ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.09.2020Справа № 905/271/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д. Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця"
про стягнення 1 689 552, 44 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Донецької області звернулось Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ПрАТ "МК "Азовсталь", позивач) із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про стягнення штрафу у сумі 1 689 552, 44 грн.
У обґрунтування своїх вимог ПрАТ "МК "Азовсталь" посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі своєчасної доставки до пункту призначення прийнятого до перевезення вантажу, що є порушенням ст. 41 Статуту залізниць України.
У позові ПрАТ "МК "Азовсталь" просить стягнути з відповідача штраф у сумі 1 689 552, 44 грн., нарахований за несвоєчасну доставку вантажу.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.02.2020 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
За клопотанням відповідача ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.03.2020 р. вказана справа була направлена за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2020 р. указана справа була прийнята до свого провадження суддею Головіною К. І., розгляд призначено зі стадії підготовчого засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
У строк, встановлений судом, відповідач надав відзив на позов, у якому заявлені вимоги до нього не визнав, зокрема вказав, що розрахунок штрафу є завищеним, надав свій контррозрахунок штрафних санкцій з урахуванням відмітки у графі № 49 накладних. Також заявив клопотання про зменшення розміру штрафу до 5 % від суми штрафу у зв'язку з відсутністю вини перевізника у порушенні зобов'язання.
У судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. У цьому ж клопотанні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Судом встановлено, що у період з 04.06.2019 р. по 29.06.2019 р. на адресу вантажоодержувача - ПрАТ "МК "Азовсталь" до станції призначення «Сартана» Донецької залізниці відповідачем був доставлений вантаж за залізничними накладними кількістю 306 штук, що містяться в матеріалах справи.
Отже, між сторонами виникли відносини з перевезення вантажу, які регулюються положеннями глави 64 ЦК України та глави 32 ГК України.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом статтей 909 ЦК України, 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Статтею 6 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. (далі - Статут), передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України, ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Зокрема, відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 вказаних Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил (статтей 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. При цьому відповідач не заперечує, що з його боку мали місце порушення термінів доставки вантажу.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та наявних у справі доказів, суд вважає, що позивач довів факт порушення відповідачем зобов'язання із своєчасної доставки вантажу на станцію призначення за вищевказаними залізничними накладними.
Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України (ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт").
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 р. нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Установлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш, ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу, суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає приписам Статуту залізниць України, Правилам обчислення термінів доставки вантажу та матеріалам справи.
Доводи відповідача про неврахування позивачем відміток у 123 накладних (зазначених у відзиві на позов) про причини затримки доставки вантажу, яка відбулась не з вини залізниці (графа 49), засвідчених відповідними актами загальної форми, внаслідок чого строк доставки вантажу збільшується, суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника або інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Водночас, перелік причин затримки, визначених у п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, не є вичерпним.
Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта (п. 3 Правил складання актів).
Згідно з п. 4 указаних Правил комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, а тому у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Отже, наведені норми покладають обов'язок на відповідача у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.
При цьому відповідно до п. 4.3 Правил оформлення перевізних документів у разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, про нестачу місць, про нестачу маси кг, про відсутність пломб, тощо).
Однак, із накладних, указаних відповідачем, вбачається, що причина затримки в них не зазначена та не вказано, що така затримка сталась не з вини залізниці.
Як вбачається зі змісту наведених відповідачем накладних (123 шт.), у кожній із них у графі 49 «Відмітки залізниці», відповідач посилався на акти від 11.06.2019, від 12.06.2019 р., від 13.06.2019 р., від 14.06.2019 р., від 14.06.2019 р., від 15.06.2019 р., від 17.06.2019 р., від 18.06.2019 р., від 19.06.2019 р., від 20.06.2019 р., від 22.06.2019 р., від 23.06.2019 р., від 25.06.2019 р., від 27.06.2019 р. Проте, самих актів, вказаних у графі 49 «Відмітки залізниці», відповідач суду не надав.
Крім того, у графі 49 накладної № 39288972, підставою для затримки доставки вантажу був вказаний наказ Донецької залізниці від 11.06.2019 р., який відповідачем також не надано, що позбавляє суд можливості встановити обставини та оцінити їх у якості підстав для збільшення строку доставки вантажу.
Разом з тим, слід зазначити, що наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов'язку довести обставини, на які він посилається (не визнаючи позов), зокрема, довести наявність фактичних обставин, наявність актів, зазначених у графі 49 накладної, що може бути підставою для збільшення терміну доставки вантажу у розумінні п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу.
Отже, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці. Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.12.2019 по справі № 910/3745/19, від 12.03.2020 р. по справі № 905/912/19, від 09.04.2020 р. у справі № 910/6762/19.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та вірогідними доказами наявності тих обставин, що дають право залізниці на продовження терміну доставки вантажу за накладними (зазначеними у відзиві).
За таких обставин, оскільки позивач документально підтвердив факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу, а ПАТ "Українська залізниця" його не спростувала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 1 689 552, 44 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також суд розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої неустойки та діййшов висновку про його необгрунтованість, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
За змістом п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Отже, зазначені вище норми про право суду на зменшення неустойки ставлять його в залежність від співвідношення розміру неустойки і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за визначених умов та на підставі аналізу конкретної ситуації.
У обґрунтування заяви про зменшення розміру штрафу відповідач посилається на те, що Регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", яка обслуговує позивача, та майже уся залізнична мережа вказаної філії знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що значно ускладнює транспортне сполучення, та, як наслідок, спричиняє несвоєчасну доставку вантажу.
З цього приводу суд зазначає, що регіональна філія відповідача, приймаючи товар до перевезення та будучи обізнана із обставинами, що можуть вплинути на затримку перевезення вантажів, могла врахувати такі обставини при плануванні обсягів обслуговування вантажів на відповідних під'їздних шляхах та уникнути прострочення зобов'язання.
Разом з тим, відповідач не надав будь-яких доказів, з яких можливо було б встановити, які саме обставини слугували порушенню термінів доставки вантажу за відсутності вини залізниці за накладними, та перевірити їх доводами відповідача. При цьому, як вбачається з наявних у матеріалах справи накладних, прострочення зобов'язання мало місце не тільки на території проведення антитерористичної операції, а й на території Одеської та Придніпровської залізниць.
Також суд відхиляє посилання відповідача на звіт Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" за І півріччя 2019 року, який на його думку свідчить про понесення значних збитків залізницею. З цього приводу суд зазначає, що цей звіт стосується діяльності певної регіональної філії, яка не є юридичною особою, до якої застосовуються передбачені діючим законодавством заходи відповідальності за допущені порушення взятих зобов'язань.
Отже, суд вважає, що відповідач не довів наявність виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій, поважності причин невиконання зобов'язання з урахуванням інтересів обох сторін; не навів доводів щодо неспівмірності штрафу розмірам збитків позивача, заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні штрафу. У той час, як правопорушення зазначеного характеру (несвоєчасна доставка вантажу) з боку ПАТ "Укрзалізниця" не є виключенням, а має системний характер, про що свідчать численні судові спори з подібних правовідносин між тими самими сторонами, що також є предметом розгляду даної справи.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З огляду на викладене суд вважає, що підстав для зменшення визначеного судом штрафу при встановленому та підтвердженому факті прострочення відповідачем немає.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
У даному випадку судові витрати складаються з витрат по сплаті судового збору у сумі 25 343,29 грн. та витрат за надану професійну правничу допомогу у сумі 21 625,02 грн.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 21 625,02 грн. позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 р., укладений між АО «Всеукраїнська адвокатська допомога» та ПрАТ "МК "Азовсталь"; додаткову угоду № 85 від 20.01.2020 р., відповідно до якої сторони погодили детальний опис послуг, які повинно надати адвокатське об'єднання, та їх вартість, розрахунок розміру винагороди адвоката на суму 21 625,02 грн., акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 13.07.2020 р. на суму 21 625,02 грн., рахунок на оплату № 458 від 13.07.2020 р. на суму 21 625,02 грн., довіреність № 09-18/7940 від 27.12.2019 р., видану адвокату Костіковій О. О., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Костіковій О. О. та докази оплати правничої допомоги на загальну суму 21 625,02 грн. (платіжне доручення № 4500074497 від 21.07.2020 р.).
Враховуючи критерії розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатським об'єднанням та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, вимоги позивача в цій частині є адекватними, співмірними та підтвердженими належними доказами, які необхідно покласти на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення штрафу у сумі 1 689 552, 44 грн. задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, ідентифікаційний код 00191158) штраф у сумі 1 689 552 (один мільйон шістсот вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 44 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 25 343 (двадцять п'ять тисяч триста сорок три) грн. 29 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 21 625 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять п'ять) грн. 02 коп.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті в судовому засіданні 21 вересня 2020 року.
Повний текст рішення складений 1 жовтня 2020 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.