Постанова від 10.09.2020 по справі 909/995/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. Справа №909/995/19

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді (доповідача) Матущака О.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

за участю представників сторін від:

кредиторів: ТОВ «Л.В.М.» - Галайський О.В. - адвокат;

боржника: Шахов М.В. - керуючий санацією; Савчук В.Р. - адвокат;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.В.М.», м. Тячів Закарпатської області б/н від 14.04.2020

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2020, повний текст 17.03.2020 (суддя П.А. Шкіндер)

у справі №909/995/19

за заявою керівника боржника Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Івано-Франківськ

про санацію боржника його керівником

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2019 відкрито провадження у даній справі про санацію боржника його керівником з урахуванням особливостей ст. 94 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією керівника боржника Шахова М.В., а розпорядником майна - арбітражного керуючого Лотоцького С.В.

18.10.2019 Господарським судом Івано-Франківської області було здійснено публікацію на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення № 63709 про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2020 визнано грошові вимоги конкурсного кредитора ПП «Л.В.М.», який звернувся у місячний строк з грошовими вимогами до боржника після публікації оголошення, у сумі 1 137 846,48 грн до 4-ї черги та 3 842,00 грн судового збору до 1-ї черги. У решта сумі грошових вимог у розмірі 1 551 728,45 грн у задоволенні і визнанні шляхом внесення до реєстру вимог кредиторів відмовлено.

Така ухвала суду в частині відмови у задоволенні (визнанні) грошової вимоги у сумі 1 551 728,45 грн мотивована лише тим, що заявником пропущено строк позовної давності звернення до суду за захистом порушеного майнового права відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України з огляду на неподання достатніх та допустимих доказів в обґрунтування переривання строку позовної давності щодо таких вимог. При цьому, зважаючи на те, що договором поставки нафтопродуктів передбачено поставку товару партіями, які здійснювалися впродовж періоду з 10.10.2012 по 13.04.2013, судом питання можливого пропуску строку позовної давності по окремій партії товару не досліжувалося і не вирішувалося.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ «Л.В.М.» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у визнанні вимог у сумі 1 551 728,45 грн та внесенні її до реєстру вимог кредиторів четвертої черги, прийняти нове рішення, яким такі вимоги визнати та внести їх до реєстру вимог кредиторів.

Така апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано проведені боржником часткові і регулярні платежі на виконання договору поставки нафтопродуктів в період з 02.02.2015 по 09.08.2018, що в силу ст. 264 ЦК України є підставою для перериваення строку позовної давності. Тому, заявником не пропущено строк позовної давності, а ухвала в частині відмови у визнанні грошових вимог у сумі 1 551 728,45 грн є неправомірною.

Відзивів на апеляційну скаргу сторони провадження у справі про банкрутство не подавали.

Присутні в судовому засіданні відповідно керівник боржника - керуючий санацією та розпорядник майна апеляційної скарги не визнали та повідомили, що до заяви кредитором про визнання його вимог не було подано платіжних документів що свідчать про проведені боржником розрахунки протягом 2015-2018 років, тому суд і застосував строк позовної давності, який минув.

Присутній в судовому засіданні представник кредитора підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі і просив її задовольнити. При цьому повідомив, що з об'єктивних причин представник такого кредитора не зміг з'явитися у судове засідання, на якому розглядалися його грошові вимоги, а суд у свою чергу у перше ж засідання розглянув таку заяву лише на підставі тих документів, які були у матеріалах справи без відомостей про часткові розрахунки боржника, що переривають строк позовної давності. Запевнив, що між сторонами у 2008 році був укладений лише один договір поставки від 14.10.2008, а також, що з отриманням кожного наступного розрахунку кредитором від боржника із призначенням платежу «за отримані матеріали згідно договору поставки за 2008 рік», ним погашалися (закривалися) попередні заборгованості за іншими поставками, здійсненими в межах цього договору.

Сторонами відзивів на апеляційну скаргу не подано.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Фактичні обставини спору.

Відповідно до частин 1, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак предметом апеляційного перегляду є відмова судом у визнанні грошових вимог ТОВ «Л.В.М.» у сумі 1 551 728,45 грн та внесенні до реєстру вимог кредиторів четвертої черги.

Заявник у заяві, адресованій суду першої інстанції просив визнати його грошові вимоги у розмірі 1 551 728,45 грн, які виникли відповідно до укладеного між ПП «Л.В.М.» (Постачальник) та ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупець) договору від 14.10.2008.

Згідно п. 1.1 цього договору ПП «Л.В.М.» (постачальник) зобов'язувалось поставити ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупцю) паливно-мастильні матеріали відповідно до умов договору, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору загальна вартість товару складає 191 100 000 грн. Поставка товару здійснюється на умовах РСА (Франко - перевізник) згідно Інкотермс - 2000.

Поставка конкретної партії товару здійснюється на підставі заявки покупця. Поставка товару здійснюється протягом 10 календарних днів від поданої покупцем заявки, що являється невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору, розрахунки за поставлений-товар здійснюються на умовах відстрочки платежу, протягом 7 банківських днів з дати отримання покупцем коштів на фінансування закупівлі на свій рахунок.

Оплата товару проводиться покупцем, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, на виконання умов даного договору ПП «Л.В.М.» було поставлено продукцію партіями (кожна згідно видаткової накладної підписаної сторонами та товаро-транспортної накладної) в період часу з 10.10.2012 по 13.04.2013, яка боржником не була оплачена в повному обсязі.

Сторонами не заперечується, що заборгованість боржника складає суму 1 551 728,45грн.

При цьому, боржником було здійснено часткові останні оплати за вказаним договором від 14.10.2008 згідно платіжних доручень із призначенням платежу «за отримані матеріали згідно договору поставки за 2008 рік» на суму 100 000 грн. від 05.01.2017, на суму 50 000 грн від 09.08.2017 та 1 121 031 грн від 23.02.2018, а загалом на суму 1 271 031 грн.

Про вказані обставини розрахунків та накладні про проведення зазначених вище останніх трьох платежів, заявником було зазначено у заяві про визнання грошових вимог а також додано відповідні докази до такої заяви від 14.11.2019, яка після поштового пересилання до суду, зареєстрована в канцелярії такого 19.11.2019.

Згідно з ч. 6, 8 ст. 94 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду у місячний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і відкриття процедури санації письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують та/або заперечення кредиторів проти проведення процедури санації керівником боржника.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Господарський суд у порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.

Згідно ч.1 ст. 256, ч.1 ст. 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Під час розгляду заяви з грошовими вимогами у суді першої інстанції розпорядник майна подав заяву про застосування строку позовної давності щодо зазначених вимог.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Таким чином, зважаючи на те, що у суду першої інстанції на час розгляду заяви кредитора, поданої у визначений чинним законодавством місячний строк з дати публікації оголошення про відкриття провадження у справі про санацію боржника його керівником були докази проведення останніх трьох платежів за договором поставки протягом 2017-2018 років, а останній з таких був проведений 23.02.2018, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у даному разі строк позовної давності до частини суми боргу взагалі не минув і питання про переривання строку позовної давності навіть не повинно ставитись і бути предметом дослідження. Вказаний висновок також обгрунтовується твердженням кредитора про те, що інших договорів між боржником і кредитором у 2008 році укладено не було, а також, що з отриманням кожного наступного розрахунку кредитором від боржника із призначенням платежу «за отримані матеріали згідно договору поставки за 2008 рік», ним погашалися (закривалися) попередні заборгованості за іншими поставками, здійсненими в межах цього договору.

Окрім цього навіть якщо і припустити, що за окремими поставками пропущено строк позовної давності, то відповідно кожен з 3-ох останніх платежів та усі в сукупності, свідчать про визнання боржником боргу і початок перебігу нового, 3-річного такого строку позовної давності, який станом на 15.11.2019 не минув.

Тому, висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності для кредитора, який звернувся із заявою в межах справи про банкрутство у сумі 1 551 728,45 грн минув є помилковим і спростовується матеріалами справи, які були наявні у суду першої інстанції під час розгляду такої заяви.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про визнання грошових вимог ПП «Л.В.М.» до боржника у сумі 1 551 728,45 грн із внесенням такої до 4-ї черги реєстру вимог кредиторів.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга є обгрунтованою, підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду скасуванню.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність покладення обов'язку на боржника по поверненні кредитору сплаченого судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2020 у справі №909/995/19 в частині розгляду заяви конкурсного кредитора ПП «Л.В.М.» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2020 у справі №909/995/19 в частині відмови у визнанні грошових вимог конкурсного кредитора ПП «Л.В.М.» у сумі 1 551 728,45 грн скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати такі вимоги та зобов'язати розпорядника майна внести їх до реєстру вимог кредиторів 4-ї черги.

3. Судовий збір у сумі 5 763,00 грн, сплачений кредитором за подання апеляційної скарги підлягає відшкодуванню за рахунок боржника з включенням його до реєстру вимог кредиторів 1-ї черги Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.09.2020

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді Т.Б. Бонк

С.М. Бойко