовам іншого договору, повинна враховуватися добросовісність. (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду №761/22001/15-ц від 13.06.2018 року).
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, як боржник за Основним Договором, був повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні. Відповідачем протилежне не доведено.
Зобов'язання за Договором складається не тільки з обов'язків сторін, а й прав, тому передача права вимоги, що виникає на підставі такого договору має відбуватись відповідно до умов договору та закону. (Позиція викладена в Постанові Верховного Суду №904/10792/16 від 20.02.2018 року).
Отже, враховуючи викладене, укладення спірного Договору порушує законні права та інтереси позивача, як боржника за Основним Договором.
Судом встановлено наявність підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України з урахуванням того, що вказаний спірний договір вчинений без попередньої письмової згоди на те позивача.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 2.1. та п. 2.2. спірного Договору передбачено обов'язок сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська юридична група» Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. суми у розмірі 100 000,00 грн протягом 10 календарних місяців починаючи з 01.03.2016 року щомісячно до 29 числа кожного місяця по 10 000,00 грн.
Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 15.02.2016 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За заповітом, посвідченим приватним нотаріусом дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Майданник І.В., зареєстрованим за №7-1302, складеним 10.06.2011 року, ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 все майно, де б воно не було із чого б воно не складалось і, взагалі, все те, що буде належати на день смерті йому та на що за законом він матиме право.
ОСОБА_1 , як дружина померлого, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом НВТ404845, посвідченого державним нотаріусом дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованого за №6-665 13.09.2016 року, стала спадкоємицею на спадщину: нежиле приміщення №1 (групи приміщень №7) (в літері А), що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 49,9 кв.м.
ОСОБА_1 , згідно наявної в матеріалах справи заяви адресованої до Вищого господарського суду України в справі №910/1041/15-г, зазначає, що: ОСОБА_2 не укладав жодних угод щодо передання права вимоги до ТОВ «Навігатор-Інвест» і ніяких коштів за це не отримував; не існує достовірного оригіналу угоди передачі прав; не існує жодних доказів перерахування коштів з рахунку ТОВ «Дніпровська юридична група» ОСОБА_2 ; представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 не повідомив суд про смерть ОСОБА_2 , а 04.04.2016 року звернувся письмово до КАГС з клопотанням про розгляд справи без участі позивача, знаючи, що його повноваження як представника закінчились ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 достовірно знав про смерть ОСОБА_2 , оскільки є сусідом та був присутній на похороні, що може підтвердити близько 100 свідків; ОСОБА_3 є співзасновником ТОВ «Дніпровська юридична група».
Судом встановлено, а відповідачем жодним чином не заперечено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження перерахування ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 , як спадкоємиці, коштів на суму в розмірі 100 000,00 грн на виконання умов пунктів п. 2.1. та п. 2.2. спірного Договору.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача щодо того, що звернення позивача до суду з даним позовом спрямоване на умисне затягування розгляду справи №910/1041/15-г є хибними, оскільки сторонами в зазначеній справі вказані Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест», а предметом розгляду є стягнення неустойки за неповернення орендованого приміщення згідно умов Договору №01/10/13 оренди приміщення від 28.10.2013 року.
Оцінку Договору про відступлення права вимоги №Г-1901/16 від 19.01.2016 року судами, в межах розгляду справи №910/1041/15-г, надано не було, з огляду на зупинення провадження в зазначеній справі до розгляду даної справи.
Так, в січні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» про стягнення 239 004,50 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення згідно умов Договору №01/10/13 оренди приміщення від 28.10.2013 року, з цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 239 004,50 грн неустойки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі №910/1041/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015, в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" про стягнення 239 004, 50 грн. відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2015 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі № 910/1041/15-г скасовано, справу №910/1041/15-г передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/1041/15-г позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 232 032, 20 грн. неустойки, в решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/1041/15-г змінено, викладено резолютивну частину у новій редакції, згідно якої позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 104 687, 93 грн. неустойки, а в решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2016 у справі №910/1041/15-г постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 скасовано, справу №910/1041/15-г передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду в іншому складі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 порушено апеляційне провадження у справі №910/1041/15-г та призначена її до розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2019 року апеляційне провадження у справі № 910/1041/15-г було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №910/16921/16 за позовом ТОВ «Навігатор - Інвест» до ТОВ «Дніпровська юридична група» про визнання недійсним договору № Г-1901/16 про відступлення права вимоги від 19.01.2016, яка розглядається Господарським судом міста Києва.
Необхідним є також зазначення того, що в межах справи №910/16921/16 судом була призначена судово-технічна експертиза з метою встановлення обставин того, чи виконано підпис від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в Договорі № Г-1901/16 про відступлення права вимоги від 19 січня 2016 року самим ОСОБА_2 .
Однак, у зв'язку з ненаданням відповідачем у розпорядження судових експертів оригіналу досліджуваного документу - Договору №Г-1901/16 про відступлення права вимоги від 19 січня 2016 року, судова експертиза проведена не була.
Після повернення матеріалів справи із експертної установи до Господарського суду міста Києва відповідачем надано до матеріалів справи копію нотаріальної заяви ОСОБА_4 , в якій зазначено, що ним 17.12.2016 року було відправлено на адресу Господарського суду міста Києва, для долучення до матеріалів справи №910/16921/16, простим поштовим листом оригінал договору про відступлення права вимоги між ТОВ «Дніпровська юридична група» та ОСОБА_2 .
В той же час, матеріали справи не містять листа ТОВ «Дніпровська юридична група» від 17.12.2016 року із доданим до нього оригіналом Договору №Г-1901/16 про відступлення права вимоги від 19 січня 2016 року.
Станом на 22.09.2020 року стороною відповідача не надано до суду, в межах норм статей 73 та 80 Господарського процесуального кодексу України, оригіналу спірного правочину.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Судом повинна бути встановлена достовірність та вірогідність, з точки зору принципів справедливості, розумності, добросовісності, усталеної практики, наданим сторонами доказів.
У рішенні від 23.08.2016 року (заява №59166/12) Дж.К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Враховуючи, що спірний Договір з боку боржника не погоджений письмово, кошти на його виконання стороною нового кредитора первісному кредитору перераховано не було, та відсутнє документальне підтвердження дійсності правочину, суд дійшов висновку про те, що це є достатньою правовою підставою для визнання Договору недійсним.
Інші доводи сторін, наведені у наданих суду позові та відзиві, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до статті 16 ЦК України одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про визнання Договору №Г-1901/16 про відступлення права вимоги від 19.01.2016 недійсним підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378,00 грн, покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №Г-1906/16 від 19.01.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська юридична група» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська юридична група" (ідентифікаційний код 38258946, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 10Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" (ідентифікаційний номер 25270172, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, кв. 5) суму судових витрат в розмірі 1 378,00 грн (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 02.10.2020 року.
Суддя С.М. Морозов