ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/643/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Херсонської області від 13 листопада 2019 року
у справі № 923/643/19
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф"
за участю третьої особи ОСОБА_1
про стягнення 52016,93 грн. збитків,
У липні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф" (далі також - ТОВ "Авто-Лайф", Товариство) 52016,93 грн. майнової шкоди в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" на підставі укладеного між позивачем та ОСОБА_2 договору добровільного страхування наземного транспорту Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 14.03.2016 №005054/4014/0000003 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику даного автомобіля у розмірі 52016,93 грн. Отже, позивач відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. ПрАТ "СК "УНІКА" зазначило, що відповідальність водія транспортного засобу Богдан-09201, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застраховано ПрАТ "Київський страховий дім" на умовах договору (полісу) обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ №5633164, яким встановлено ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну, у розмірі 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 0 (нуль).
Відтак, обов'язок щодо відшкодування позивачу збитків в розмірі 50000,00 грн. покладається на ПрАТ "Київський страховий дім", а обов'язок з відшкодування збитків у розмірі 52016,93 грн. (різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою) покладається на відповідача, оскільки водій транспортного засобу Богдан-09201, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Авто-Лайф".
Одночасно з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про витребування доказів у відповідача, яке задоволено ухвалою суду від 03.09.2019, та зобов'язано ТОВ "Авто-Лайф" надати до дня судового засідання докази або пояснення стосовного того, що у момент скоєння ДТП 25 серпня 2016 року на вул. Декабристів в м. Херсон водій транспортного засобу БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 виконував свої трудові (службові) обов'язки у якості працівника відповідача.
Зазначена ухвала суду направлена на адресу учасників провадження рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.
З метою надання сторонам можливості реалізувати надані їм Господарським процесуальним кодексом України права, зокрема на участь в судовому засіданні та подання доказів, а також з метою повторного повідомлення позивача та відповідача про дату та час судового засідання, судом, ухвалою від 01 жовтня 2019 року продовжено строк розгляду справи 923/643/19 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відкладено розгляд справи, викликано у судове засідання представників сторін та повторно зобов'язано ТОВ "Авто-Лайф" надати суду витребувані документи.
Однак, станом на день розгляду справи місцевим господарським судом зазначених вище документів ТОВ "Авто-Лайф" не надало.
У судовому засіданні присутній представник відповідача пояснив, що дійсно у момент скоєння ДПТ водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Авто-Лайф".
За приписами п.п.4, 5 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
У силу ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що відповідачем не виконано вимоги суду, не надано пояснень стосовно причин неможливості надання витребуваних судом доказів, а також вказані вище пояснення представника Товариства, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що може визнати обставини, які мають значення у справі, про те, що у момент скоєння ДТП 25 серпня 2016 року на вул. Декабристів в м. Херсон водій транспортного засобу БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 виконував свої трудові (службові) обов'язки у якості працівника ТОВ "Авто-Лайф".
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.11.2019 у справі №923/643/19 позов задоволено повністю з мотивів доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Не погодившись із рішенням суду, ТОВ "Авто-Лайф" звернулось із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 року у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: Л.О. Будішевська, С.В. Таран, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2019 у справі №923/643/19 залишено без змін.
08.05.2020 року до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 13 листопада 2019 року у справі №923/643/19, в якій апелянт просить визнати його у справі третьою стороною на стороні відповідача, оскільки вважає, що оскаржуване рішення порушує його права та законні інтереси; рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2019 у справі №923/643/19 скасувати та постановити нове рішення, яким закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що дана справа підсудна суду загальної юрисдикції.
Так, апелянт зазначає, що про постановлення даного рішення йому стало відомо лише 24 квітня 2020 року, коли ТОВ «Авто-Лайф» висунув до нього вимоги щодо відшкодування в порядку регресу суми, стягнутої з Товариства за судовим рішенням у справі.
Скаржник вважає, що у вказаному рішенні суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону по-перше вирішив питання щодо його вини у ДТП, відшкодування в якому стало підставою для заявлення даного позову позивачем, по-друге, не залучив його до участі в розгляді даної справи, незважаючи на те, що рішення в цій справі безпосередньо впливає на його права та обов'язки, чим порушив його процесуальне право на захист інтересів в суді та автоматично порушив норми процесуального права, а саме ст.20 ГПК України, оскільки справи за участю фізичних осіб не можуть бути розглянуті в порядку господарського судочинства (крім випадків, визначених ГПК України, до яких дана категорія справ не відноситься), бо ці справи, відповідно до ст.19 ЦПК України, відносяться до юрисдикції загальних судів. Відповідно до ст.231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
По суті спору апеляційна скарга обґрунтована тим, що у даній справі ставиться питання про відшкодування збитків, сплачених страховою компанією постраждалому в результаті ДТП, яке сталося 25.08.2016 за його участю, оскільки ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом Богдан А-09201, державний номер НОМЕР_2 , власником якого є не відповідач, а громадянин ОСОБА_3 (підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, страховим полісом, відповідно до якого саме власник даного ТЗ ОСОБА_3 застрахував даний транспортний засіб на випадок цивільної відповідальності та повідомленням до страхової. Саме власником автомобіля- громадянином ОСОБА_3 , транспортний засіб Богдан А-09201 державний номер НОМЕР_2 , укладено договір цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Скаржник вважає, що всупереч ч.5 ст. 216 та п.п.5,8 ч.4 ст.238 ГПК України суд першої інстанції дані докази проігнорував і не надав їм правової оцінки.
Крім того, відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
На сьогодні така особа не встановлена, оскільки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався. Відповідно до змісту постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 05.12.2016 року в справі №766/9947/16-п про притягнення його до адміністративної відповідальності закрита в зв'язку закінченням перебігу строків для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, як видно зі змісту даної Постанови, судом не досліджувалися обставини справи та питання наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 в скоєнні даного ДТП, а лише констатовано зміст складеного відносно нього протоколу, з якого також видно, що в даному ДТП мало місце зіткнення декількох джерел підвищеної небезпеки- автомобілів, які були учасниками дорожнього руху.
Крім того, відповідачем було подано до матеріалів справи документи, що на сьогодні в Херсонському міському суді слухається справа № 766/11574/16-а за позовом ОСОБА_1 щодо незаконних дій інспектора ДПС, який в порушення норм ПДР не склав протоколи про адміністративне правопорушення щодо інших учасників вказаного ДТП, які також винні у вчиненні даного ДТП, і у випадку визнання їх вини, мають нести цивільну відповідальність за наслідки щодо завдання матеріальної шкоди, в тому числі мають бути відповідачами в позові позивача відповідно до ч.2 ст.1188 ЦК України.
Так відповідно до ч.2 ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, який є в матеріалах справи, автомобіль Богдан А-09201 державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 не мав безпосереднього зіткнення з автомобілем Honda Accord ,державний номер НОМЕР_1 , власником якого є громадянин ОСОБА_2 , і якому позивач сплатив страхове відшкодування, і шкода автомобілю громадянина ОСОБА_2 завдана в результаті зіткнення з ним автомобіля ТОУОТА Camry державний номер НОМЕР_3 , під керуванням та власником якої є громадянин ОСОБА_4 , а не автомобілем Богдан А-09201 державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 ..
Тому, на думку апелянта, відповідно до вимог ч.2 ст.1188 ЦК України, громадянин ОСОБА_4 незалежно від його вини несе солідарну відповідальність з іншими учасниками ДТП за шкоду, завдану майну громадянина ОСОБА_2 , а відповідно і відповідальність за позовом позивача мають нести інші особи учасники ДТП, які є фізичними особами.
Апелянт зазначає, що відповідно до ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Натомість, в матеріалах справи відсутні належні докази вини водія ОСОБА_1 , і більш того в матеріалах справи є всі належні докази завдання збитків автомобілю громадянина ОСОБА_2 в результаті зіткнення з іншим транспортним засобом - автомобілем ТОУОТА Camry державний номер НОМЕР_3 , під керуванням та власником якої є громадянин ОСОБА_4 , який на рівні з іншими учасниками ДТП несе відповідальність за шкоду, завдану майну ОСОБА_2 незалежно від його вини.
Таким чином, скаржник вважає, що рішення в справі постановлено з порушенням правил підсудності даної справи та норм ст.ст.799,993, 1187,1188 Цивільного кодексу України, та ст. ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст.11,20,75,77,236 ГПК України, що відповідно до ст. 277, 278 ГПК України, є підставою для скасування судового рішення та постановлення нового рішення в справі про закриття провадження в справі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі № 923/643/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 13 листопада 2019 року. Встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв, клопотань.
Вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Господарського суду Херсонської області від 13 листопада 2019 року у справі №923/643/19 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
15.06.20 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 року залучено до участі у справі № 923/643/19 ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_1 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Судова колегія зазначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, враховуючи перебування суддів-членів колегії в щорічній відпустці, необхідність повідомлення сторін про залучення ОСОБА_1 третьою особою у справі, дана справа розглядається в розумні строки.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
14.03.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" і ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування на транспорті №005054/4014/0000003, предметом якого є страхування транспортного засобу Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2
25 серпня 2016 року на вул. Декабристів в м. Херсон ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з транспортними засобами: ЗАЗ Lanos, державний номерний знак НОМЕР_4 , ТАТА LPT, державний номерний знак НОМЕР_5 , ТОYОТА Camry, державний номерний знак НОМЕР_3 , Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_1 , HYUNDAI H200, державний номерний знак НОМЕР_6 , AUDI 80, державний номерний знак НОМЕР_7 , та RENAULT 19, державний номерний знак НОМЕР_8 , що підтверджується, зокрема довідкою ГУНП в Херсонській області № 3016242559782074 від 30.08.2016.
У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 05 грудня 2016 року провадження у справі №766/9947/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито на підставі ч. 7 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
05.09.2016 суб'єктом оціночної діяльності Мирошниченко Д.А. складено Звіт №85 експертного автотоварознавчого дослідження щодо встановлення вартості матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент оцінки становить 223300,68 грн.
Як вбачається із Страхового акта №00201355 від 26.09.2016, позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику автомобіля Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 102016,93 грн., що підтверджується наказом ПАТ "Страхова Компанія "Уніка" № 00201355 від 26.09.2016 про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування, платіжним дорученням №034099 від 28.09.2016 із зазначенням призначення платежу: "страхове відшкодування зг. дог. №005054/4014/0000003 від 14.03.2016р." та бухгалтерською довідкою № 014441 за вересень 2016.
Вартість виконаних робіт щодо ремонту пошкодженого транспортного засобу згідно з ремонтною калькуляцією становить 223300,68 грн.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5633164 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у ПрАТ "Київський страховий дім, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн.
Отже, оскільки полісом АЕ 5633164 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну, у розмірі 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 0 (нуль) грн., то обов'язок щодо відшкодування позивачу збитку в розмірі 50000,00 грн. покладається на ПрАТ "Київський страховий дім".
Різниця між фактичним розміром шкоди (102016,93 грн.) та страховою виплатою (50000,00 грн.) становить 52016,93 грн.
Як вище зазначалось, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ПрАТ "СК "УНІКА" послалось на те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати 52016,93 грн., оскільки водій транспортного засобу БОГДАН А-09201 державний номерний знак НОМЕР_2 , що винен у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, перебував у трудових відносинах з ТОВ "Авто-Лайф".
Компанією на адресу Товариства було направлено претензію вих. №18190/1 від 04 лютого 2019 року, яку було отримано останнім 19 березня 2019 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.68). Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування, що зумовило звернення ПрАТ "СК "УНІКА" з вказаним позовом.
Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Отже, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування".
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/9320/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту №005054/4014/0000003 від 14.03.2016, предметом якого є страхування транспортного засобу Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було відшкодовано на користь страхувальника 102016,93 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Отже, зі змісту наведених положень слідує, що у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як свідчать матеріали справи, вина ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , встановлена постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 05 грудня 2016 року.
Провадження у справі №766/9947/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито на підставі ч. 7 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Однак, судова колегія зазначає, що застосування п. 7 ст. 247 КУпАП (закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності) можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
При цьому слід розрізняти поняття "вина особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди" та "вина особи у заподіянні шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки".
Так, визначення "вини особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди" пов'язано із встановленням наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, зокрема, і такого його елементу, як вина у вчиненні протиправного діяння. Визначення "вини особи у заподіянні шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки" пов'язано з визначенням, по-перше, внаслідок чого було пошкоджено транспортні засоби; по-друге, особи винної в заподіянні відповідної матеріальної шкоди.
Відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, доказами вини водія ОСОБА_5 у заподіянні шкоди, завданої власнику транспортного засобу Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 25 серпня 2016 року на вул. Декабристів в м. Херсон, є довідка ГУНП в Херсонській області №3016242559782074 від 30.08.2016, протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №375483 від 25 серпня 2016 року, постанова Херсонського міського суду Херсонської області по справі №766/9947/16-п від 05 грудня 2016 року, а також додані до позовної заяви копії матеріалів справи №766/9947/16-п.
Відповідно до протоколу серія АП2 № 375483 про адміністративне правопорушення від 25.08.2016 року, ОСОБА_1 , 25.08.2016 року о 15 год. 30 хв керуючи автомобілем "Богдан - А 092201", ДНЗ НОМЕР_2 по вул. Декабристів у м. Херсоні, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на автомобіль ЗАЗ TF699, ДНЗ НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6 , автомобіль ТАТА LPT613, ДНЗ НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_7 , автомобіль «TOYOTA CAMRY», ДНЗ НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого водій TOYOTA скоїв наїзд на автомобіль "HONDA ACCORD", ДНЗ НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , внаслідок чого водій "HONDA ACCORD" скоїв наїзд на автомобіль «HYUNDAI Н 200», ДНЗ НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_9 , внаслідок чого водій «HYUNDAI Н 200» скоїла наїзд на автомобіль АУДI 80, ДНЗ НОМЕР_9 , під керуванням ОСОБА_10 , внаслідок чого водій АУДI 80 скоїв наїзд на автомобіль "RENAULT 19", ДНЗ НОМЕР_10 під керуванням ОСОБА_11 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень. (а.с.22)
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області по справі №766/9947/16-п (провадження №3/766/3873/16) від 05.12.2016 року встановлено, що відповідно до протоколу серія АП2 № 375483 про адміністративне правопорушення від 25.08.2016 року, ОСОБА_1 , 25.08.2016 року о 15 год. 30 хв керуючи автомобілем "Богдан - А 092201", ДНЗ НОМЕР_2 по вул. Декабристів у м. Херсоні, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд на автомобіль ЗАЗ TF699, ДНЗ НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6 , автомобіль ТАТА LPT613, ДНЗ НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_7 , автомобіль «TOYOTA CAMRY», ДНЗ НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого водій TOYOTA скоїв наїзд на автомобіль "HONDA ACCORD", ДНЗ НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , внаслідок чого водій "HONDA ACCORD" скоїв наїзд на автомобіль «HYUNDAI Н 200», ДНЗ НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_9 , внаслідок чого водій «HYUNDAI Н 200» скоїла наїзд на автомобіль АУДI 80, ДНЗ НОМЕР_9 , під керуванням ОСОБА_10 , внаслідок чого водій АУДI 80 скоїв наїзд на автомобіль "RENAULT 19", ДНЗ НОМЕР_10 під керуванням ОСОБА_11 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
За вказане правопорушення передбачена відповідальність згідно зі ст.124 КУпАП.
Крім того, зазначено, що справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП України справу не можливо було розглянути у трьохмісячний строк, та на підставі ч.2 ст.38 КУпАП провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 - закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Судова колегія наголошує, щозазначена постанова набрала чинності 16.12.2016 року та не була оскаржена ОСОБА_1 в апеляційному порядку, зокрема її мотивувальна частина.
Відповідно до ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791-2794 цього Кодексу.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 1724 - 1729, 173, 1732, частиною третьою статті 178, статтями 185, 1851, статтями 1857, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов'язковою.
З цих підстав посилання апелянта на те, що у даній справі не можливо застосувати положення ст.27 Закону України «Про страхування», через те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався, не відповідають дійсності та є безпідставними, адже, як зазначалось судом вище, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
За положенням п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Абзацом 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
При цьому положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін (п.9.1, 9.2, 9.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Як вище зазначалось, 05.09.2016 суб'єктом оціночної діяльності Мирошниченко Д.А. складено Звіт №85 експертного автотоварознавчого дослідження щодо встановлення вартості матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу, яким визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент оцінки становить 223300,68 грн. Відповідно до Страхового акта №00201355 від 26.09.2016 позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику автомобілю Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 102016,93 грн., що підтверджується наказом ПАТ "Страхова Компанія"Уніка" № 00201355 від 26.09.2016 про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування та платіжним дорученням №034099 від 28.09.2016 із зазначенням призначення платежу: "страхове відшкодування зг. дог. №005054/4014/0000003 від 14.03.2016р.", бухгалтерською довідкою № 014441 за вересень 2016 року. Згідно з ремонтною калькуляцією вартість виконаних робіт щодо ремонту транспортного засобу становить 223300,68 грн. Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5633164 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у ПрАТ "Київський страховий дім, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 0 (нуль) гривень.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив стягнути з ТОВ "Авто-Лайф" страхове відшкодування в розмірі 52016,93 грн. (різниця між фактичним розміром шкоди (102016,93 грн.) та страховою виплатою (50000,00 грн.))
Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З аналізу норм статей 1187 та 1172 ЦК України слідує, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Відтак, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, а отже, відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_1 , має нести відповідач - ТОВ "Авто-Лайф", як юридична особа, через винні неправомірні дії працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода.
Як вище зазначалось, враховуючи, що відповідачем не виконано вимоги суду та не надано пояснень стосовно причин неможливості надання витребуваних судом доказів, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що може визнати обставини, які мають значення у справі, про те, що у момент скоєння ДТП 25 серпня 2016 року на вул. Декабристів в м. Херсон водій транспортного засобу БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 виконував свої трудові (службові) обов'язки у якості працівника ТОВ "Авто-Лайф", що підтвердив також у судовому засіданні суду першої інстанції 13.11.2019 представник відповідача.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5633164, то саме на відповідача покладається обов'язок відшкодувати суму страхового відшкодування у розмірі 52016,93 грн.
Щодо посилань скаржника на те, що власником транспортного засобу БОГДАН А-09201 державний номерний знак НОМЕР_2 є не відповідач, а гр. ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, страховим полісом та повідомленням до страхової, який даний транспортний засіб ніколи не передавав в оренду відповідачу, а лише обслуговував рейс товариства на підставі договору про співпрацю, судова колегія зазначає, що відповідач сам підтверджує наявність правової підстави володіння ним вказаним авто - договір про співпрацю, а отже, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України саме Товариство повинно відшкодувати шкоду, завдану цим джерелом підвищеної небезпеки.
Інших доказів матеріали справи не містять та не було надано до апеляційної скарги самим ОСОБА_1 .
Твердження апелянта про те, що в матеріалах справи є докази завдання збитків автомобілю гр. ОСОБА_2 в результаті зіткнення з іншим транспортним засобом - автомобілем TOYOTA Camry, державний номер НОМЕР_3 , яким керував його власник - гр. ОСОБА_4 , тому останній повинен на рівні з іншими учасниками ДТП нести відповідальність за шкоду, завдану майну ОСОБА_2 , незалежно від його вини, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Як вище зазначалось, пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Судова колегія зазначає, що матеріали справи містять тільки докази наявності вини ОСОБА_1 у скоєнні згаданої вище ДТП, доказів наявності вини інших осіб, які потрапили у цю дорожньо-транспортну подію, матеріали справи не містять, не надано таких доказів і апелянтом.
Доводи апелянта про те, що ним оскаржені дії та бездіяльність поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Херсоні Досенка Сергія Миколайовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , в рамках справи № 766/11574/16-а, колегія суддів не приймає, оскільки матеріали справи не містять судового рішення, яке набрало законної сили, при цьому, у разі наявності рішення суду на користь ОСОБА_1 , зазначені обставини можуть бути враховані при стягненні суми страхового відшкодування з ОСОБА_1 в порядку регресу.
Разом з тим, судовою колегією враховано, що у даній справі встановлено, що у момент скоєння ДТП 25 серпня 2016 року на вул. Декабристів в м. Херсон, водій транспортного засобу БОГДАН А-09201 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 виконував свої трудові (службові) обов'язки у якості працівника відповідача ТОВ "Авто-Лайф".
Також з пояснень апелянта вбачається, що ТОВ «Авто-Лайф» висунуто до ОСОБА_1 вимоги щодо відшкодування в порядку регресу суми, стягнутої з Товариства за судовим рішенням у справі.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення у даній справі впливає на права та обов'язки ОСОБА_1 , як особи, яка була водієм транспортного засобу - учасника ДТП, та до якої можливо заявити вимоги про стягнення збитків в порядку регресу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 року залучено до участі у справі № 923/643/19 ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_1 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що приймаючи оскаржуване рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2019 у справі №923/643/19, суд першої інстанції безпідставно не залучив ОСОБА_1 до участі в розгляді даної справи, незважаючи на те, що рішення в цій справі безпосередньо впливає на його права та обов'язки, оскільки сума страхового відшкодування у розмірі 52016,93 грн. може бути стягнута в порядку регресу з ОСОБА_1 згідно з вимогами діючого законодавства, чим порушив його процесуальне право на захист інтересів в суді.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
В той же час, доводи апелянта про те, що дана справа не відноситься до підсудності господарським судам, безпідставні та необґрунтовані, оскільки у даному випадку відповідачем є юридична особа.
За таких обставин, Господарського суду Херсонської області від 13.11.2019 у справі №923/643/19 підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, яке є безумовною підставою для скасування рішення, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.4 ч.3 ст.277, 281-284 ГПК України,
колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2019 у справі №923/643/19 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф" (73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, 32, код ЄДРПОУ 36130219) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42, код ЄДРПОУ 37189421) суму майнової шкоди у розмірі 52016,93 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Доручити Господарському суду Херсонської області видати накази із зазначенням реквізитів сторін. Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська