ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2020Справа № 910/12501/19
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво" про розстрочення виконання рішення у справі
за позовом Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво"
про стягнення 422503,16 грн.
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичак О.М. за участю секретаря судового засідання
Тарасюк І.М.
Представники сторін:
від позивача: не зявився;
від відповідача: Семено М.В.
Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" про стягнення 422503,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору № 28 на обслуговування повітряних суден і пасажирів у міжнародному аеропорту м. Запоріжжя від 22.05.2017 не сплатив позивачу грошові кошти, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 363641,37 грн., пеню у розмірі 48415,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 5454,62 грн. та 3% річних у розмірі 4991,35 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 судом у складі судді Картавцевої Ю.В. було задоволено частково позовні вимоги та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво" на користь Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" заборгованість у розмірі 363641 грн. 37 коп., пеню у розмірі 48415 грн. 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 5442 грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 4991 грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 6337 грн. 36 коп.
21.07.2020 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 910/12501/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 та яке набрало законної сили 23.06.2020, було видано відповідний наказ.
25.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво" звернулось до Господарського суду м. Києва з заявою, в якій просило розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на скрутне фінансове становище суб'єкта господарювання, відсутність грошових коштів на рахунках товариства, значну кредиторську та дебіторську заборгованість, наявність численного трудового колективу, що має наслідком сплати великої суми заробітної плати. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про наявність дійсних ускладнень у виконанні судового рішення по справі та наявність підстав для розстрочення.
За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи у зв'язку з відпусткою судді Картавцевої Ю.В., вказана заява була передана для розгляду судді Спичаку О.М.
Ухвалою від 27.08.2020 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво" про розстрочення виконання рішення було призначено на 09.09.2020.
Судове засідання, призначене на 09.09.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.
11.09.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі №910/12501/19.
У вказаних запереченнях позивач зазначив, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво" позбавлена належного доказового обґрунтування, а її задоволення може призвести до порушення балансу інтересів сторін та порушення ст.6 Європейської конвенції з прав людини.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 судове засідання призначено на 30.09.2020.
30.09.2020 позивачем подано заяву про проведення судового засідання, яке призначено на 30.09.2020, за відсутності представника позивача; крім того, позивач просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.09.2020 надав усні пояснення щодо заяви, просив суд її задовольнити.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія "Браво», суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
За приписами ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частинами 3-5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Проте, за висновками суду, обставини, якими відповідачем обґрунтованості наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення, не є достатніми та не є беззаперечним свідченням ускладнень чи неможливості виконання судового рішення по справі.
Зокрема, заявником повідомлено суд про значну чисельність працівників товариства, що фактично засвідчує обставини ведення господарської діяльності, а отже, і можливість отримання прибутку від неї, за рахунок якого і може бути виконано судове рішення.
Одночасно, відповідачем додано до заяви довідку №13-24 від 19.08.2020р., згідно змісту якої дебіторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво" становить 144 799 000 грн., а кредиторська 299 152 000 грн. Також надано витяг з реєстру виконавчих проваджень, згідно якого відповідач є боржником більш як у п'яти виконавчих провадженнях, а також звіт про фінансові результати, який містить дані про збитковість діяльності суб'єкта господарювання. Судом враховано, що дійсно на теперішній час мають місце фінансові складнощі у діяльності відповідача. Однак, доказів вчинення дій з метою повернення дебіторської заборгованість та, як наслідок, зменшення розміру заборгованості перед кредитором заявником не надано.
Проте, судом прийнято до уваги, що судовим рішенням по справі було встановлено, що фактично грошове зобов'язання відповідача повинно було бути виконано майже як за рік до ухвалення рішення, тобто, на початку 2019р., а отже, у даному випадку розстрочення виконання судового рішення може призвести до порушення балансу інтересів всіх учасників судового процесу.
В контексті означеного суд зауважує, що відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004р. Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
До того ж, присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 11.12.2018р. по справі № 913/960/17 та від 06.09.2019р. по справі №905/1885/18.
За висновками суду, висловлені заявником аргументи та надані докази наявності фінансових ускладнень у діяльності боржника не є виключною обставиною, що була б достатньою для розстрочення виконання рішення по справі на 10 місяців.
Слід зауважити, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Вказану правову позицію також підтримано Верховним Судом у постанові від 11.12.2018р. по справі №913/960/17.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, судове рішення у справі №910/12501/19, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво" про розстрочення виконання судового рішення у справі №910/12501/19 є такою, що позбавлена належного доказового обґрунтування, а отже, підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво" про розстрочення виконання судового рішення у справі №910/12501/19.
2. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст складено та підписано 01.10.2020.
Суддя О.М. Спичак