вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2020 р. Справа№ 910/18348/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 (повний текст складено та підписано 11.06.2020)
у справі № 910/18348/19 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Костянтинівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Рітейл Плюс"
про стягнення 79 723,61 грн.,-
У грудні 2019 року Костянтинівська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" про стягнення 79 723,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог Костянтинівська міська рада вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" було безпідставно збережено кошти у розмірі 79 723,61 грн., які підлягали сплаті на користь територіальної громади м. Костянтинівка в особі позивача в якості орендної плати за фактичне користування у період з 29.01.2018 по 30.11.2019 земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:006:0175, площею 0,0560га, розташованою за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Петровського, 29-Д, без належних на те правових підстав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/18348/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18348/19 позов Костянтинівської міської ради задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" на користь Костянтинівської міської ради кошти у розмірі 79 723,61 грн. та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. Видано наказ.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" звернулось до суду із апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18348/19 та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18348/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в сумі 27 493,34 грн., в іншій частині позову відмовити.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вважає, що позивачем не доведено існування протягом періоду з 29.01.2018 до 30.11.2019 земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, реальної можливості передачі земельної ділянки в оренду, а також не довів обґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення суми.
На думку скаржника, розраховувати суму орендної плати необхідно виходячи із 14 929,44 грн. на рік, тому за весь період складає суму у розмірі 27 493,34 грн. (13808,02+13685,34). Тобто, саме факт користування земельною ділянкою без правових підстав, саме без укладення договору оренди не дає підстав проводити розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 29.01.2018 по 30.11.2019 користуючись нормативно-грошовою оцінкою вказаної земельної ділянки станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 оскільки це протирічить ст. 120 ЗК України, відповідно до якої до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. На підставі цього стверджує, що орендна плата має розраховуватися виходячи з суми орендної плати, вказаної у договорі оренди з попереднім землевласником, а не з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/18348/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18348/19 залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 910/18348/19 у розмірі 2 881,50 грн.
Від відповідача через відділ канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої в якості доказу сплати судового збору додано платіжне доручення № 277 від 28.07.2020 у розмірі 2 881,50 грн.
Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло. Підстав для повернення апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 79 723,61 грн., вказана справа, відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18348/19. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18348/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X ГПК України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та додаткових письмових пояснень, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 24.11.2009 між позивачем, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Донбасхліб" (у 2015 році перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рітейл Плюс" - третьою особою), як орендарем, укладено договір оренди землі № 850/1 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач надає, а третя особа приймає в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим № 1412600000:00:006:0175 для обслуговування магазину по вул. Петровського, 29-б, площею 0,0560га (п.п. 1, 2 договору).
Пунктом 6 договору сторони погодили, до договір укладено на три роки. Після закінчення строку договору, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов преважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Як стверджує позивач, після спливу строку дії договору оренди землі № 850/1 від 24.11.2009 (24.11.2012) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Донбасхліб" продовжувало фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності, однак договір оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", поновлено не було, додаткової угоди щодо пролонгації зазначеного договору укладено та зареєстровано також не було.
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 180592478 від 11.09.2020 вбачається, що 29.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" набуло право власності на об'єкт нерухомого майна - будівля магазину № 5, загальною площею - 204,1 кв.м, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна (вул. Петровського), буд. 29д, на підставі договору купівлі-продажу №237 від 29.01.2018.
Листами № 492/44 від 17.05.2018, № 893/44 від 04.09.2018 та № 944/44 від 02.09.2019 позивач повідомляв відповідача про необхідність звернення останнього для оформлення користування земельною ділянкою, зокрема, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна, буд. 29д.
Враховуючи викладене, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно збережено кошти у розмірі 79 723,61 грн., які підлягали сплаті позивачу в якості орендної плати за користування у період з 29.01.2018 по 30.11.2019 земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна, буд. 29д, що і спричинило звернення позивача до суду з вимогою про стягнення зазначених коштів з відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно із ст. 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 93 ЗК України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За змістом ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно з пп. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пп. 14.1.72, 14.1.136 Податкового кодексу України земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Пунктом 289.1 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Так, матеріалами справи підтверджено наявність нерухомого майна відповідача на спірній земельній ділянці та відсутність укладеного договору оренди землі протягом визначеного позивачем періоду, а саме з 29.01.2018 по 30.11.2019.
У пункті 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
При цьому, зобов'язання щодо внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою за своїм змістом є кондикційними. Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2017 у справі №922/3412/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Такий висновок відповідає вимогам абзаців 6-8 статті 33 Закону, зі змісту яких вбачається, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, то необхідно у випадку поновлення договору оренди землі в обов'язковому порядку укласти протягом місяця додаткову угоду із уповноваженим керівником органу виконавчої влади без прийняття органом виконавчої влади рішення про поновлення договору оренди землі щодо земель державної власності.
Тобто, за будь-яких обставин, в обов'язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається за укладення сторонами додаткової угоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 709/433/17.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження поновлення договору оренди землі № 850/1 від 24.11.2009 (24.11.2012), тому, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла обґрунтованого висновку про те, що зазначений договір оренди землі є припиненим з 25.11.2012, а ТОВ «Торговий дім «Донбасхліб» (в подальшому перейменоване на ТОВ «Торговий дім «Рітейл Плюс») продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою у період з 25.11.2012 без належних правових підстав, оскільки у строк, встановлений договором, письмово не повідомляло орендодавця про намір продовжити його дію, а тому не скористалося правом у встановленому законом порядку поновити цей договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах.
Таким, чином відсутність укладеного у спірний період договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем у володіння і користування земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати, а згідно із розрахунком позивача її розмір за спірний період складає 79 723,61 грн.
Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Також відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.
В свою чергу, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, який був власником відповідної земельної ділянки в спірний період.
Таким чином, згідно ст. 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна, збереженого відповідачем - коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, фактично є Костянтинівської міської ради.
Враховуючи підтверджений факт користування відповідачем земельною ділянкою за відсутності укладеного у спірний період договору оренди, тобто користування земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації, в результаті чого відбулось збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння та користування коштів у вигляді орендної плати, перевіривши наданий позивачем розрахунок, за відсутності жодних заперечень відповідача щодо його правильності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що розрахунок позивача є правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача коштів в розмірі 79 723,61 грн. є правомірною, обґрунтованою, підтвердженою належними і допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" безпідставно набутих коштів на суму у розмірі 79 723,61 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
В силу імперативних вимог статті 125 ЗК України від однієї особи до іншої особи за правилами статті 120 цього Кодексу та частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» не може перейти право оренди земельної ділянки, яке у попереднього землекористувача не існувало станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 та від 13.03.2020 у справі № 913/224/18.
Таким чином, оскільки договір оренди землі № 850/1 від 24.11.2009 станом на дату відчуження нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, припинив свою дію, орендних відносин між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Рітейл плюс» не існувало, до спірних правовідносин не ч. 2 ст. 120 ЗК України не застосовується, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги в частині твердження скаржника про те, що орендна плата має розраховуватися виходячи з суми орендної плати, вказаної у договорі оренди з попереднім землевласником, а не з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, відхиляється колегією суддів апеляційного господарського суду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку.
Аналогічна правова позицію викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19.
Так, розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Театральна (попередня назва - Петровського), 29д, було здійснено на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 560кв.м, кадастровий номер 1412600000:00:006:0175, у зв'язку із чим, доводи скаржника стосовно помилкового обрахунку розміру безпідставно збережених коштів є необґрунтованими, а з огляду на положення статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», а господарський суд першої інстанції, перевіривши цей розрахунок, правомірно виходив із правильності визначення міськрадою такої суми на основі належних і допустимих доказів - витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: № 13.12.2018 від 13.12.2018 та № 1111/0/203-19 від 05.03.2019.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено існування протягом періоду з 29.01.2018 до 30.11.2019 земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Враховуючи викладене, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.
Про необхідність застосування статті 791 ЗК України при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Костянтинівська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.09.2019 № НВ-1405882492019 вказується, що державна реєстрація земельної ділянки площею 0,0560га, кадастровий номер 1412600000:00:006:0175, розташованої за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Театральна, 29д здійснена 20.01.2004 на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок, 25.07.2009; Приватне підприємство "Регіональний центр сприяння підприємству", ОСОБА_1 . (а.с. 26).
Згідно з договором оренди землі № 850/1 від 24.11.2009 об'єктом оренди є та сама земельна ділянка за кадастровим номером 1412600000:00:006:0175 площею 0,0560га, розташована за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Театральна (колишня Петровського), 29д.
Стверджуючи про недоведеність існування протягом періоду з 29.01.2018 до 30.11.2019 земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, скаржник не надає будь-якої іншої інформації стосовно того, що він користується земельною ділянкою, відмінною за характеристиками від земельної ділянки, зазначеної у договорі № 850/1 від 24.11.2009, отже, з наявних у справі доказів вбачається однозначний висновок про те, що відповідач протягом періоду з 29.01.2018 до 30.11.2019 користувався земельною ділянкою площею 0,0560га, кадастровий номер 1412600000:00:006:0175, розташованою за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Театральна, 29д, при цьому вказана земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав з 20.01.2004, а тому доводи скаржника в цій частині апеляційним господарським судом також відхиляються.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18348/19.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 79 723,61 грн. безпідставно збережених коштів, які підлягали сплаті на користь територіальної громади м. Костянтинівка в особі позивача, в якості орендної плати за фактичне користування у період з 29.01.2018 по 30.11.2019 земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:006:0175, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг", згідно із ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18348/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18348/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг".
4. Справу № 910/18348/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім